Свідоме ухилення від виконання батьківських обов’язків та відсутність участі у вихованні дитини є підставою для позбавлення батьківських прав
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2026 року у справі № 419/2638/15-ц
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Новоайдарської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є бабою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Мати та батько ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний, психічний, моральний та духовний розвиток дитини, не цікавляться її навчанням та захопленнями, що негативно впливає на її розвиток. З 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розлучені і проживають окремо один від одного та від дитини. Відповідач ОСОБА_3 веде безвідповідальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не працює. Відповідач ОСОБА_2 створив нову сім`ю та не бажає піклуватися про свою дитину від попереднього шлюбу. Батьки не спілкуються з дитиною, не надають матеріальної допомоги на її утримання та навчання. Дитина проживає з позивачем, весь тягар по догляду, матеріальному забезпеченню та вихованню дитини лежить на позивачеві ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Новоайдарський районний суд Луганської області заочним рішенням від 19 лютого 2016 року, яке залишив без змін Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 липня 2025 року, позовні вимоги задовольнив.
Позбавив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном над малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач довів факт ухилення батьків неповнолітнього ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не утримують її та фактично залишили на вихованні у баби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
У касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/2947/19, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вказує, що суд не дослідив та не з`ясував всі обставини справи щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Заявник зазначає, що належним чином не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.
Позиція Верховного Суду:
Згідно з частиною першою статті 164 СК України (у редакції на час подання позову) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, що переглядається, суд установив, що ОСОБА_5 проживав разом з бабою та перебував на її повному утриманні.
Враховуючи встановлені судом обставини, в цій справі наявні підстави для позбавлення батьківських прав, оскільки встановлено виключні обставини, а саме ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
Належних та переконливих доказів на підтвердження будь-якої участі у вихованні та піклуванні дитини в період як до ухвалення рішення суду першої інстанції так і після відповідач ОСОБА_2 до суду не надав.
Враховуючи викладене, рішення про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_5 відповідало його найкращим інтересам.
Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази інформування ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, Верховний Суд відхиляє, оскільки повідомлення про розгляд справи та роз`яснення про можливість відповідачем надати до суду пояснення/заперечення було розміщене в оголошені в засобах масової інформації.
Відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Таким чином, відповідно до вимог процесуального закону, який діяв на той час, відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відхиляючи доводи відповідача щодо належного повідомлення судом першої інстанції, колегія суддів також враховує баланс інтересів сторін та зазначає, що за конкретних обставин цієї справи, аналізуючи добросовісність поведінки відповідача, його доводи не свідчать про порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої інстанції та апеляційної інстанції.
Викладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.