Двосторонні міжнародні відносини між Україною як незалежною державою та Республікою Франція випливають із положень Договору про взаєморозуміння та співробітництво між Україною і Французькою Республікою від 16.06.1992, який був ратифікований Верховною Радою України постановою № 2610-ХІІ від 17.09.1992 та набрав чинності з 19.01.1997 (http://surl.li/iherj).
З метою розвитку міждержавного співробітництва між Урядами України та Французької Республіки укладені двосторонні Угоди:
- про співробітництво і обміни у галузі молоді та спорту від 03.05.1994 (http://surl.li/iherb);
- про культурне, науково-технічне співробітництво від 19.10.1995 (http://surl.li/iheqs);
- про співробітництво в галузі озброєння та військової техніки від 15.02.1996 (http://surl.li/iheqp);
- про співробітництво між правоохоронними органами від 03.09.1998 (http://surl.li/iheql);
- про співробітництво у галузі ядерної безпеки від 03.09.1998 (http://surl.li/iheqh);
- про взаємодопомогу та співробітництво у галузі цивільного захисту населення від 07.10.2010 (http://surl.li/ihepy);
- у сфері оборони та безпеки від 13.10.2022 (http://surl.li/ihepv) та інші.
З зв’язку зі збройною агресією рф проти України близько 119 тисяч українців скористались на території Франції національною системою тимчасового захисту, яка включає, серед іншого, надання їм права на працю.
Франція належить до держав із кодифікованою системою національного законодавства, тому основним законодавчим актом, що визначає та регулює трудові відносини працівників є Трудовий кодекс Республіки Франція (Code du travail).
Трудовикс Франції складається із 8 частин, кожна з яких поділяється на книги, розділи, глави та статті, і стосуються наступних питань:й коде
1) Індивідуальні трудові відносини;
2) Колективні трудові відносини;
3) Робочий час, заробітна плата, участь в прибутках, участь та накопичення заробітної плати;
4) Охорона здоров'я та техніка безпеки;
5) Зайнятість;
6) Професійне навчання протягом всього життя;
7) Положення, що стосуються деяких професій та видів діяльності;
8) Контроль за здійсненням трудового законодавства.
Види трудових договорів
Звичайною та загальною формою трудових відносин у Франції є безстроковий трудовий договір (le contrat à durée indetérminée (C.D.I.) (art . L 1221-2 Code du travail).
Безстроковий трудовий договір може бути укладений шляхом підписання контракту з боку працівника та роботодавця, або шляхом видачі роботодавцем працівнику письмового документа про прийняття його на роботу із зазначенням посади, розміру заробітної плати, графіку роботи, встановлення випробувального терміну, дати початку роботи тощо.
При укладенні безстрокового трудового договору допускається встановлення випробувального терміну строком до 2, до 3 або до 4 місяців. Тривалість випробувального терміну визначається залежно від категорії посади, на яку приймається працівник (робітник, службовець чи адміністративна посада).
У разі якщо у договорі зазначений строк дії договору - такий договір є строковим (le contrat à durée detérminée (C.D.D.).
Строковий трудовий договір обов’язково укладається в письмовій формі шляхом його підписання з боку працівника та роботодавця. Недотримання письмової форми строкового трудового договору має наслідком визнання такого договору безстроковим.
Строковий договір може бути укладений з одним роботодавцем на строк до 18 місяців, повторне укладення строкового договору (пролонгація на новий строк) з одним і тим же роботодавцем допускається лише 1 раз і, у разі пролонгації - загальний строк трудових відносин не може перевищувати 24 місяці.
Також допускається укладення тимчасових трудових договорів (le contrat de travail temporaire (C.8.).
Особливістю тимчасового договору є те, що він укладається не між працівником та роботодавцем, а між працівником та агентством з пошуку роботи (персоналу). Тобто між працівником та роботодавцем відсутні трудові відносини, натомість існують цивільно-правові відносини між працівником та агентством з пошуку роботи (персоналу).
Робочий час
Трудовий кодекс Франції оперує поняттям «фактичний/ефективний робочий час» (la durée du travail effectif) - час, протягом якого працівник знаходиться в розпорядженні роботодавця і виконує його вказівки, не маючи можливості вільно займатись своїми особистими справами (art . L 3121-1 Code du travail).
До робочого часу зараховується час, необхідний для прийому їжі, та час обов’язкових перерв, а також час, необхідний для роздягання і одягання робочого одягу, якщо його носіння є обов’язковим та здійснюється на робочому місці працівника.
Нормативна тривалість робочого часу при повному робочому дні працівника складає 35 годин на тиждень (art . L 3121-27 Code du travail), при цьому щоденна тривалість робочого часу не може перевищувати 10 годин (art . L 3121-18 Code du travail).
