Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
16.11.2022

Ненадання обвинуваченим документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції не може свідчити про ухилення від суду

HIGHER SCHOOL OF ADVOCACY

Ненадання обвинуваченим документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції не може свідчити про ухилення від суду й бути підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, що передбачено частинами 2 і 3 ст. 49 КК

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Апеляційний суд скасував цей вирок та звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив.

У касаційній скарзі потерпіла, зокрема, зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, оскільки

передбачені у ст. 49 КК строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчилися, через те, що останній ухилявся від суду, а саме без поважних причин неодноразово не з’являвся в судові засідання в суді апеляційної інстанції.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що апеляційний суд установив усі обставини, передбачені ст. 49 КК та ст. 286 КК, наявність яких є безумовною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, який скоєно згідно з висунутим

обвинуваченням 03.06.2018.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, відповідно до положень ст. 12 цього Кодексу належить до кримінального проступку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років і до набрання вироком законної сили минули три роки.

На час розгляду 08.09.2021 кримінального провадження апеляційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_2 апеляційним судом закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.

Засуджений та його захисник звернувся до суду з клопотаннями про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності.

Дотримуючись вимог закону, визначених статтями 284–286, 288 КПК, апеляційний суд розглянув клопотання засудженого та захисника, крім того, суд

переконався, що ОСОБА_2 розуміє, що підстава звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою, однак не має заперечень щодо закриття кримінального провадження, та обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності.

З приводу доводів потерпілої, яка заперечувала проти закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у зв’язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, посилаючись на те, що останній з метою умисного затягування апеляційного розгляду неодноразово не з’являвся в судові засідання до суду апеляційної інстанції без поважних причин, апеляційний суд зазначив, що вони не дозволяють зробити висновок про наявність обставин, які свідчать про те, що засуджений умисно вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від суду та які виключають благополучне закінчення строків давності і зупиняють диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК, а ненадання ОСОБА_2 документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені частинами 2 і 3 згаданої вище статті.

Детальніше з текстом постанови ВС від 22.09.2022 у справі No 756/2922/19 (провадження No 51-5498км21) можна ознайомитися за посиланнямhttps://reyestr.court.gov.ua/Review/106426710

.