1. Щодо юрисдикції вирішення спорів, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення їх і членів їхніх сімей житловими приміщеннями

 

Постановою ВП ВС від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 задоволено касаційну скаргу позивача, та, з урахуванням юрисдикційного конфлікту, скасовано судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач, який є військовослужбовцем ЗС України, звернувся до житлової комісії його військової частини з рапортом про зарахування на квартирний облік для отримання житла. До того як житлова комісія розглянула цей рапорт, позивача з військової служби звільнили. Але адміністративний суд на службі поновив. Після цього позивач попросив житлову комісію розглянути вищевказаний рапорт. Вона це зробила і відмовила у зарахуванні позивача на квартирний облік через те, що він не надав необхідні документи. Тому позивач подав новий рапорт і звернувся до суду з вимогами визнати неправомірним діяння його військової частини, яка в особі житлової комісії не зарахувала позивача на квартирний облік, зобовʼязати відповідача розглянути первинний рапорт про таке зарахування, а також відшкодувати моральну шкоду.

Суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Вважав, що спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства, бо він стосується проходження позивачем публічної (військової) служби, за яку держава передбачила соціальну гарантію у вигляді права на поліпшення житлових умов. Апеляційний суд цю ухвалу підтримав.

ВП ВС, розглядаючи касаційну скаргу позивача, мала вирішити питання про те, за правилами якого судочинства треба розглядати заявлені військовослужбовцем позовні вимоги. Вирішила, що такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду. Проте через юрисдикційний конфлікт, який виник між загальними й адміністративними судами після закриття ними проваджень у справах за аналогічними вимогами позивача, вважала, що для забезпечення позивачеві доступу до суду розгляд цього спору треба продовжити за правилами цивільного судочинства.

Щодо юрисдикції суду за вимогами, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення їх і членів їхніх сімей житловими приміщеннями:

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (п. 23).

До справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий субʼєктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання субʼєктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції субʼєкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (п. 27).

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше субʼєктами стосовно їх прав та обовʼязків у правовідносинах, в яких хоча б один субʼєкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субʼєкта (субʼєктів), а останній (останні) відповідно зобовʼязаний (зобовʼязані) виконувати вимоги та приписи такого субʼєкта владних повноважень (п. 28).

Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є субʼєкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір (п. 29).

Отже, у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів (п.п. 46, 50).

Для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 06.06.2018 у справі № 752/5881/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 488/1176/14-а, від 20.09.2018 у справі № 815/2551/15, від 23.01.2019 у справі № 806/5217/15, від 04.09.2019 у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 у справі № 127/15109/18 і від 24.09.2021 у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15 і від 02.03.2016 у справі № 6-14цс16а.

З повним текстом постанови ВП ВС від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301901

 

2. Щодо виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла

 

Постановою КАС ВС від 03.12.2020 у справі № 820/3839/17 частково задоволено касаційну скаргу військовослужбовця, що проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наказом Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 04.12.2010 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоровʼя). Був виключений зі списків особового складу Університету та залишений на квартирному обліку в Університеті для позачергового отримання житла. Наказом Міністра оборони України від 29.04.2016 з позивачем укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України. В 2017 році позивач подав рапорт на імʼя відповідача на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, при цьому ним була подана довідка з попереднього місця служби про не отримання житла за рахунок Міністерства оборони України. Відповідачем було прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту у вигляді резолюції у звʼязку з відсутністю правових підстав, оскільки позивач не перебуває на квартирному обліку.

Відповідно до ордера на житлове приміщення від 2006 року позивач разом зі своєю сімʼєю у складі дружини та двох доньок забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони - ізольованою 4-х кімнатною квартирою. Вказана квартира, якою позивач був забезпечений Міністерством оборони України як військовослужбовець не була повернута у власність Держави в особі міністерства оборони України та приватизована колишньою дружиною позивача. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позивача було визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Позивач разом із другою донькою повторно був зарахований на квартирний облік в загальній черзі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач вже реалізував своє право на отримання жилого приміщення, шляхом отримання ним ордеру на квартиру. Верховний Суд не погоджується із таким висновком виходячи із наступного.

