Недійність. Нікчемність. Неукладеність: актуальні питання способів захисту
Про недійність, нікчемність, неукладеність провочинів: актуальні питання способів захисту розповіла кандидат юридичних наук, керівник сектору аналітичної допомоги суддям Великої Палати Верховного Суду Анастасія Грабовська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ
Матеріали заходів
03.04.2026

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками, визнання недійністості, нікчемності, неукладеності провочинів, а саме:

 1. Способи захисту встановлені та не встановлені законом. Ефективні способи захисту.

2. Недійсність vs нікчемність правочину.

3. Недійсність як приватно-правова категорія.

4. Застосування недійсності як способу захисту.

5. Недійсність розірваного договору та договору строк дії якої закінчився.

6. Суб’єктний склад спору про визнання правочину недійсним: хто може бути позивачем, належний (і) відповідач(і).

7. Наслідки недійсності правочину: основні та додаткові. Чи можлива одностороння реституція? Умови застосування судом двосторонньої реституції.

8. Недійсність окремих договорів.

9. Неукладеність договору як правова категорія.

10. Недійсність vs неукладеність правочину.

11. Способи захисту у разі, якщо договір є неукладеним?

12. Неукладеність договору після його повного чи часткового виконання.

13. Неукладеність договору та реституція?

14. Спосіб захисту прав орендодавця земельної ділянки, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє: відсутність права чи речово-правові способи захисту?

 

1. Способи захисту встановлені та не встановлені законом. Ефективні способи захисту

Згідно зі ст. 16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним.

Способи захисту:

·              визнання права;

·              визнання правочину недійсним;

·              припинення дії, що порушує право;

·              відновлення становища, яке існувало до порушення;

·              примусове виконання обов’язку в натурі;

·              зміна правовідношення;

·              припинення правовідношення;

·              відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди;

·              визнання незаконними рішень/дій органів влади.

Визнання недійсним нікчемного правочину або встановлення його нікчемності не є належним способом захисту.

Якщо є спір щодо правових наслідків нікчемного правочину, суд:

·              перевіряє доводи,

·              у мотивувальній частині підтверджує або спростовує нікчемність,

·              застосовує відповідні норми матеріального права.

Судова практика:

·              ВП ВС від 10.04.2019 № 463/5896/14-ц

·              ВП ВС від 04.06.2019 № 916/3156/17

·              КЦС ВС від 16.06.2021 № 620/564/19

·              Відступ ВП ВС від практики КЦС ВС та ВСУ: № 577/5321/17; № 369/2770/16-ц; № 357/3394/16-ц; № 6-308цс16

Ефективний спосіб захисту при неукладеності

Визнання правочину неукладеним не є способом захисту, встановленим законом

ВП ВС сформулювала висновок: Якщо встановлено неукладеність правочину — позивач має заявляти вимоги, передбачені главою 29 ЦК України (речово-правові способи захисту: негаторний, віндикаційний позов).

Судова практика:

·              ВП ВС від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц

·              ОП КЦС від 19.02.2024 № 567/3/22

·              ОП КЦС від 02.06.2025 № 144/1440/22

·              Передача справи № 456/252/22 до ВП ВС щодо належного способу захисту орендодавця.

2. Недійсність vs нікчемність правочину

Нікчемний правочин:

·              Недійсність встановлена законом.

·              Не потребує судового рішення.

·              Не породжує прав та обов’язків.

·              Суд лише констатує нікчемність.

Оспорюваний правочин:

·              Недійсність прямо не встановлена законом.

·              «може бути визнаний недійсним».

·              Вимагає рішення суду.

·              До визнання — підлягає виконанню.

Судова практика:

·              ВП ВС від 16.04.2025 № 924/971/23

3. Недійсність як приватно-правова категорія

Недійсний правочин:

·              не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних із недійсністю;

·              є недійсним з моменту вчинення (ст. 236 ЦК);

·              оцінюється за законом, чинним на момент укладення.

Судова практика:

·              ВП ВС від 27.11.2018 № 905/1227/17.

4. Застосування недійсності як способу захисту

Реституція:

·              застосовується незалежно від добросовісності сторін;

·              сторони зобов’язані повернути все отримане.

Судова практика:

·              ВП ВС від 12.12.2018 № 644/7422/16-ц

·              ВП ВС від 11.09.2018 № 909/968/16

Баланс інтересів:

·              ВП ВС від 20.07.2022 № 923/196/20

5. Недійсність розірваного договору та договору зі спливом строку

Нікчемність правочину чи його частини має ПРЯМО бути передбачена в тій чи іншій нормі закону, а не слідувати із розширеного її тлумачення і мати імпліцитний характер. Тобто людина розумна і обачна внаслідок аналізу відповідної норми має усвідомлювати існування нікчемності. Натомість відсутність вказівки про нікчемність правочину чи його частини в нормі закону не може зумовлювати такий «суровий» та «нищівний» наслідок для правочину як нікчемність. Постанова ОП КЦС від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

 Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Постанова КЦС ВС від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц.

 Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).  Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття  / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Постанови КЦС ВС від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20.

6. Суб’єктний склад спору

Позов особи, яка не є стороною правочину, подається до всіх його учасників.

Якщо:

·              позов не до всіх учасників — відмова або заміна відповідача;

·              правочин щодо спільної власності — залучаються всі співвласники;

·              представник перевищив повноваження — відповідачем є інша сторона договору, не представник.

Судова практика:

·              ВП ВС від 05.06.2018 № 910/856/17

·              ВП ВС від 18.04.2018 № 523/9076/16-ц

·              ВП ВС від 22.09.2022 № 125/2157/19

·              КЦС ВС від 30.07.2020 № 664/1893/17

7. Наслідки недійсності. Одностороння / двостороння реституція

Загальне правило — двостороння реституція:

Суд зобов’язаний застосувати повну реституцію, навіть якщо вимога сформульована частково.

Судова практика:

·              ВП ВС від 20.07.2022 № 923/196/20

Одностороння реституція — застосування можливе лише за наявності підстав, що унеможливлюють двосторонню.

8. Недійсність окремих договорів

Позика між подружжям:

·              Згода має бути письмова.

·              За відсутності — можливе оспорювання.

·              Наслідок — реституція.

Судова практика: ВП ВС від 11.10.2023 № 756/8056/19.

Заповіт:

Порушення вимог щодо свідків → нікчемність..

Судова практика: КЦС ВС від 30.04.2025 № 752/4458/23.

9. Неукладеність договору

Визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

 Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

 Момент, з якого договір можна вважати укладеним:

 ·              Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).

·              Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

 10. Недійсність vs неукладеність

 Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч.ч. 2, 4 ʼст. 207 ЦК України).

 Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

 Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Постанова ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

 11. Способи захисту у разі, якщо договір є неукладеним?

·              У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

 Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується. Постанова ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

 ·              Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Постанова ВП ВС від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17.

12. Неукладеність договору після його повного чи часткового виконання

 Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством. Постанова ВП ВС від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

 Якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Позивачка звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди (майнового найму) нежитлового приміщення, мотивованою тим, що її син орендодавець ОСОБА_5 цей договір не підписував, його умови не погоджував. За встановленими у справі обставинами, оспорюваний договір ОСОБА_5 не підписував та, відповідно, волевиявлення щодо правочину не було, істотних умов цього договору не погоджував. Відповідач користується будівлею складу. Разом з тим, відсутні відомості про виконання договору стороною позивача. З урахуванням викладеного немає підстав вважати договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 20 травня 2015 року укладеним. Постанова ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

13. Неукладеність договору та реституція?

 Реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося.

 У вересні 2019 року ОСОБА_2 (мати, яка успадкувала 1/2 майна після смерті сина) звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір оренди (майнового найму) будівлі складу, який начебто укладено за життя її сином. Стверджувала, що іі син за життя договорі оренди не укладав та не підписував, а тому вказаний договір оренди є недійсним. ВП ВС —> Враховуючи підстави позову, наведені позивачем, він у цій справі наполягає на поверненні йому нежитлового приміщення, вважаючи, що це нежитлове приміщення знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц, зробив обґрунтований висновок про відмову в позові ОСОБА_2 з підстав обрання позивачкою неефективного (неналежного) способу захисту, роз`яснивши, що відмова в задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє її права заявити позов про усунення перешкод у використанні спірного нежитлового приміщення. Постанова ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

 14. Спосіб захисту прав орендодавця земельної ділянки, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє: відсутність права чи речово-правові способи захисту?

На розгляд ВП ВС передано справу № 456/252/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» про визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки для відступу від висновків про те, що єдиним належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

 Мотиви передачі:

 ·              Позовна вимога про усунення власнику перешкод у користуванні своїм майном (негаторний позов) є одним із визначених законом фундаментальних способів судового захисту, який десятиріччями ефективно використовувався у захисті права власності. Задоволення негаторнгого позову, яке, зокрема підлягає й примусовому виконанню, призводить до реального поновлення прав позивача. Натомість рішення суду про відсутність права оренди не підлягає примусовому виконанню — не призводить до будь-якого ефективного вирішення спору - фізичного повернення землі власнику та виключення з реєстру прав незаконних відомостей про права інших осіб.

·              Крім того, не є розумним підходом заміняти такий спосіб захисту як скасування рішення про державну реєстрацію права (державну реєстрацію), прямо передбачений законом (ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), який і з набуттям рішенням суду законної сили є безумовною підставою для внесення змін у реєстр прав, тобто очевидно є ефективним, на декларативний спосіб про відсутність права. Ухвала КЦС ВС від 25 червня 2025 року у справі № 456/252/22.

Першоджерело  https://tinyurl.com/2rwrwrd5