Недоведеність безпорадного стану спадкодавця як підстава для відмови у зміні черговості спадкування
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року у справі № 727/9502/24
Короткий зміст позовної заяви:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу, зміни черговості одержання права на спадкування, усунення від права спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2003 року вона проживала разом з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Протягом зазначеного часу вона разом з ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, займалися облаштуванням квартири, проводили всі свята разом у колі рідних і друзів, тобто мали відносини, які притаманні подружжю.
ОСОБА_6 останні роки свого життя хворів, вона здійснювала належний догляд за ним, піклувалася про нього, купувала ліки, комунікувала з лікарями, утримувала чоловіка, коли він був непрацездатним, підтримувала квартиру у належному стані, сплачувала комунальні послуги. У період з лютого 2008 року по серпень 2014 року, коли ОСОБА_6 не був працевлаштований, вона сплачувала за нього аліменти на утримання сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , відповідача у справі. Крім того, поховання померлого чоловіка здійснювала вона за власні кошти.
Факт її проживання разом з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджується актом-підтвердження про постійне місце проживання від 23 травня 2024 року, складеним сусідами, та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2023 року у справі № 727/9789/23 за її заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Проте, вказане рішення районного суду було скасовано постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року з процесуальних підстав, а її заяву про встановлення факту залишено без розгляду.
Про їхні відносини з померлим чоловіком свідчать фотокартки, на яких зображені вони разом з їхніми дітьми, родичами та друзями під час родинних свят, відпочинку на природі.
Позивачка зазначала, що вона має доньку - ОСОБА_5 від іншого чоловіка, яку покійний ОСОБА_6 любив і виховував як рідну та фактично був їй батьком. 30 жовтня 2014 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ) договір дарування, за умовами якого подарував останній 1/2 ідеальної частки належної йому на праві особистої приватної власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Для прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6 , зокрема, іншої 1/2 частини вказаної квартири, їй необхідно встановити факт проживання із ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Звертала увагу, що ОСОБА_3 , відповідач у справі, хоча і є сином померлого, однак участі в його житті не приймав, догляду або іншої допомоги не надавав. Стосунки ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ніколи не підтримували, не спілкувалися. Жодної інформації про місце знаходження сина померлого відомо не було, як і не було відомо номера його телефону. Син померлого жодного разу не поцікавився як і чим живе його батько, а з`явився лише тоді, коли відкрилася спадщина, право на яку, на її думку, за вказаних обставин він немає. Тому вважала, що видане 26 лютого 2024 року ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт її проживання разом з ОСОБА_6 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- змінити черговість одержання права на спадкування, а саме віднести її до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 ;
- усунути ОСОБА_3 від спадкування, а саме від права на спадщину, яка складається з 1/2 частини вказаної квартири;
- скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 ;
- визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину спірної квартири.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 серпня 2025 року у складі судді Гавалешка П. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінено черговість одержання права на спадкування ОСОБА_1 після смерті спадкодавця - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з четвертої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом.
Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 , недійсним. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою належними та допустимими доказами доведено факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 з 01 січня 2004 року по день його смерті -ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що позивачка допомагала ОСОБА_6 , спілкувалася із ним, проводила вихідні та сімейні свята, матеріально забезпечувала спадкодавця, займалася побутовими справами. У зв`язку із незадовільним станом здоров`я ОСОБА_6 позивачка здійснювала постійний догляд за ним, опікувалась його лікуванням, забезпечувала всім необхідним для лікування і життя, сплачувала грошові кошти за житлово-комунальні послуги, а також понесла витрати, пов`язані з його похованням.У зв`язку із цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни черговості права позивачки на спадкування з четвертої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом.
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири, видане 26 лютого 2024 року ОСОБА_3 , є недійсним, оскільки порушує право позивачки як спадкоємця першої черги за законом.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано достатніх доказів того, що спадкодавець ОСОБА_6 через тяжку хворобу потребував допомоги саме від сина - ОСОБА_3 , а останній міг надавати таку допомогу, але свідомо та умисно ухилявся від її надання.
Щодо вимоги про визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку, то така задоволенню не підлягає, оскільки є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, у нотаріальному порядку, а позивачка як спадкоємець першої черги за законом до нотаріуса не зверталася.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Додатковим Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Никонової М. О. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 633,60 грн судового збору.
Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що понесені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки у розмірі 20 тис. грн із заявлених 36 тис. грн, виходячи із критеріїв реальності наданих адвокатом послуг, співмірності та справедливості. При цьому, суд першої інстанції врахував заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції:
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 серпня 2025 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2025 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, згідно з яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єючоловіка і жінка без реєстрації шлюбу, зміни черговості одержання права на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , а також додаткове рішення цього самого суду, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що ОСОБА_6 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані. Матеріали справи не містять відомостей про наявність у спадкодавця каліцтва, а самі по собі його звернення до лікарів та проходження лікування в умовах стаціонару не свідчать про те, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебуваючи у безпорадному стані. Записи в медичних документах не підтверджують перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані, а висновки судово-медичних експертів про наявність такого стану ОСОБА_6 , під час якого він був неспроможним самостійно забезпечувати свої потреби, а отже, перебував у безпорадному стані, матеріали справи не містять.