Оскільки позивач втратив своє право на користування наданим йому Міністерством оборони України житлом та не використав своє право на безоплатну приватизацію вказаного житла (надане житлове приміщення приватизоване саме колишньою дружиною позивача) то позивач є таким, що не використав своє право передбачене приписами ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З аналізу положень Порядку № 450 вбачається, що право на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла виникає у військовослужбовця за наявності таких умов: 1) незабезпечення житловим приміщенням за місцем проходження служби; 2) не отримання за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; 3) перебування на квартирному обліку; 4) якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; 5) за умови подання відповідно рапорту військовослужбовця із документами перелік яких визначений пунктом 5 Порядку № 450.

Приписами пункту 2.2 Інструкції № 737 визначено, що у разі якщо військова частина постійно дислокується в одному гарнізоні, а відокремлені підрозділи цієї військової частини розташовані в межах відповідальності іншого гарнізону, військовослужбовці цих відокремлених підрозділів зараховуються на квартирний облік житловою комісією однієї із військових частин у межах відповідальності гарнізону, де розміщений відокремлений підрозділ.

Аналізуючи приписи пункту 2.2 Інструкції № 737 Верховний Суд зазначає, що для отримання військовослужбовцем, який проходить службу у відокремленому підрозділі, права на грошову компенсацію за піднайом (найом) житла останній повинен перебувати на квартирному обліку у військовій частині, яка визначена наказом начальника гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача у вигляді не видання наказу про виплату грошоволї компенсації за піднайом (найом) житла; зобовʼязано відповідача видати наказ про виплату позивачу грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 21.07.2017.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 залишено без змін рішення суду першої інстанції.

З повним текстом постанови КАС ВС від 03.12.2020 у справі № 820/3839/17 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93267914

 

3. Щодо припинення виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла

 

Постановою КАС ВС від 20.05.2025 у справі № 420/19337/23 задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, частково задоволено позовні вимоги.

У даній справі судами встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині з 20.03.2020 на посаді помічника командира частини - начальника юридичної служби.

На підставі рапорту та доданих документів військовою частиною видано наказ від 22.02.2023, пунктом 3 якого позивачу встановлено виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ними житлових приміщень, з розрахунку на 4-х членів сімʼї, а саме: позивача, дружини, доньки , 2013 року народження, та доньки, 2014 року народження.

04.07.2023 військовою частиною видано наказ «Про припинення виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень», яким відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони військовослужбовцям, та відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450 (далі також Порядок № 450) припинено виплату грошової компенсацію за піднайом (найом) жилих приміщень позивачу - підполковнику юстиції, помічнику командира - начальнику юридичної служби військової частини з 01.05.2023.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, встановили, що згідно інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач є власником однокімнатної квартири, загальною площею 37,2 кв.м, житловою площею 18,4 кв.м. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що станом на час спірних правовідносин позивач був забезпечений житлом.

Держава зобовʼязалась забезпечувати військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.

Водночас виплата грошової компенсації за піднайом житла військовослужбовцю є похідним і тимчасовим обовʼязком Держави, який випливає з факту незабезпечення військовослужбовця належним приміщенням і існує доти, поки такий обовʼязок державою не виконаний.

Своєю чергою, піднайом - це компенсація за оренду житла для військового за місцем проходження служби.

Особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку № 450, грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сімʼї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази (пункт 2 Порядку № 450).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 450 грошова компенсація не виплачується у разі, серед іншого: наявності у військовослужбовця або членів його сімʼї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, або забезпечення службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання (грошовою компенсацією за належне йому для отримання житлове приміщення), або проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзвʼязку, ДКА та Управлінням державної охорони; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження; штучного погіршення військовослужбовцем житлових умов шляхом обміну займаного житлового приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового будинку (частини будинку), а також внаслідок вилучення житлового приміщення, використовуваного для провадження господарської діяльності промислового характеру, в населених пунктах, зазначених в абзаці другому цього пункту, - протягом пʼяти років з моменту вчинення таких дій.

Отже, цим пунктом передбачені виключні підстави припинення вже призначеної грошової компенсації.

Скаржник в касаційній скарзі наполягає на тому, що належна йому квартира не відповідає по площі мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством.

За позицією судів попередніх інстанцій, норма жилої площі має вичерпний перелік обставин щодо її застосування і до цього переліку така обставина, як розрахунок грошової компенсації за піднайом (найом) житла не відноситься.

Проте колегія суддів зазначає, що пункт 6 Порядку № 450 містить відсилочну норму, а саме «площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством».

Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відтак, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 6 Порядку № 450.

