Короткий зміст заявлених вимог:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що вона є особою, яка постраждала від домашнього насильства, заінтересована особа - управління соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - УСВП Новомосковської РДА).
В обґрунтування заяви зазначала, що вона є особою, яка постраждала від домашнього насильства, оскільки її колишній чоловік - ОСОБА_2 , під час подружнього життя систематично вчиняв над нею насильство, наносив їй побої, у тому числі в присутності двох малолітніх дітей. Вона має необхідність в отриманні пільг, які передбачені законодавством для осіб, що є потерпілими від домашнього насильства, зокрема: право на безоплатну правничу допомогу (пункт 5 частини першої статті 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»); право на безоплатне отримання соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги (пункт 4 частини першої статті 21
Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»); право на недопущення повторних випадків домашнього насильства (пункт 1 частини першої статті 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Документи, що підтверджують даний факт, видавалися органами державної влади російської федерації, де вони деякий час проживали. Так, рішенням одинцовського міського суду московської області (російська федерація) від 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у нанесенні їй побоїв, його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Матеріали цієї справи становили 46 аркушів (протокол про адміністративне правопорушення, копія її паспорту, пояснення ОСОБА_2 , розписки, відеозаписи). ОСОБА_2 свою вину визнав, рішення суду не оскаржив. Спір із цього приводу відсутній.
Вона та її колишній чоловік є громадянами України і проживають в Україні. Проте, органи державної влади України відмовляються приймати вищевказані докази, їй було рекомендовано звернутися до суду.
Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах з російською федерацією дію вказаної Конвенції та Протоколу до Конвенції. Цей Закон набрав чинності 29 грудня 2022 року.
Інші міжнародні договори, які б давали їй можливість легалізувати вказане судове рішення, відсутні. Дипломатичні зв`язки між Україною та російською федерацією розірвані, а тому в інший спосіб встановити даний факт і захистити свої права вона не може.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, вирішуючи заяву ОСОБА_1 по суті, надав оцінку доводам заявниці та поданим нею доказам і вказав, що долучені до заяви документи, на підставі яких ОСОБА_1 просить встановити відповідний факт, видані на території російської федерації, не потребують легалізації. Проте, виходячи з принципу правової визначеності, суд не може надавати оцінку й здійснювати нову кваліфікацію обставин, встановлених у судову рішення іноземної держави.
При цьому докази, надані заявником, які були в матеріалах справи, яка розглядалася іноземним судом, є неналежними і недопустимими, вони не можуть враховуватися при розгляді поданої ОСОБА_1 заяви.
Разом із цим, законодавством України, а саме Законом України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», визначено інший порядок встановлення факту, про який просить заявник, що виключає можливість встановлення такого факту судом у порядку окремого провадження.
Районний суд застосував відповідні норми права національного та міжнародного законодавства, врахував судову практику Верховного Суду.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що у заявниці фактично існує спір із її колишнім чоловіком - ОСОБА_2 , який не залучений заінтересованою особою у цій справі, незважаючи на роз`яснення їй такого права, а вирішення заяви безпосередньо стосується його прав та обов`язків. Указане, на думку районного суду, є додатковою підставою для відмови у задоволенні заяви.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 07 серпня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви, проте вказав невірні мотиви для цього.
ОСОБА_3 не залучила до участі у справі належну заінтересовану особу - ОСОБА_2 , хоча ухвалою районного суду від 02 травня 2024 року їй роз`яснено, у тому числі, право визначитися з належним процесуальним статусом заінтересованих осіб у справі. Суд позбавлений процесуальної можливості за власною ініціативою залучити до участі у справі заінтересованих осіб.
Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви, а не додатковою, як невірно вказав суд першої інстанції.
Інші висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки до участі у справі не залучено усіх належних її учасників.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка А. С., мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки по суті заяви, на врахували всі обставини справи, не надали оцінку наявним у справі доказам.
Заявниця є особою, яка постраждала від домашнього насильства. Даний факт підтверджується доданими до заяви доказами (судове рішення іноземної держави, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пояснення, розписка, відеозаписи тощо). Цей факт необхідно встановити для того, щоб заявниця могла реалізувати своє право на отримання відповідних пільг (безоплатна правнича допомога, отримання соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги тощо), що передбачено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
В інший спосіб встановити даний факт і захистити свої права вона не може, оскільки правові механізми для цього станом на сьогоднішній день відсутні як у національному законодавстві, так і в міжнародному.
Вирішення заяви не породжує наслідків для її колишнього чоловіка, висновки судів у цій частині невірні, вони ґрунтуються на припущеннях. ОСОБА_1 правильно вказала заінтересованих осіб.
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту, що вона є особою, яка постраждала від домашнього насильства.
Заявник посилалася на те, що встановлення вказаного факту їй необхідно для отримання пільг, передбачених законодавством. Тобто іншого судового спору немає.
Заінтересованою особою заявницею вказано УСВП Новомосковської РДА.
Суд першої інстанції в ухвалі від 02 травня 2024 року, залишаючи подану ОСОБА_1 заяву без руху, роз`яснив заявниці, у тому числі, необхідність визначитися з належним процесуальним статусом заінтересованих осіб у справі. Усуваючи недоліки поданої заяви, заявниця не зазначила свого колишнього чоловіка заінтересованою особою.
Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Тобто, суд апеляційної інстанції вказав, що, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця неправильно визначилася з учасниками справи, а саме не вказала належну заінтересовану особу - ОСОБА_2 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
Разом із цим, такі висновки не узгоджують з вищенаведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, а неправильне визначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні заяви.
Судом не враховано, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Отже, посилання на частину першу статті 13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, помилкові.
Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Висновок:
Таким чином, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви у зв`язку з незалученням до участі у справі належної заінтересованої особи, зробив помилкові висновки, не врахував норми ЦПК України, зокрема частину третю статтю 294 ЦПК України.
При цьому апеляційний суд не переглядав рішення районного суту по суті, вказавши, що висновки суду першої інстанції, зроблені по суті вирішення заяви, є передчасними.
Верховний Суд також ураховує, що суд першої інстанції вказав додатковою підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 те, що її колишній чоловік - ОСОБА_2 , не є заінтересеваною особою у цій справі, а вирішення заяви безпосередньо стосується його прав та обов`язків, що також не узгоджується з вищенаведеними нормами права та судовою практикою Верховного Суду. Суд першої інстанції не вирішив заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог процесуального закону, зокрема не вирішив питання про належний склад учасників справи.
З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги у відповідній частині є обґрунтованими.