Робота понад встановлену нормативну тривалість робочого часу не забороняється, але кожна година понаднормової роботи оплачується додатково або компенсується шляхом надання додаткового часу для відпочинку і розраховується щотижнево (art . L 3121-28 - L 3121-29 Code du travail).
За угодою сторін працівнику може бути встановлений неповний робочий день без пояснення причин та мотивів такого графіку роботи.
Мінімальна тривалість робочого часу при неповному робочому дні становить 24 години на тиждень (art . L 3123-27 Code du travail).
Трудовий договір, яким встановлений неповний робочий день, обов’язково укладається в письмовій формі.
Час відпочинку та святкові дні
Кожному працівнику щоденно надається час для відпочинку тривалістю не менше 11 годин поспіль.
Тривалість та кількість пауз на обід (для прийому їжі) визначається колективними угодами або внутрішнім регламентом підприємства.
Забороняється притягувати до роботи одного і того ж працівника понад 6 днів на тиждень. В інтересах працівників, щотижневий відпочинок надається у неділю.
У Франції встановлено 11 святкових днів, протягом яких за працівниками зберігається заробітна плата.
Робота у неділю та святкові дні забороняється, крім випадків, прямо передбачених законодавством.
Кожен працівник також має право на щорічну оплачувану відпустку, тривалістю 30 робочих днів, та додаткові відпустки (в зв’язку з вагітністю та пологами; для укладення шлюбу; в зв’язку з укладенням шлюбу одним із дітей; в зв’язку із народженням дитини (право на таку відпустку має і мати, і батько дитини, а також інші особи, які проживають спільно із новонародженою дитиною); в зв’язку зі смертю близького члена сім’ї; в зв’язку із усиновленням дитини; через встановлення дитині інвалідності, для навчання; для супроводження дитини в її адаптації до навчання тощо).
Заробітна плата
Роботодавець має забезпечити рівну оплату праці чоловіків та жінок за однакову роботу або за роботу однакової цінності.
Гарантією купівельної спроможності працівників та їх участі в економічному розвитку нації є законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.
Кожен працівник, крім тимчасових працівників, має отримувати заробітну плату, що не може бути меншою за її законодавчо встановлений мінімальний розмір.
Трудовим кодексом Франції також визначено підстави та порядок звільнення з посади, виходу у відставку щодо окремих категорій посад та на пенсію, особливості працевлаштування і трудових відносин із неповнолітніми, відповідальність за порушення трудового законодавства тощо.
При цьому, Трудовий кодекс Республіки Франція визначає лише мінімальні гарантії трудових прав працівників.
Додаткове регулювання трудових відносин (наприклад, встановлення додаткових днів відпустки, зменшеної або збільшеної тривалості робочого часу тощо) закріплено:
- у колективних угодах/договорах за галузями економіки, видами діяльності підприємства, професіями;
- в односторонніх зобов’язаннях та правилах на користь працівників;
- у внутрішньому регламенті підприємства (аналог Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства за українським законодавством);
- а також у трудовому договорі, укладеному безпосередньо між підприємством та працівником.
При цьому, положення трудового договору чи внутрішнього регламенту підприємства, які погіршують становище та права працівника, порівняно із вимогами Трудового кодексу або колективного договору, є недійсними та не підлягають застосуванню.
Вищенаведені та інші положення Трудового кодексу Республіки Франція дозволяють прийти до висновку, що організація трудових відносин в Україні та Франції є доволі схожими (наприклад, безстроковий трудовий договір як основна форма оформлення трудових відносин, закріплення гарантій трудових прав працівників через встановлення тривалості робочого часу та часу відпочинку, гарантування мінімального рівня оплати праці, видів та тривалості відпусток тощо).
Одночасно з тим, трудові права працівників є більш сприятливими саме для працівників, як-то 35 - годинна тривалість робочого часу на тиждень проти 40 годин на тиждень в Україні; щорічна основна відпустка тривалістю 5 тижнів на рік проти 24 календарних днів на рік в Україні; більша кількість видів оплачуваної відпустки та інше.
Суттєва відмінність галузі трудового законодавства Республіки Франція від трудового законодавства України також полягає у відсутності інших законодавчих актів, які регулюють окремі питання трудових відносин (наприклад, відпустки, оплату праці, охорону праці тощо).
Норми із зазначених питань в повному обсязі містяться в Трудовому кодексі, що робить його, з одного боку, доволі суттєвим за обсягом документом, а з іншого - не вимагає додаткового пошуку відповідей на питання в інших законодавчих актах держави.
Матеріал підготувала Ірина Подкопаєва, адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Зареєструватися на найближчий вебінар з трудового права:
Вебінар Вікторії Поліщук та Ганни Лисенко "Звільнення: поради адвокатів та судова практика". http://surl.li/hutxq