Невиконання роботодавцем обов’язку інформувати працівника про вакансії не впливає на припинення строкового трудового договору: новий орієнтир Верховного Суду

          Постановою від 20 травня 2026 року у справі № 757/459/24 Верховний Суд сформував важливий для роботодавців і працівників висновок щодо застосування частини третьої статті 23 КЗпП України.

Суд дійшов висновку, що невиконання роботодавцем обов’язку інформувати працівника, який працює за строковим трудовим договором, про наявні вакансії не є підставою для продовження трудових відносин після закінчення строку договору та не впливає на законність звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Фактично Верховний Суд поставив крапку в дискусії щодо того, чи може працівник використовувати порушення роботодавцем інформаційного обов’язку як підставу для поновлення на роботі після завершення строкового трудового договору.

 Що передбачає частина третя статті 23 КЗпП

Після змін, внесених Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022, стаття 23 КЗпП була доповнена новою гарантією для працівників, які працюють за строковими трудовими договорами. Зокрема роботодавець зобов’язаний інформувати таких працівників про вакансії, що відповідають їхній кваліфікації та забезпечувати їм рівні можливості для укладення трудового договору на невизначений строк. Метою цієї норми є стимулювання стабільної зайнятості та недопущення необґрунтованого використання строкових трудових договорів як способу уникнення трудових гарантій. Однак законодавець не визначив спеціальних наслідків порушення такого обов’язку. Саме це питання стало предметом аналізу Верховного Суду.

 Правова позиція Верховного Суду

Суд зазначив, що внесення до статті 23 КЗпП нового обов’язку щодо інформування працівників про вакансії не змінило механізм припинення строкових трудових договорів. Пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП як і раніше передбачає самостійну підставу припинення трудового договору – закінчення строку його дії.

Верховний Суд прямо наголосив: від виконання чи невиконання роботодавцем вимог частини третьої статті 23 КЗпП України не залежить питання продовження трудових відносин за договором, строк якого закінчився.

Тобто навіть якщо роботодавець не повідомляв працівника про вакансії, це саме по собі не означає, що: строковий договір автоматично стає безстроковим; трудові відносини продовжуються після завершення строку; звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП є незаконним.

Суд також послався на власний попередній висновок, викладений у постанові від 18.02.2026 у справі № 759/1973/25.

Значення рішення для практики

Для роботодавців

Постанова підтверджує, що відсутність повідомлення про вакансії не створює ризику автоматичного поновлення працівника на роботі після закінчення строкового договору. Водночас роботодавцям не варто ігнорувати вимоги частини третьої статті 23 КЗпП.

По-перше, це прямий законодавчий обов’язок.

По-друге, його невиконання може бути враховане судами під час оцінки добросовісності поведінки роботодавця в інших трудових спорах.

По-третє, відповідні порушення можуть стати предметом контролю з боку органів Держпраці.

Практично доцільно:

-      затвердити внутрішній порядок інформування строкових працівників про вакансії;

-      документально фіксувати факт такого інформування;

-      використовувати корпоративну пошту, кадрові портали або письмові повідомлення;

-      зберігати докази направлення відповідної інформації.

Для працівників

Сам факт неповідомлення про вакансії не дає підстав вимагати:

-      визнання строкового договору безстроковим;

-      поновлення на роботі;

-      скасування наказу про звільнення у зв’язку із закінченням строку договору.

Для успішного оскарження звільнення необхідно доводити інші обставини, наприклад:

-      відсутність законних підстав для укладення строкового договору;

-      примус до підписання строкового договору;

-      фактичне продовження трудових відносин після закінчення строку договору;

-      порушення процедури звільнення.

 Ще один важливий висновок: звільнення під час лікарняного

У цій справі Верховний Суд все ж частково задовольнив касаційну скаргу. На дату звільнення працівник перебував на лікарняному. Суд підтвердив раніше сформовану практику Великої Палати Верховного Суду: якщо працівника звільнено під час тимчасової непрацездатності, це не завжди означає необхідність поновлення на роботі. Належним способом захисту є зміна дати звільнення на перший робочий день після закінчення лікарняного.

Саме тому, Верховний Суд змінив дату звільнення з 08 грудня 2023 року на 11 грудня 2023 року, залишивши без змін підставу припинення трудового договору.

 Висновки

Постанова Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 757/459/24 має істотне значення для формування єдиної практики застосування частини третьої статті 23 КЗпП України.

Суд підтвердив декілька принципових правових позицій:

1.   Обов’язок роботодавця інформувати строкових працівників про вакансії є самостійною трудовою гарантією.

2.   Порушення цього обов’язку не трансформує строковий трудовий договір у безстроковий.

3.   Невиконання вимог частини третьої статті 23 КЗпП не перешкоджає припиненню трудового договору у зв’язку із закінченням його строку.

4.   Підстава звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП залишається чинною незалежно від виконання роботодавцем інформаційного обов’язку.

5.   Якщо звільнення відбулося під час лікарняного, належним способом захисту є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Для кадрової роботи  ця постанова є важливим орієнтиром, оскільки чітко розмежовує інформаційні гарантії працівника та правові наслідки закінчення строкового трудового договору.