Отримані аліменти мають використовуватись виключно для потреб дитини.
Відповідно до статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інший законний представник дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Дитина має забезпечуватись харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.
Відповідно до статті 186 СК України, контроль за цільовим використанням аліментів в Україні здійснюється органами опіки та піклування, які проводять інспекційні відвідуванням одержувача аліментів/додаткових витрат на дитину, щоб переконатися, що кошти витрачені на потреби дитини.
Отже, належним та допустимим доказом нецільового використання коштів, зокрема, є висновки за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину.
Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України № 1713 від 15.11.2018 року (далі по тексту – «Порядок»).
Підставою для проведення інспекційного відвідування є заява платника аліментів, до якої обов’язково долучається розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, а також відомості про місце проживання отримувача аліментів (пункт 4 Порядку).
У ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину (пункти 8-11 Порядку).
Протягом 5 робочих днів після проведення інспекційного відвідування складається висновок за результатами його проведення щодо цільового витрачання аліментів на дитину.
Отже, для встановлення факту нецільового використання потрібно звернутись до органу опіки та піклування щодо проведення перевірки, а вразі неможливості проведення такої перевірки та в інших випадках доведеться збирати докази самостійно.
Нерідко виникають проблеми і в отриманні висновку органу опіки та піклування (проживання не за місцем реєстрації, не погодження дати проведення перевірки тощо).
Як працює це на практиці?
Суди здебільшого не задовольняють позови про встановлення факту нецільового використанням аліментів, вимагаючи надання вагомих доказів від позивача на підтвердження фактів нецільового використання.
Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якої відсутність усіх фінансових документів на підтвердження щомісячних витрат не може бути єдиним і достатнім доказом, який доводить факт використання отримуваних особою коштів на особисті цілі, на користь інших осіб або на будь-які інші потреби, які не пов’язані з утриманням і вихованням дочки (постанова Верховного Суду 17.05.2021 року справа № 552/3611/19 (провадження № 61-2391св21).
А відтак, тягар доказування в даній категорії справ лягає на позивача, який має довести наявність випадків нецільового використання коштів.
Розглянемо приклади з практики
В одній із справ позивач обґрунтовував факт нецільового використання аліментів неспівмірністю доходів, які отримують відповідач та її чоловік, з витратами, зокрема на придбання двох автомобілів.
Такі твердження Полтавський апеляційний суд відхилив, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Факт придбання на ім'я відповідача двох автомобілей у 2021 та 2023 не доводить нецільового використання аліментів, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що саме за рахунок отриманих аліментів відповідач придбала ці автомобілі. Крім цього, суд зауважив, що такі автомобілі, придбані і в інтересах неповнолітньої доньки для зручного пересування (постанова Полтавського апеляційного суду від 10.12.2025 року по справі № 541/203/25).
Один з платників аліментів під нецільовим використанням аліментів трактував проживання дитини у гуртожитку ліцею, де він забезпечується харчуванням, певним майном.
На що Харківський апеляційний суд зауважив, що сам по собі факт влаштування дитини до навчального закладу не припиняє стягнення аліментів на користь одержувача аліментів, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Місце навчання не може вважатись постійним місцем проживання дитини. Позивач не може бути звільнений від сплати аліментів лише на підставі того, що дитина тимчасово перебуває у Львові для навчання (постанова Харківського апеляційного суду від 22.09.2025 року по справі № 953/11003/24).
А відтак, на практиці доведення використання аліментів не за цільовим призначенням не є легким завданням.
А чи є позитивна практика?
Звісно ж є.
Хмельницький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу – встановив факт використання аліментів не за цільовим призначення, однак в цьому випадку відповідач заначила такі обставини в своїх письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції (постанова Хмельницького апеляційного суду від 17.09.2024 року по справі № 686/18520/23).
Подільський районний суд м. Києва, навіть за відсутності висновку органу опіки та піклування, встановив факт нецільового використання аліментів в розмірі 56 000, 89 грн.
Суд врахував, що такий висновок не може бути наданий позивачем враховуючи, що відповідач з квітня 2022 року проживає у США, а вказане позивачем нецільове використання аліментів мало місце у період з жовтня 2022 по травень 2023 року.
Водночас, в матеріалах справи наявна банківська виписка по рахунку з, якої вбачається, що відповідач за рахунок аліментів здійснювала витрати не пов'язані з утриманням дітей у розмірі 56000,89 грн., обставини чого відповідачем не спростовуються. В даному випадку позивач довів факт нецільового використання аліментів - для оплати послуг адвоката, переказ їх родичам, які проживають в Україні та на утримання своєї матері, яка проживає разом з відповідачкою в США. (рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2025 року по справі № 756/12781/23).
Підсумовуючи, треба визнати, що в даній категорій справ тягар нецільового використання аліментів покладається саме на позивача, який має надати суду належні докази, які б підтверджували факти нецільового використання аліментів.