Ураховуючи те, що позивачкою не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
З огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу спрямоване на отримання можливості позивачкою заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування. Проте, оскільки позивачкою не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в межах цієї конкретної справи не призведе до захисту спадкових прав позивачки. При цьому, апеляційним судом враховано, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини відповідно до статті 1264 ЦК України, надавало б можливість позивачці набути право на спадкування за законом четвертої черги, у той час, як судом установлено, що спадкодавець мав спадкоємців за законом першої черги.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути, зокрема: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо. За встановлених у цій справі обставин підстав, передбачених законом, для визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого 26 лютого 2024 року ОСОБА_3 , недійсним немає.
Враховуючи наявність підстав для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог, додаткове рішення цього суду щодо стягнення судових витрат на користь позивачки також підлягає скасуванню.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Никонової М. О. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що померлий ОСОБА_6 мав довготривалі хвороби, які загострилися за останні два роки до дня його смерті. Всі зміни стану здоров`я спадкодавця спостерігала лише позивачка, яка з ним проживала та здійснювала постійний догляд за ним. Ніхто з родичів чи друзів не цікавився життям та здоров`ям спадкодавця, у тому числі відповідач. Позивачкою доведено всі необхідні підстави для задоволення вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні вимоги позивачки про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поставивши це в залежність від задоволення іншої вимоги - про зміну черговості одержання права на спадкування. Суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивачку права звернутися до суду у майбутньому з вимогами, які виникають у спадкоємців четвертої черги за законом. Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивачки та її представника, яка завчасно подала заяву про відкладення розгляду справи через її зайнятість в рамках іншого кримінального провадження. Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідачем сплачено судовій збір за подання апеляційної скарги у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
17 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Никонової М. О.Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Никонової М. О. підлягають залишенню без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20; від 14 грудня 2022 року у справа № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Позиція Верховного Суду:
Суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли правильного висновку, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що за життя ОСОБА_6 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані. Матеріали справи не містять відомостей про наявність у спадкодавця каліцтва, а самі по собі його звернення до лікарів та проходження лікування в умовах стаціонару не свідчать, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебуваючи у безпорадному стані. Записи в медичних документах не підтверджують перебування ОСОБА_6 за життя у безпорадному стані, а висновки судово-медичних експертів про наявність такого стану ОСОБА_6 , під час якого він був неспроможним самостійно забезпечувати свої потреби, а отже, перебував у безпорадному стані, матеріали справи не містять.
Зазначене свідчить про відсутність сукупності обставин, необхідних для зміни черговості одержання права на спадкування, відповідно до вимог статті 1259 ЦК України.
Ураховуючи те, що позивачкою не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
Доводи касаційної скарги в цій частині висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка, у тому числі, просила встановити факт її проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що заявлення вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог спрямоване на отримання можливості позивачкою заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування. Разом з тим, оскільки позивачкою не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в межах цієї конкретної справи не призведе до захисту спадкових прав позивачки.
При цьому, апеляційний суд вірно зауважив, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини відповідно до статті 1264 ЦК України, надавало б можливість позивачці набути право на спадкування за законом четвертої черги, у той час, як судом установлено, що спадкодавець мав спадкоємців за законом першої черги.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивачку права звернутися до суду у майбутньому з вимогами, які виникають у спадкоємців четвертої черги за законом, є безпідставними, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підлягає саме у цій конкретній справі, так як не породжує юридичних наслідків для позивачки. Разом з тим, за наявності для цього підстав, позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідними вимогами, у разі доведеності. як спадкоємець за законом четвертої черги.
Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивачки та її представника є необґрунтованими з огляду на таке.
Досліджуючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо належного повідомлення позивачки, забезпечив останній можливість реалізувати надані їй законом права.
Судом установлено, що про розгляд справи 18 листопада 2025 року апеляційним судом було повідомлено учасників справи, зокрема, ОСОБА_1 та її представника - Никонову М. О. (т. 2, а. с. 172)., яка й не заперечує про це.
Отже, ОСОБА_1 , незважаючи на те, що надіслана їй судова повістка-повідомлення про розгляд справи 18 листопада 2025 року повернулася до суду з відміткою поштової служби від 17 листопада 2025 року «адресат відсутній», знала про дату, час і місце розгляду справи, оскільки її представник була обізнана про розгляд справи 18 листопада 2025 року. Проте у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.
Доводи представника позивачки - Никонової М. О. про те, що апеляційний суд розглянув справу, хоча вона завчасно подала заяву про відкладення розгляду справи через її зайнятість в рамках іншого кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки така заява надійшла до суду та передана судді-доповідачеві вже після розгляду справи (т. 2, а. с. 177).
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Висновок:
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанцій порушено порядок повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а значною мірою зводяться до трактування норм процесуального права на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.