З огляду на зазначене, квартира, яка належить позивачу та має житлову площу 18,4 кв. м (на 4-х осіб), не відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, зокрема статтею 47 Житлового кодексу України та постановою виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 17.08.1991 № 378.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про наявність у позивача житла, що виключає право на компенсацію, є передчасним, оскільки зроблений без оцінки обставин в контексті наведеного їх правового регулювання.

З повним текстом постанови КАС ВС від 20.05.2025 у справі № 420/19337/23 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127486363

 

4. Щодо виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ВПО, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України

 

Постановою КАС ВС від 20.08.2024 у справі № 420/22020/23 частково задоволено касаційну скаргу позивача; скасовані рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій; ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Позивач є учасником бойових дій. Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради позивач узятий на облік як внутрішньо переміщена особа.

Рішенням Комісії м. Маріуполя від 07.11.2018, позивачу призначено виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення площею 89,82 м2 з урахуванням членів його родини: дружини, неповнолітньої доньки, малолітньої доньки, що проживають сумісно із заявником.

Комісія, керуючись постановою КМУ від 18.04.2018 № 280 “Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщенних осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України” (далі – Порядок № 280), призначила та затвердила позивачу суму грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Розрахунок компенсації проведений за наступними показниками: 15261,00 * 1,50 * 89,82 = 2056114,53 грн, де 15261,00 грн. - гранична вартість 1 кв. м житла за регіоном станом на 03.06.2021; 1,50 - коефіцієнт збільшення граничної вартості; 89,82 - кількість квадратних метрів за нормою забезпечення ЖК України. В подальшому суму грошової компенсації зараховано на поточний рахунок позивача.

Позивач зазначав, що після отримання цих коштів він встановив, що виплачена йому 28.12.2021 сума не була перерахована (актуалізована) з урахуванням чергових змін опосередкованої вартості житла. Так, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» опосередкована вартість була вчергове збільшена, але позивачу відповідна компенсація не була перерахована з урахуванням нового показника. Проте, після цього через бойові дії, які велися на території міста Маріуполя з початку повномасштабного вторгнення росії, разом з будівлею департаменту соціального захисту населення міської ради було знищено усю наявну документацію.

10.08.2023 Рішенням Комісії м. Одеса відмовлено позивачу в задоволенні вимог, щодо перерахунку грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, яка виплачена не в повному обсязі на підставі наказу Міністерства розвитку громад на території України від 09.03.2023 № 139 «Про показники опосередкованої вартості спорудженні житла за регіонами України» та Порядку № 280 зі змінами.

Позивач в касаційній скарзі просить ВС визначити чи вважається встановлена Порядком № 280 компенсація “виплаченою у повному обсязі”, якщо на момент виплати внутрішньо переміщеній особі нарахованого їй розміру він не був актуалізований (перерахований) у звʼязку із затвердженням Мінрегіону нового (підвищеного) показника опосередкованої вартості житла.

За приписами пункту 2 Порядку № 280 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - внутрішньо переміщені особи) і які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) за умови, що зміна місця проживання протягом року в межах однієї області не призводить до збільшення розміру компенсації.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 280 (у редакції, що діяла у 2021 році) у разі прийняття рішення про призначення внутрішньо переміщеній особі грошової компенсації комісія визначає її розмір виходячи з таких нормативів: 1) за нормою - 13,65 кв.м жилої площі для внутрішньо переміщеної особи та кожного члена сімʼї, зазначеного в абзаці шостому пункту 18 цього Порядку; 2) за нормою - 35,22 кв.м загальної площі на сімʼю внутрішньо переміщеної особи; 3) додатково - 10 кв.м жилої площі на кожного члена сімʼї внутрішньо переміщеної особи, який є особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю (з урахуванням внутрішньо переміщеної особи).

