У разі незгоди пацієнта з діями осіб при проведенні психіатричного огляду та із встановленими йому діагнозами, він може захистити своє порушене право, шляхом звернення до суду з позовом про визнання таких дій та рішень неправомірними, а не шляхом визнання в судовому порядку недостовірною інформації про встановлений йому діагноз.

Постанова Сумського апеляційного суду у справі №592/3143/21 (провадження №22-ц/816/566/23) від 16 травня 2023 року

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, просив: визнати недостовірною (такою, що не відповідає дійсності) та такою, що ганьбить честь і гідність Позивача, інформацію, яка поширена КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» (далі - «Медичний центр») через документи в яких зазначається наявність у нього таких психічних захворювань, як параноїдний синдром ендогенного ґенезу; маячний розлад; зобов`язати Медичний центр скасувати інформацію щодо наявних у нього психічних захворювань, шляхом відкликання документів, в яких зазначаються медичні діагнози (параноїдний синдром ендогенного ґенезу; маячний розлад) та зобов`язати Відповідача спростувати інформацію, шляхом видачі документу, в якому буде відображена інформація про відсутність у нього зазначених психічних захворювань; визнати недостовірною (такою, що не відповідає дійсності) та такою, що ганьбить честь і гідність Позивача, інформацію, яка поширена КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» (далі – «Клінічна спеціалізована лікарня») через документи в яких зазначається наявність у нього такого психічного захворювання, як параноїдний розлад особистості; зобов`язати Клінічну спеціалізовану лікарню скасувати інформацію щодо наявних у нього психічних захворювань, шляхом відкликання документів, в яких зазначається такий медичний діагноз, як параноїчний розлад особистості та зобов`язати Відповідача спростувати інформацію, шляхом видачі документу, в якому буде відображена інформація про відсутність у нього зазначеного психічного захворювання;

Свої вимоги мотивував тим, що Медичний центр звертався до суду з заявою про його примусову госпіталізацію. У обґрунтування заяви був поданий висновок про те, що йому встановлений діагноз «параноїдний синдром ендогенного ґенезу». Судом відмовлено у задоволенні заяви. 04.04.2019 р. Відповідач видав консультативний висновок №428 у якому зазначив встановлений діагноз «маячний розлад». 04.09.2020 р. лікар Клінічної спеціалізованої лікарні видав консультативний висновок №839 у якому зазначив встановлений діагноз «параноїдний розлад особистості». Наголошує на тому, що Відповідачі здійснили поширення щодо нього недостовірної інформації, шляхом прийняття (видачі) наступних документів: заява про примусову госпіталізацію від 27.04.2018 р.; висновок від 27.04.2018 р.; консультативний висновок спеціаліста №428 від 04.04.2019 р.; консультативний висновок спеціаліста №839 від 04.09.2020 р. Перебування на психіатричному обліку обмежує його у реалізації прав на працевлаштування, порочить честь, гідність й ділову репутацію. Він позбавлений можливості влаштуватися на роботу пов`язану з отримання дозволу на носіння зброї.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.02.2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено порушення його прав Відповідачами, зокрема, те, що встановлені діагнози не відповідають дійсності, а також поширення Відповідачами інформації про встановлені Позивачу діагнози.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Стаття 286 ЦК України встановила, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» закріплює презумпція психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальному навчальному закладі, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті. Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.

Як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Позивачем не було надано доказів на підтвердження поширення співробітниками медичних установ, які є відповідачами у справі, інформації щодо встановлених в результаті проведених оглядів Позивача у 2018-2020 роках діагнозів. Позивач стверджував, що поширення відповідачами недостовірної інформації мало місце, шляхом подання заяви про примусову госпіталізацію, видачею висновку від 27.04.2018 р. та консультативних висновків спеціаліста №428 від 04.09.2019 р. та №839 від 04.09.2020 р.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р №1 роз`яснено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Головний лікар КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» звертаючись до суду із заявою про примусову госпіталізацію Позивача, діяв в межах наданих йому повноважень. Зазначена щодо Позивача інформація як в заяві, так і складеному комісією лікарів - психіатрів КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» висновку, виступала безпосереднім предметом дослідження, а тому не може бути підставою для захисту честі та гідності Позивача. Консультативні висновки були видані безпосередньо Позивачу, який має право на отримання інформації щодо стану свого здоров`я, а тому надання цих висновків не свідчить про поширення відповідачами інформації про стан його психічного здоров`я. Колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач фактично доводить порушення Відповідачами при проведенні його огляду та встановленні йому діагнозів про стан його психіатричний стан вимог Закону України «Про психіатричну допомогу».

Статтею 32 вказаного Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання, можуть бути оскаржені, за вибором таких громадян, до власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноваженого ними органу, або у порядку підлеглості до вищого органу чи посадової особи, або безпосередньо до суду. Тобто, в разі незгоди Позивача з діями осіб при проведенні психіатричного огляду та із встановленими йому діагнозами, він може захистити своє порушене право, шляхом звернення до суду з позовом про визнання таких дій та рішень неправомірними, а не шляхом визнання в судовому порядку недостовірною інформації про встановлений йому діагноз.

Усупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції не було допущено порушень процесуального права. Так, за клопотанням сторони Позивача, ухвалою суду у справі призначена судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3». Листом КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» матеріали справи були повернуті без виконання вказаної ухвали суду із зазначенням підстав. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми за клопотанням Позивача у справі була призначена судово-психіатрична експертиза, проведення якої було доручено експертам Київського міського центру Судово-психіатричної експертизи . Однак, як зазначав представник Позивача у клопотанні про призначення експертизи, діяльність експертної установи була припинена шляхом реорганізації, у зв`язку з чим надіслані судом матеріали цивільної справи були повернуті до суду за неврученням. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми призначено по справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України». Матеріали справи були повернуті експертною установою суду через несплату амбулаторної судово-психіатричної експертизи позивачем.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/4wqHcnCr

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