Ненадання доказів поштового направлення апеляційної скарги особі з ТОТ не може бути підставою для її повернення за наявності інших способів повідомлення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі № 280/9834/25
Короткий зміст обставин справи:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01 березня 2025 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов`язати відповідача нараховувати та виплачувати з 01 березня 2025 року пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром, з основним розміром 90% грошового забезпечення, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку;
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов`язати відповідача з 01 березня 2025 року поновити позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 12 вересня 2024 року у справі №280/6329/24, з основним розміром 90% грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Позивач вказує, що під час проведення індексації згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209) відповідач здійснив відповідне нарахування, проте фактичну виплату індексації не проводить. Таким чином відповідач обмежив розмір пенсії, оскільки вона перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262-XII. У зв`язку з цим позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виплати йому з 01 березня 2025 року пенсії зі збереженням розміру, встановленого до перерахунку за Постановою № 209.
Крім того, позивач наголошує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01 липня 2021 року установлено щомісячну доплату в розмірі 2 000,00 грн для осіб, яким пенсію призначено до 01 березня 2018 року. Ця доплата враховується під час подальших підвищень пенсії. На думку позивача, він має право на зазначену доплату, а тому дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати йому з 01 березня 2025 року щомісячної доплати в розмірі 2 000,00 грн (нарахованої на грошове забезпечення, встановлене рішенням суду від 12 вересня 2024 року у справі № 280/6329/24 з основним розміром 90% грошового забезпечення) є протиправними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Запропоновано скаржнику у 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції докази надсилання іншим учасникам справи листом з описом вкладення копії поданої ним апеляційної скарги з доданими до неї документами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області повернуто скаржнику з підстав неусунення відповідачем її недоліків відповідно до вимог статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, зокрема, ГУ ПФУ в Запорізькій області не надало суду доказів надсилання ОСОБА_1 копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
ГУ ПФУ в Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 328 КАС України).
На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, з формальних причин позбавив відповідача права на перегляд судового рішення, оскільки не визнав підтвердження направлення копії апеляційної скарги представнику позивача (адвокату) належним доказом виконання обов`язку щодо її надсилання стороні у справі.
Зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебуває на окупованій території, поштове сполучення з якою відсутнє. Позов було подано за підписом адвоката. Крім того, до позову було додано документи на підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси позивача в суді. Таким чином, позивач на підставі статті 55 КАС України делегував адвокату повноваження на представлення його інтересів у судах.
Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Запорізькій області, що призвело до обмеження права відповідача на перегляд судового рішення, а отже, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 280/9834/25 є протиправною та підлягає скасуванню.
Також скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 та від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:
Статтею 296 КАС України встановлені вимоги до апеляційної скарги. Зокрема, пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У межах визначеного судом строку, 30 березня 2026 року, від ГУ ПФУ в Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків. У ній відповідач зазначив, що оскільки позивач проживає на тимчасово окупованій території, поштове сполучення з якою відсутнє, надіслати апеляційну скаргу поштою з описом вкладення немає можливості. На виконання обов`язку щодо надсилання апеляційної скарги іншій стороні відповідач направив її до електронного кабінету представника позивача через підсистему «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу відповідачу, зазначив, що скаржник станом на день прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги не виконав вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року. Зокрема, у встановлений судом строк відповідач не надав суду доказів надіслання позивачу копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з описом вкладення. При цьому суд не визнав як доказ виконання скаржником процесуального обов`язку направлення копії апеляційної скарги представнику позивача, оскільки останній не має повноважень представляти інтереси позивача в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Метою вимоги КАС України щодо подання відповідачем доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї документів є інформування сторони позивача про подання апеляційної скарги, що, можливо, буде розглядатись у разі відкриття провадження.
Як убачається з матеріалів справи, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на тимчасово окупованій території.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11 березня 2025 року № 376, весь Мелітопольський район Запорізької області є тимчасово окупованою територією.
Судом встановлено, що на сайті АТ «Укрпошта» міститься інформація про тимчасове припинення роботи поштових відділень у місті Мелітополь, у зв`язку з чим можливість направити листа на адресу позивача відсутня.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач об`єктивно не мав можливості надати суду докази надсилання позивачу копії апеляційної скарги з доданими документами рекомендованим листом.
Після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, будь-яких змін в аспекті виключень (спрощень) у процедурі подання позовних заяв суб`єктами владних повноважень до осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території чи у зоні ведення бойових дій до КАС України не вносилося.
Поряд із цим, пункт 20 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, яким встановлено особливості судових викликів та повідомлень, визначає, що направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «;Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
Статтею 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року № 1632-VII встановлено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення сторона у справі вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
З викладеного вбачається, що суд наділений ширшими повноваженнями, ніж, зокрема, сторона відповідача (у тому числі суб`єкт владних повноважень) щодо повідомлення іншого учасника справи про подання до суду апеляційної скарги, зокрема, щодо учасників процесу, місце проживання (перебування) яких знаходиться на тимчасово окупованій території чи у зоні ведення бойових дій.
Таким чином, Верховний Суд уважає, що ненадання відповідачем (суб`єктом владних повноважень) доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, у спірних правовідносинах, за наявної можливості у суду застосовувати визначені процесуальним законом засоби комунікації, не може позбавляти права відповідача на подання апеляційної скарги та обмежувати, у цьому випадку, його право на звернення до суду.
При цьому суд апеляційної інстанції, маючи інформацію про те, що позивач не зареєстрував електронний кабінет і перебуває на тимчасово окупованій території, на якій не функціонує відділення АТ «Укрпошта», що виключає можливість надсилати листи, поклав на апелянта обов`язок з надання доказів направлення апеляційної скарги з додатками на адресу позивача листом з описом вкладення, який неможливо виконати, враховуючи обставини, що є визначальним у цій справі.
Верховний Суд виходить з того, що, починаючи з 2014 року суди України повідомляли учасників судового процесу, яким неможливо надіслати листа поштою, у зв`язку з тимчасовою окупацією/бойовими діями, відповідну інформацію шляхом її розміщення на веб-сайті суду.
На даний час, враховуючи повномасштабне вторгнення рф, введений воєнний стан, тимчасову окупацію та проведення бойових дій, відповідні повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення Об`єднаних сил, або на тимчасово окупованій території, продовжують розміщуватися судами на відповідних веб-сайтах, оскільки це єдиний можливий спосіб повідомити такого учасника процесу, зважаючи на відсутність поштового зв`язку та те, що така особа не зареєструвала електронний кабінет.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Висновок:
У зв`язку з цим колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 280/9834/25 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалена із передчасним висновком про застосування визначених частиною другою статті 298 КАС України наслідків та має бути скасована з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Такого ж висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 24 липня 2025 року у справі №280/7629/24 та у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 280/3132/25.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
На підставі викладеного касаційна скарга має бути задоволена, а судове рішення - скасоване, справа направлена до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.