При цьому враховується опосередкована вартість спорудження 1кв.м загальної площі житла в населеному пункті, в якому внутрішньо переміщена особа перебуває на квартирному обліку, на день звернення за грошовою компенсацією, визначена Мінрегіоном відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду від 27.09.2005 № 174. У разі зміни опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м загальної площі житла, визначеної Мінрегіоном після розрахунку комісією розміру грошової компенсації, її розмір підлягає перерахунку комісією без звернення внутрішньо переміщеної особи за умови, що на день такої зміни грошову компенсацію не виплачено чи виплачено не в повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначене, Суд доходить висновку, що при прийнятті комісією рішення про призначення внутрішньо переміщеній особі грошової компенсації, розмір останньої розраховується за встановленою Порядком № 280 формулою, до якої в обовʼязковому порядку включаються всі складові, зазначені у пункті 17 Порядку № 280. Разом з тим, при зміні будь-якої складової формули розрахунку грошової компенсації, зокрема, зміни розміру опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м загальної площі житла, яка змінюється залежно від прийняття чергового наказу Мінрегіону, грошова компенсація в цілому підлягає перерахунку без звернення внутрішньо переміщеної особи, за умови якщо відповідна компенсація не була виплачена чи виплачена не у повному обсязі.

При цьому колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, визначеним у пункті 16 Порядку № 280, у разі якщо на момент виплати грошової компенсації внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у її складі не було враховано останню зміну опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м загальної площі житла, визначеної Мінрегіоном, яка відбулась після розрахунку комісією розміру грошової компенсації, така виплата не може вважатись такою, яка виплачена у повному обсязі та підлягає безумовному перегляду (актуалізації) уповноваженим органом (місцевими органами соціального захисту населення) за місцем перебування такої особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові КАС ВС від 12.09.2024 у справі № 420/15131/23.

З повним текстом постанови КАС ВС від 20.08.2024 у справі № 420/22020/23 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121113221

 

5. Щодо виключення житла з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей

 

Постановою КАС ВС від 17.09.2024 у справі № 520/14989/23 задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано постанову суду апеляційної інстанції, залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги.

Позивач з 1996 року й по даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, має вислугу на військовій службі понад 20 років. Разом із своїм сином проживає в квартирі, в яку вселився на підставі ордеру від 2009 року. Зважаючи на службовий статус квартири, який значно обмежує можливість реалізації житлових прав, позивач звернувся до КЕВ м. Харків про підготовку та направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових, але отримав відмову, яка обґрунтована тим, що постійне проживання у службовій квартирі не є підставою для виключення її з числа службових.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» установлено, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, натомість у відповідності до частини першої статті 6 цього закону незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом № 2011-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081) на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

За змістом пункту 10 розділу VII Інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоровʼя, віком, у звʼязку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Встановивши, що у спірних правовідносинах за приписами Інструкції № 380 КЕВ м. Харків наділений повноваженнями приймати рішення, які впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, врахувавши відсутність заперечень командування військової частини про виключення жилого приміщення, в якому мешкає позивач, з числа службових, Харківський окружний адміністративний суд вказав на недоведення відповідачем правових підстав для відмови у задоволенні заяви військовослужбовця та поданні до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування відповідного клопотання про виключення квартири з числа службових, що, як наслідок, свідчить про обмеження права позивача на забезпечення житлом. Причин вважати помилковою таку позицію суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

З повним текстом постанови КАС ВС від 17.09.2024 у справі № 520/14989/23 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121674922

 

6. Щодо права особи на грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення в разі звільнення в запас (у звʼязку із закінченням строку контракту)

 

Постановою КАС ВС від 27.02.2025 у справі № 260/276/21 рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги – залишено без змін.

Позивач проходив військову службу на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу» (у звʼязку із закінченням строку контракту), з правом носіння військової форми одягу та зараховано на службу у військовому оперативному резерві першої черги на особливий період. Вислуга років позивача станом на дату виключення із списків особового складу прикордонного загону становить: календарна - 28 років 02 місяці 23 дні; пільгова - 05 років 08 місяців 19 днів; загальна - 33 років 11 місяців 12 днів.

Позивач був включений до списку осіб, які перебувають на квартирному обліку, мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Цей Список осіб поданий на затвердження Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби України супровідним листом від 05.10.2017. Спільним рішенням командування та житлової комісії від 02.12.2020 встановлено, що позивач звільнений у запас, а тому дія Порядку № 728 на нього не поширюється.

Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ІІ та пункту 29 Порядку № 1081 особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 № 1040 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (далі - Інструкція № 1040), згідно із пунктом 1.4 якої військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

На облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувались постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей (пункт 3.1 Інструкція №1040).

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоровʼя, а також у звʼязку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку в органі Державної прикордонної служби до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - у військовому комісаріаті та користуються правом позачергового одержання житла (пункт 3.12 Інструкції № 1040).

