Недійсність правочинів у практиці Верховного Суду
Про недійсність правочинів у практиці Верховного Суду розповіла доктор юридичних наук, доцент, керівник відділу аналітичної та правової роботи Великої Палати Верховного Суду Людмила Козловська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
19.05.2026

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками недійсність правочинів у практиці Верховного Суду, а саме:

 1. Недійсність правочину. Нікчемність та оспорюваність правочину.

2. Визнання правочину недійсним як не/ефективний спосіб захисту.

3. Визнання правочинів недійсним у зв'язку з порушенням загальних засад цивільного законодавства.

4. Розмежування недійсних та укладених правочинів.

5. Визнання недійсним розірваного правочину.

6. Визнання недійсними окремих умов правочину.

7. Окремі види нікчемних та оспорюваних правочинів.

8. Судова практика ВП ВС щодо фраудаторних, фіктивних та удаваних правочинів.

9. Правочини, вчинені з перевищенням повноважень представника.

10. Застосування наслідків недійсності правочину.

11. Процесуальні питання, що виникають у спорах щодо недійсності правочинів.

 

У рамках характеристики недійсності правочинів у практиці Верховного Суду акцентовано на наступному:

 1. Недійсність правочину. Нікчемність та оспорюваність

Підставою недійсності є недодержання вимог ст. 203 ЦК України на момент вчинення правочину

Нікчемний правочин:

●             недійсність встановлена законом;

●             не потребує визнання судом;

●             суд лише констатує нікчемність.

Оспорюваний правочин:

●             недійсність прямо не встановлена законом;

●             визнається судом за позовом сторони або заінтересованої особи.

Презумпція правомірності:

●             правочин вважається дійсним, поки не доведено інше;

●             спростовується або законом (нікчемність), або рішенням суду.

Судова практика: постанова ВП ВС від 04.02.2026 № 910/6654/24.

2. Визнання правочину недійсним як (не)ефективний спосіб захисту

Саме по собі визнання недійсним не завжди ефективне.

Якщо майно/кошти вже передані:

●             потрібно поєднувати з вимогами про стягнення або витребування: постанова ВП ВС від 01.03.2023 № 522/22473/15-ц.

Для віндикації:

●             оспорювання правочинів не є ефективним способом

●             належний спосіб — витребування майна

Судова практика: висновок ВП ВС + ВСУ (17.12.2014 № 6-140цс14).

Заборонено ініціювати спір про недійсність не для захисту прав.

3. Недійсність через порушення загальних засад

Зміст правочину:

●             не може суперечити: закону; інтересам держави; моральним засадам суспільства.

Такі порушення є підставою недійсності (через ст. 203 + 215 ЦК).

Судова практика:

●             Постанова ВП ВС від 16.04.2025 № 924/971/23.

4. Розмежування недійсних і неукладених правочинів

Ключове правило:

●             неукладений правочин ≠ недійсний.

Наслідки:

●             неукладений → не можна визнавати недійсним;

●             не застосовуються наслідки недійсності;

Постанова ВП ВС:

●             16.06.2020 № 145/2047/16-ц

●             01.03.2023 № 522/22473/15-ц

Захист: через речово-правові способи (віндикація тощо).

5. Визнання недійсним розірваного правочину

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

ВП ВС зазначила, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому ВП ВС сформулювала висновок, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Судова практика: Постанова ВП ВС від 27.11.2018, № 905/1227/17.

Помилковим є закриття провадження у справі про визнання недійсним розірваного договору у зв’язку з відсутністю предмету спору:

●             Слід звернути увагу на випадки, коли сторони розривають договір, проте, не виконують умов розірвання і сторона заявляє вимоги про визнання такого правочину недійсним з посиланням на постанову ВП ВС у справі № 905/1227/17.

●             ВС вказує, що позивач має довести підстави недійсності правочину та відмовляє з недоведеності позивачем обставин, які б свідчили, що її ввели в оману щодо істотних умов договору призначення земельної ділянки (ст. 230 ЦК).Постанова КЦС ВС від 23.09.2021, № 367/7605/19.

