Право на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн виникає лише за наявності причинного зв'язку між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №500/6602/24
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулися до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник, Міноборони), в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати пункт 86 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №13/д від 03 травня 2024 року про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168) у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ №168 у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказали, що звернулися до Міністерства оборони України із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця під час дії воєнного стану, однак відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання, пославшись на відсутність підстав для застосування постанови КМУ №168.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що смерть військовослужбовця настала під час проходження військової служби у період дії воєнного стану та перебуває у причинному зв`язку із захистом Батьківщини, що підтверджується висновком військово-лікарської комісії та іншими належними доказами, а отже породжує право членів його сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги.
Суди дійшли висновку, що після введення воєнного стану правове регулювання розміру такої допомоги здійснюється спеціальною нормою - постановою КМУ №168, яка підлягає застосуванню замість Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), а тому рішення відповідача про повернення документів на доопрацювання з мотивів необхідності застосування останньої є протиправним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з покладенням на відповідача обов`язку призначити та виплатити позивачам відповідну допомогу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:
Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16-1, частин першої, другої та третьої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), абзацу другого пункту 5, пункту 4, абзацу другого пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24, від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24.
Скаржник стверджує, що смерть військовослужбовця настала внаслідок загального захворювання (набряк легенів та головного мозку, серцева недостатність), а не від поранення, контузії, травми або каліцтва.
На переконання скаржника, постанова КМУ №168 містить звужений перелік підстав порівняно із загальним законодавством. Виплата 15 000 000,00 грн передбачена виключно у двох випадках: загибель або смерть внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини.
Також скаржник вважає, що судами не враховано висновки Верховного Суду:
у постанові від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24 Суд зазначив, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме виплата у розмірі 15 000 000,00 грн передбачена на період дії воєнного стану лише для сімей загиблих та осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва);
у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24 Судом зазначено, що загибель у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил лише за умов воєнного стану.
Позиція Верховного Суду:
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26 лютого 2022 року до 11 грудня 2022 року на посаді такелажника взводу забезпечення другого артилерійського дивізіону.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Старорайське Краматорського району Донецької області.
За фактом смерті військовослужбовця було проведено службове розслідування, за результатами якого командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 31 грудня 2022 року №590 «Про результати проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 ».
Встановлено, що смерть військовослужбовця настала внаслідок набряку легенів та головного мозку, загального венозного повнокров`я та гострої серцевої недостатності, тобто внаслідок захворювання. Також службовим розслідуванням встановлено, що смерть не була пов`язана із вчиненням військовослужбовцем кримінального чи адміністративного правопорушення, перебуванням у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисним спричиненням собі тілесних ушкоджень.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 05 жовтня 2023 року №2077 захворювання солдата ОСОБА_3 «Набряк легенів та головного мозку. Загальне венозне повнокров`я. Гостра серцева недостатність», яке призвело до його смерті, а також причина смерті визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини.
Крім того, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року №778 підтверджено, що ОСОБА_3 у період з 26 лютого 2022 року по 11 грудня 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Водночас зі змісту матеріалів службового розслідування та висновку ВЛК не вбачається те, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
Так само матеріали справи не містять висновків компетентних органів щодо наявності причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, про які йдеться в абзаці шостому пункту 2 Постанови КМУ №168.
Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, яке визнано пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як обставини отримання ним поранення, контузії, травми чи каліцтва та причинний зв`язок між такими ушкодженнями і смертю судами не встановлювалися та матеріалами справи не підтверджуються.
Оцінюючи наведені обставини з урахуванням викладеного вище правового регулювання, колегія суддів враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови КМУ №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.
Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала: «Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.
Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.
Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.
За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.»
Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови КМУ №168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою.
У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання, а захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті визнані військово-лікарською комісією такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само відсутні докази існування причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та такими ушкодженнями.
Отже, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 Постанови КМУ №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають правовому висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання ґрунтувалося на правильному розумінні положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168, оскільки подані позивачами документи не підтверджували наявності передбачених пунктом 2 Постанови КМУ №168 умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. Водночас зазначений висновок не ставить під сумнів факт смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини, а також право членів його сім`ї на соціальний захист у порядку та розмірах, визначених Законом № 2011-XII і Порядком № 975. Предметом розгляду у цій справі є виключно питання наявності чи відсутності передбачених пунктом 2 Постанови КМУ № 168 підстав для призначення одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі 15 000 000 грн.
Висновок:
З огляду на це касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Колегія суддів також бере до уваги доводи касаційної скарги та наведені на їх обґрунтування висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24 та від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24, у яких зверталася увага на необхідність встановлення передбачених законодавством умов для виникнення права на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі. Водночас вирішуючи цей спір, колегія суддів виходить насамперед із правового висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, яким уточнено підхід до застосування пункту 2 Постанови КМУ №168 та відступлено від окремих раніше сформульованих висновків Верховного Суду щодо цієї категорії спорів.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.