Так, механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлює Порядок № 728.

Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сімʼї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (пункт 6 Порядку №728).

Колегія суддів дійшла таких правових висновків щодо застосування пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 728 у подібних правовідносинах:

(1) держава взяла на себе обовʼязок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

(2) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоровʼя, а також у звʼязку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081;

(3) у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоровʼя», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ такі умови як вік і стан здоровʼя, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас»;

(4) у разі звільнення військовослужбовця в запас у звʼязку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, а отже і право на грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 728.

З повним текстом постанови КАС ВС від 27.02.2025 у справі № 260/276/21 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125484070

 

7. Щодо взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщеннями для постійного проживання

 

Постановою КАС ВС від 01.08.2024 у справі № 380/2075/23 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову – залишено без змін.

Так, спільним рішенням командування та житлової комісії Прикордонних військ України від 26.09.2002 позивача поставлено на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов. Відповідно до спільного рішення командування та житлової комісії Прикордонних військ України від 29.10.2002, позивачу (одному), із зняттям його з квартирного обліку, надано житлове приміщення у м. Києві, зокрема однокімнатну квартиру жилою площею 17,33 кв.м.

09.09.2008 позивача зі складом сімʼї 3 особи (він, дружина, син) зараховано до списків на отримання службового житла.

У подальшому, 30.11.2017 надано «службову» однокімнатну квартиру загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м (із усіма комунальними умовами), позивачу, який перебуває у списку осіб, що потребують отримання службових жилих приміщень з 2017 року, учаснику бойових дій, військовослужбовцю регіонального центру оперативно-технічних заходів на склад сімʼї одна особа, на час виконання обовʼязків військової служби у м. Львів.

При цьому суди встановили, що житлове приміщення, житловою площею 17,33 кв.м, яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі (м. Київ) належить на праві спільної часткової власності колишній дружині позивача та сину.

Позивач та інші члени його сімʼї (діти) зареєстровані у службовій квартирі, загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м. (м. Львів).

06.09.2021 позивач звернувся із рапортом, у якому просив розглянути на засіданні житлової комісії питання щодо зарахування його на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові зі складом сімʼї 3 особи (син, син, донька) у першочерговому порядку.

Відповідно до рішення Обʼєднаної житлової комісії від 21.10.2021 за результатом розгляду рапорту позивача йому відмовлено у зарахуванні на квартирний облік та включенні до списків осіб, які користуються правом позачергового або першочергового одержання житлових приміщень у м. Львові з посиланням на абзац 1 пункту 2 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26 (далі - Інструкція № 26), оскільки військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби, яким позивач був забезпечений із одночасним зняттям з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання. Як інші обставини для відмови позивачу у зарахуванні на квартирний облік та включенні до списків осіб, які користуються правом позачергового або першочергового одержання житлових приміщень у м. Львові зазначено наявність незданої житлової площі, однокімнатної квартири, у якій залишились проживати дружина та син, що був заявлений для зарахування на квартирний облік у м. Львові.

Пунктом 32 Порядку № 1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).

Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

При цьому, згідно із пунктом 19 Порядку № 1081 військовослужбовець та члени його сімʼї зобовʼязані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, повʼязаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 7 розділу V «Облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання» Інструкції № 26 на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби жилою площею для постійного проживання згідно з встановленими законодавством нормами; мають у власності жилу площу, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом у населеному пункті за місцем проходження військової служби та/або безпосередньо поблизу місця проходження військової служби (у прилеглому населеному пункті), що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тож, право для взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання законодавець повʼязує із незабезпеченням постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби. Водночас, у справі, яка розглядається суди встановили, спільним рішенням командування та житлової комісії Прикордонних військ України від 29.10.2002 військовослужбовцю позивачу (одному), із зняттям його з квартирного обліку, надано житлове приміщення у м. Києві, зокрема однокімнатну квартиру.

Отже на момент звернення позивача до відповідача та до суду він вважається таким, що забезпечений житлом в розумінні Закону № 2011-ХІІ, оскільки отримав житло будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та, квартиру в м. Києві, а службову квартиру у м. Львів не здав.

У звʼязку із наведеним вище, на думку колегії суддів оспорюване позивачем рішення обʼєднаної житлової комісії від 21.10.2021 про відмову в зарахуванні позивача із складом сімʼї 3 особи (син, зареєстрований у м. Києві, син, донька) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщеннями для постійного проживання у м. Львові, прийняте на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, через що не підлягає скасуванню судом.