6. Визнання недійсними окремих умов правочину

Умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

 КГС ВС зазначив, що правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені ст. 217 ЦК, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто.

 Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо ціни вартості товару. Відповідно до ст. 180 ГК України, без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений. Оскільки, пункт договору в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині. Постанова КГС ВС від 12.03.2018, №910/22319/16.

 7. Окремі види нікчемних та оспорюваних правочинів

Нікчемність правочину щодо переданого в іпотеку майна. Постанова ВП ВС від 29 травня 2019, № 501/1703/16-ц.

Нікчемність договору оренди землі для ведення фермерського господарства, укладеного без дотримання конкурентних засад. Постанова ВП ВВС від 29.09.2020, № 688/2908/16-ц.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт самочинного будівництва, укладений без дотримання конкурентних засад - порушує публічний порядок (ст. 238 ЦК). Постанова ВП ВС від 20.07.2022, № 923/196/:

Недотримання письмової форми договору дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства тягне нікчемність правочину. Постанова ВП ВС від 01.10.2019, № 909/1294/15.

Вимогами чинногозакону не встановлена нікчемність заповіту виключно з тих підстав, що його посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу. Постанова ВП ВС від 25 травня 2021, № 522/9893/17.

8. Практика ВП ВС: фраудаторні, фіктивні, удавані

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині– це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

 Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

 Судова практика: постанова https ВП ВС від 07.09.2022 № 910/16579/20.

 Розмежування удаваного та фіктивного правочинів:

 ●             При кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату такий правочин не можна визнати фіктивним.

●             Ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

●             Відтак угода щодо прикриття дійсної угоди сторін є удаваним, а не фіктивним правочином, юридичне визначення якого підпадає під кваліфікацію за ст.235 ЦК.

●             Справжня угода про задоволення вимог кредитора боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, шляхом покладення боржником на іншу особу свого обов`язку з метою задоволення вимог кредитора цього боржника є договором доручення.

 Судова практика: постанова ВП ВС від 07.09.2022, № 910/16579/20.

 Розмежування фраудаторних та фіктивних правочинів:

●             Якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК. Позивач визначив підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину його фіктивність та наявність у ньому ознак фраудаторного правочину, а також послався на порушення учасниками спірних правовідносин статей 3, 13, 215, 234 ЦК. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Постанова https ВП ВС від 07.09.2022, № 910/16579/20.

 9. Правочини з перевищенням повноважень

Для вирішення питання, коли директор діє від імені юридичної особи з перевищенням повноважень, потрібно керуватися ст. 92 ЦК.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Судова практика: постанова ВП ВС від 03.12.2025, № 914/768/22.

Щодо підстав перевищення повноважень органом юридичної особи,  необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності / недобросовісності поведінки третьої особи. Постанова ВП ВС від 03.12.2025, № 914/768/22.

10. Наслідки недійсності правочину

Двостороння реституція є наслідком недійсності правочину, навіть якщо позивач заявляє вимогу про повернення переданого на виконання правочин.

 Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. Постанова https ВП ВС від 18.09.2024.

 У випадку, якщо позивач заявляє лише вимогу про повернення переданого на виконання правочину, відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості. Постанова ВП ВС від 18.09.2024, № 918/1043/21.

 Наслідком недійсності договору позики, укладеного одним з подружжя без згоди на те іншого, є проведення реституції між сторонами недійсного правочину. Постанова ВП ВС від 11.10.2023, № 756/8056/19.

 11. Процесуальні питання

 Суд відмовляє в задоволенні позову, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину. Постанова ВП ВС від 22.09.2022, № 125/2157/19.

Позов, який пред`являється особою, яка не була учасником правочину про визнання правочину недійсним, повинен бути пред'явлений до всіх учасників такого правочину.

Висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи, які  можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення мають різне значення:

●              Ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв’язку з чим це є обов’язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).

●             Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи, ВП ВС звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.

 Неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов’язкової сили.

 Висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи у резолютивній частині рішення. Постанова ВП ВС від 4.03.2026, № 922/5241/21.

Першоджерело  https://tinyurl.com/4nmxwsp8