Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
26.03.2021

Одруження особи, яка має ВІЛ: що потрібно знати нареченим

Ольга Семенюк – адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ, координатор освітнього напрямку ГО «Українська Гельсінська спілка з прав людини» Вірус імунодефіциту людини був вперше відкритий в 1983 році. Зараз більше 42 мільйонів людей у світі мають статус ВІЛ-інфікованих. Центр громадського здоров’я України зазначає, що станом на початок 2018 р. в Україні проживало 244 000 […]

Ольга Семенюк – адвокат,

член Комітету з сімейного права НААУ,

координатор освітнього напрямку

ГО «Українська Гельсінська спілка з прав людини»

Вірус імунодефіциту людини був вперше відкритий в 1983 році. Зараз більше 42 мільйонів людей у світі мають статус ВІЛ-інфікованих. Центр громадського здоров’я України зазначає, що станом на початок 2018 р. в Україні проживало 244 000 ВІЛ-позитивних людей. Кожен сотий громадянин України у віці від 15 до 49 років інфікований ВІЛ, що є одним із найвищих показників серед країн регіону. На даний час цей показник значно збільшився.

В Україні заборонена дискримінація людей, які живуть з ВІЛ (далі – ЛЖВ). Такі особи користуються всіма правами та свободами, наприклад, правом на освіту, працевлаштування, укладання шлюбу нарівні з іншими особами. Проте ЛЖВ мають знати та враховувати певні правові особливості під час створення сім’ї та офіційній реєстрації шлюбу.

Наявність у особи статусу ВІЛ-інфікованої жодним чином не може впливати на право вступити у шлюб. Будь-які дії, спрямовані на перешкоджання укладення шлюбу, будуть вважатися порушенням прав ЛЖВ. У той же час у ЛЖВ може виникнути питання, чи зобов’язана така особа повідомити нареченій чи нареченому про свій статус та до яких наслідків може призвести замовчування.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Сімейного кодексу України, наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.

Нареченими являються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Під час подачі відповідної заяви, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків, обов’язком повідомити один одному про стан свого здоров’я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. (п. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Медичне обстеження наречених

Якщо наречені виявлять бажання пройти медичне обстеження, то орган ДРАЦС видає відповідне направлення. Проведення медичного обстеження регулюється Порядком здійснення добровільного медичного обстеження наречених, затвердженого Постановою КМУ від 16 листопада 2002 року № 1740. Перелік видів добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, включає в собі клініко-лабораторне обстеження аналізу крові на ВІЛ. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим (ч. 4 ст. 30 Сімейного кодексу України).

До того ж законодавством передбачена можливість спільного консультування таких пар (Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, затвердженого Наказом МОЗ України від 19.08.2005 № 415). Таке консультування осіб, які планують створення сім’ї, може бути корисним, оскільки спроможне дати відповіді на ряд передбачуваних питань у разі наявності ВІЛ у наречених. Так, якщо в результаті тестування виявиться, що обидва партнери ВІЛ-інфіковані, то консультант зможе обговорити значення результату тестування для цієї пари, а також наслідки для сімейного життя, особистих та соціальних стосунків. Консультант зможе допомогти скласти план зниження ризикованої поведінки, якщо така може бути. Також консультант зможе звернути увагу пари на важливості “безпечного сексу”, використання бар’єрних засобів для запобігання повторному інфікуванню іншими штамами вірусу або іншими збудниками.

У ситуаціях дискордантних пар (коли ВІЛ-статус має лише один з пари), консультант зможе допомогти обговорити можливе джерело ВІЛ-інфікування одного з партнерів, якщо пара цього бажає. Також консультант зможе акцентувати увагу на важливості безпечної побутової та статевої поведінки для уникнення інфікування іншого партнера. Якщо ВІЛ-негативний партнер не має бажання змінити свою статеву поведінку, консультант зможе пояснити: фактори ризику ВІЛ-інфікування; необхідність медичного ВІЛ-інфікованого партнера та обстеження партнера з негативним ВІЛ-статусом. Також підкреслить наскільки важлива підтримка ВІЛ-позитивного партнера ВІЛ-негативним партнером на випадок прогресування хвороби.

Медичне обстеження є повністю добровільним і наречені можуть відмовитися від його проходження.

Про видачу направлення або про відмову наречених від його отримання працівниками органу державної реєстрації актів цивільного стану робиться відповідний запис у заяві про державну реєстрацію шлюбу та в графі “Для відміток” актового запису про шлюб, який скріплюється підписами наречених (абз 4 п. 8 ч. 2 р. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року).

Якщо наречені вирішили не проходити медичне обстеження, чи зобов’язаний в такому випадку лікар, який знає про ВІЛ + статус особи, повідомити про це нареченій/ому?

Відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»).

Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо:

1) людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) людина, яка живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

У той же час ЛЖВ зобов’язані повідомити осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження та вжити заходів, запропонованими органами охорони здоров’я, для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції.

Якщо ж ВІЛ-інфікований не застосовує заходів для максимального зменшення ризику передачі ВІЛ іншим особам, то лікар має право без згоди цієї особи повідомити зазначеного партнера про те, що він (вона) піддавався ризику інфікування ВІЛ, та надати рекомендації щодо необхідності тестування на ВІЛ і застосування профілактичних заходів для недопущення інфікування ВІЛ. При наданні такого повідомлення забороняється розкривати дані людини, яка живе з ВІЛ, внаслідок контакту з якою партнер (партнери) міг інфікуватися, а також повідомляти будь-які обставини, які можуть розкрити дані цієї особи.

Які можливі наслідки приховування ВІЛ-статусу від нареченого/ої?

Сімейний кодекс передбачає, що приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним (ч. 5 ст. 30 Сімейного кодексу України).

Також недійсний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України (ч. 1 ст. 45 Сімейного кодексу України).

А у випадках, якщо ЛЖВ у результаті своєї поведінки інфікує свою/го наречену/ого, то може бути порушено кримінальне провадження за ст. 130 КК України «Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби» і особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за такі дії.

Убачається, що укладання шлюбу має відбуватися внаслідок добровільного сімейного союзу, побудованого на довірі та взаємоповазі. Ніхто не може примусити особу, у разі наявності ВІЛ-позитивного статусу, повідомити про це своєму нареченому чи нареченій до моменту укладання шлюбу. В той же час треба мати на увазі, що приховування зазначеного факту може мати правові наслідки. Отже, якщо ЛЖВ справді бажає створити міцну сім’ю, то доречно повідомити свого партнера про свій реальний стан здоров’я.