З повним текстом постанови КАС ВС від 01.08.2024 у справі № 380/2075/23 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120756456

 

8. Щодо черговості надання грошової компенсації за належне жиле приміщення

 

Постановою КАС ВС від 28.03.2025 у справі № 420/4712/24 частково задоволено касаційну скаргу відповідача та змінено мотивувальну частину рішень судів першої та апеляційної інстанції, якими частково задоволено позовні вимоги.

Позивач - майор Служби безпеки України 13.09.2013 звільнений на пенсію за вислугу 26 років 2 місяців і 29 днів. Позивач один перебуває на квартирному обліку в Управлінні СБУ з 15.12.2005 у загальній черзі, а з 16.03.2018 у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла, де станом на 01.01.2022 значився за № 10.

08.12.2023 позивач подав письмову заяву до Житлової комісії Управління, в якій просив розглянути його згоду на отримання грошової компенсації за належне йому жиле приміщення, а також письмово проінформувати його про право на отримання грошової компенсації та її орієнтований розмір. Відповіддю Управління повідомлено, що відповідно до статті 43 ЖК України та пункту 38 Правил № 470, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Враховуючи те, що позивач на даний час перебуває на квартирному обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов в Управлінні під № 63, надання житлового приміщення або виплата грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення здійснюватиметься в порядку черговості.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

У відповідності до пункту 29 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоровʼя, а також у звʼязку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пункт 30 Порядку № 1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у звʼязку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналогічні за змістом положення містяться у Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 № 792 (далі - Інструкція № 792). Пунктами 4.1-4.3 розділу IV Інструкції № 792 визначено, що житлова площа для забезпечення постійним житлом розподіляється відповідно до черги квартирного обліку та у межах норм, установлених законодавством.

Приписами пункту 3 Порядку № 728 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 728 підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сімʼї компенсації є: зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання грошової компенсації, а також зобовʼязали відповідача розглянути відповідну заяву та прийняти мотивоване рішення згідно положень Порядку № 728.

Ухвалюючи таке рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було прийнято ані позитивного, ані негативного рішення за результатами розгляду заяви позивача, зазначивши при цьому, що пунктом 6 Порядку № 728 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні компенсації, зокрема: зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення зі списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, водночас вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо вичерпного переліку підстав для відмови у виплаті компенсації, оскільки черговість є визначальною умовою її надання. У звʼязку з цим, Суд вважає за необхідне змінити мотиви рішень судів попередніх інстанцій та викласти їх у редакції цієї постанови з огляду на таке.

Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 Порядку № 728).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 728, черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сімʼї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Аналізуючи механізм реалізації права на отримання компенсації, Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі № 826/7798/18, також вказав, що «процедура отримання військовослужбовцем грошової компенсації замість житла є багатоетапною та передбачає певний порядок послідовних дій ряду різних субʼєктів […] Передумовою для виникнення обовʼязку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла. Отже, тільки виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації».

З огляду на це, особа, яка виявила бажання отримати грошову компенсацію за належне йому житло, може реалізувати це право лише після того, як житло або компенсацію отримають особи, що перебувають у черзі перед нею. При цьому варто також звернути увагу, що особи з правом на позачергове забезпечення житлом включаються до окремої черги, у межах якої житло або компенсація надаються також у порядку черговості, визначеному для цієї категорії.

Подібний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 17.07.2024 у справі № 480/2287/23.

Більше того, Суд наголошує, що з аналізу пункту 10 Порядку № 728 вбачається: ініціювати процедуру визначення розміру та надання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення заінтересовані особи (військовослужбовці та члени їхніх сімей) можуть лише після письмового повідомлення житловими комісіями про наближення їхньої черги. У такому разі лише після отримання відповідного інформування зазначені особи подають до житлової комісії документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 728, з метою реалізації свого права на грошову компенсацію.

З повним текстом постанови КАС ВС від 28.03.2025 у справі № 420/4712/24 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126189615

 

9. Щодо правомірності розподілу житлових приміщень

 

Постановою КАС ВС від 19.09.2024 у справі № 500/4200/22 задоволено касаційні скарги відповідача та третьої особи, скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направлено на новий розгляд.

Спір виник з приводу неправомірного, на думку позивача, розподілення однокімнатної квартири між двома претендентами – військовослужбовцями.

