Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка була зареєстрована та постійно проживала в с. Мала Перещепила Новосанжарського району Полтавської області.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,1313 га, кадастровий помер: 5324086200:00:026:0022, розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Згідно із заповітом від 03 серпня 2018 року, посвідченого секретарем виконкому Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Жолоб Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 186, ОСОБА_3 свою земельну ділянку площею 4,1313 га, кадастровий номер: 5324086200:00:026:0022, на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1.

Відомостей про інших спадкоємців за заповітом чи за законом у нього на цей час немає. Проте він довідався, що є ще спадкоємець за законом, який теж подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3. Однак інформацію про цього спадкоємця нотаріус відмовився йому надавати. 

Його представник звернувся до нотаріуса з адвокатським запитом про надання інформації про спадкоємців після смерті ОСОБА_3, який залишився без відповіді. Тому просив суд витребувати у нотаріуса документи та інформацію про склад спадкоємців після смерті ОСОБА_3.

Після звернення до нотаріуса йому було повідомлено, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини і цей строк можливо продовжити лише в судовому порядку, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 лютого 2021 року.

У встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв’язку із тим, що внаслідок недобросовісної поведінки нотаріуса та інших спадкоємців він не був повідомлений та не знав про смерть спадкодавця ОСОБА_3 26 травня 2020 року, а також про необхідність подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Про смерть ОСОБА_3 він дізнався тільки 11 лютого 2021 року, коли зателефонував на відомий йому телефон спадкодавиці, йому відповіла невідома особа і повідомила, що ОСОБА_3 померла ще у травні 2020 року.

Після цього, він наступного дня приїхав до нотаріуса і написав заяву про прийняття спадщини, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через те, що шестимісячний строк на подання такої заяви він пропустив.

Оскільки він не є близьким родичем, знайомим чи другом спадкодавиці ОСОБА_3, постійно з нею не спілкувався і тісних стосунків не підтримував, проживав на відстані близько 50 км від спадкодавиці у с. Малий Тростянець Полтавського району Полтавської області, а спадкодавець проживала у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, тому не міг дізнатись про смерть спадкодавиці раніше.

Спадкоємці померлої вирішили не повідомляти його про її смерть, оскільки не бажали, щоб він подав вчасно заяву про прийняття спадщини і бажали, щоб усе спадкове майно і спірна земельна ділянка перейшли до них, а не до нього.

Нотаріусу було відомо про наявність заповіту на його ім’я, однак він не повідомив його про смерть спадкодавиці та про необхідність подання заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, жодного листа від нотаріуса з вищезазначеною інформацією він не отримував, публікації у засобах масової інформації також не було.

У цьому випадку недобросовісною поведінкою є поведінка й спадкоємців померлої ОСОБА_3, і нотаріуса, оскільки останній ухилився від виконання покладених на нього чинним законодавством обов’язків щодо повідомлення всіх спадкоємців про смерть спадкодавця.

Поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини також є перебування його за кордоном з 14 серпня 2020 року до 21 серпня 2020 року та необхідності після цього дотримання самоізоляції протягом 14 днів з метою дотримання карантинних обмежень, які діяли в цей час на території України, а також смерть його бабусі, внаслідок чого він був душевно травмований і зайнятий клопотами щодо її поховання.

Вказані обставини в сукупності є поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини. Просив визначити додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у два місяці, з часу набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року позов задоволено. 

Визначено додатковий строк для подання ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 протягом двох місяців, з дати набрання рішенням суду.

Суд першої інстанції зазначив, що проміжок часу, на який позивач пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, є незначним, а причини пропуску такого строку є поважними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції: 

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неповідомлення позивача про відкриття спадщини за умови його обізнаності про вчинення ОСОБА_3 заповіту на його користь та наявності у нього можливості дізнатись про смерть спадкодавця протягом встановленого законом строку не створювало йому перешкод для здійснення права на спадкування за заповітом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Панченко О. О. направив поштовим зв’язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

Касаційна скарга обґрунтована тим, що необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, застосованих судом апеляційної інстанції.

Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі відсутні підстави для висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 – син померлої, на момент відкриття спадщини за померлою матір’ю та ОСОБА_4 чоловік померлої, який відмовився від прийняття спадщини, не знали про існування ОСОБА_1, як спадкоємця за заповітом, та про факт оформлення на нього заповіту.

Також суди встановили, що відповідач ОСОБА_2 не повідомляв нотаріуса про іншого спадкоємця, а також те, що нотаріус здійснив інформування позивача про відкриття спадщини відповідно до чинного законодавства.

Крім того, ОСОБА_2 навмисно не подавав заяву про прийняття спадщини відразу після смерті матері, а подав її за 10 днів до закінчення шестимісячного строку з метою, щоб нотаріус, навіть перевіривши існування заповітів, не здійснив розшук потенційного спадкоємця у строк, який би дав змогу позивачу вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Оскільки він не є близьким родичем, знайомим чи другом спадкодавиці ОСОБА_3, постійно з нею не спілкувався і тісних стосунків не підтримував, проживав на відстані близько 50 км від спадкодавиці у с. Малий Тростянець Полтавського району Полтавської області, а спадкодавець проживала у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, тому ніяк не міг дізнатись про смерть спадкодавця раніше.

Позиція Верховного Суду:

За загальними приписами про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов’язаний повідомити суду поважні причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної конкретної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

 Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Висновок:

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що необізнаність позивача про смерть спадкодавця не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що доводи позивача про віддалене проживання від місця проживання спадкодавця, перебування за кордоном з 14 до 21 серпня 2020 року, карантинні обмеження, які запроваджувались через пандемію COVID-19, смерть 26 листопада 2020 року баби позивача – ОСОБА_6 не є істотними труднощами для звернення із заявою про прийняття спадщини, яка могла бути направлена поштою нотаріусу або до органів місцевого самоврядування, або шляхом звернення до консульської установи України на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», що протягом встановленого законом строку позивач не здійснив. Крім того, основною підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач визначає те, що він не знав про смерть спадкодавиці, проте суд надав належну оцінку цій підставі у сукупності з іншими обставинами, на які посилався позивач.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення також немає з огляду на підстави його касаційного оскарження.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення – без змін.

Джерело: https://tinyurl.com/5n9yukb7