Так, позивач перебуває на квартирному обліку у 2 стрілецькому батальйоні військової частини Національної гвардії України з 30.11.2010 в списках загальної черги, з 09.08.2016 - у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житла (як учасник АТО) та з 20.07.2021 зарахований до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла. З 27.02.2022 позивач проходить військову службу під час мобілізації та військового стану в зоні ведення бойових дій.

28.10.2012 позивач подав рапорт про виділення йому однокімнатної квартири.

15.12.2020 житлово-побутова комісія 2 стрілецького батальйону в/ч вирішила клопотати перед житлово-побутовою комісією в/ч стосовно розподілу однокімнатної квартири третій особі - на одну особу відповідно до списку загальної черги.

29.10.2021 житлово-побутова комісія 2 стрілецького батальйону в/ч скасувала пункт 2.4 попереднього рішення від 15.12.2020 щодо розподілу однокімнатної квартири третій особі і вирішила клопотати перед житлово-побутовою комісією в/ч про розподіл третій особі на сімʼю із трьох осіб (він, донька і син) нової окремої двокімнатної квартири. Також вирішено клопотати перед житлово-побутовою комісією в/ч про виділення позивачу на сімʼю (одна особа) однокімнатної квартири. Квартира надана згідно списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла.

30.12.2021 житлово-побутова комісія 2 стрілецького батальйону в/ч своє рішення від 29.10.2021 щодо розподілу однокімнатної квартири позивачу вирішила вважати таким, що втратило чинність.

З листа Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 31.08.2022 позивачу стало відомо, що на розгляді у Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради перебуває звернення в/ч щодо видачі третій особі ордера на однокімнатну квартиру на підставі рішення житлово-побутової комісії 2 стрілецького батальйону в/ч від 15.12.2020.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що житлово-побутова комісія 2-го стрілецького батальйону в/ч, яка дислокується в м. Тернополі має право ведення самостійного квартирного обліку по місту Тернополю, зокрема приймати рішення про розподіл житла військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, подавати свої на розгляд та затвердження центральної житлово-побутової комісії Національної гвардії України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 № 278, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.08.2007 за № 942/14209, затверджено Інструкцію з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція № 278).

Уся житлова площа, яка надходить до Національної гвардії України для забезпечення військовослужбовців, розподіляється рішенням Головного управління Національної гвардії України між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку та з урахуванням існуючих у військовослужбовців пільг, а для надання службових житлових приміщень - пропорційно кількості військовослужбовців, які потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Книзі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових приміщень (додаток 1 до Інструкції № 278).

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що первинним субʼєктом квартирного обліку є військова частина, а не батальйон, який є її підрозділом. Рішення про надання житлового приміщення приймається житлово-побутовою комісією військової частини серед військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку. Це рішення затверджується центральною житлово-побутовою комісією Головного управління Національної гвардії України. З цього часу рішення про надання житлового приміщення набуває ознак завершеного юридичного складу і може бути підставою для звернення за отриманням ордеру.

Відповідно, саме лише рішення житлово-побутової комісії військової частини про надання житлового приміщення або аналогічне рішення житлово-побутової комісії підрозділу військової частини (батальйону) є недостатнім для виникнення у військовослужбовця права на отримання ордеру.

Застосовуючи ці загальні висновки в контексті обставин цієї справи, Суд бере до уваги, що третя особа на квартирному обліку у Військовій частині перебуває на загальних підставах з 27.12.2004 та в списках першочергового отримання житлової площі, як учасник бойових дій з 14.09.2015. Натомість, позивач на квартирному обліку в загальній черзі перебуває з 30.11.2010, в списку першочергового отримання житла з 20.07.2020, тобто пізніше, ніж третя особа.

Крім того, слід врахувати, що третя особа перебуває на квартирному обліку в списках першочергового отримання житлової площі як учасник бойових дій в АТО, склад сімʼї три особи, відповідно спірна однокімнатна квартира не може бути йому виділена на склад сімʼї одна особа. Він претендував на нову окрему двокімнатну квартиру.

Разом з тим, судами не взято до уваги ряд документів та обставин у справі, без дослідження і зʼясування яких оскаржувані рішення не можна вважати законними та обґрунтованими. Враховуючи викладене, суд виснував, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З повним текстом постанови КАС ВС від 19.09.2024 у справі № 500/4200/22 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121738403