Не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення страхувальником відмови від освідчення на наявність алкогольного, токсичного, наркотичного сп’яніння

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 447/3950/21

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 26 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3111/215/008883, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «VOLVO ХC90».

Вигодонабувачем за договором № 3111/215/008883 визначено АТ «КРЕДОБАНК», оскільки транспортний засіб «VOLVO ХC90», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль), придбано на умовах кредитного договору від 26 червня 2020 року № 32240/2020.

30 грудня 2020 року на автодорозі М-06 Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля, внаслідок якої вказаний автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. На місці ДТП працівники поліції склали протоколи за ознаками адміністративних правопорушень, які передбачені статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.

21 січня 2021 року постановою Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/40/21 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачено статтею 124 КУпАП.

05 лютого 2021 року постановою Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/39/21 встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачено частиною першою статті 130 КУпАП, закрито провадження у справі. Судом встановлено, що на місці ДТП працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у приміщенні закладу охорони здоров`я, чим порушили порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності. Після ДТП ОСОБА_1 у КНП «Новороздільська міська лікарня» здав аналіз крові на предмет виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 29 січня 2021 року зразки крові були доставлені до КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», де спеціалістами 01 лютого 2021 року складений висновок № 2/2021-т про відсутність в крові ОСОБА_1 етилового, метилового, бутилового чи амілового спирту.

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач 06 вересня 2021 року листом за № 3448/24-001 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повністю сплатив заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2020 року № 32240/2020.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 64-р/86/2 ринкова вартість транспортного засобу марки ««VOLVO ХC90», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 1 849 646,28 грн, а згідно даних ТОВ «Аудатекс Україна» вартість залишків знищеного внаслідок ДТП транспортного засобу марки «VOLVO ХC90» складає 717 680,00 грн, а тому розмір страхового відшкодування становить 1 131 966,28 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 1 131 966,28 грн страхового відшкодування, а також судові витрати.

Короткий зміст рішень судів:

Рішення районного суду позов задоволено. Стягнено з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 1 131 966,28 грн страхового відшкодування. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» відмовою у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування порушило свої зобов`язання за договором страхування, оскільки помилково дійшло до висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, відкинувши при цьому обставини, встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили.

Постановою Львівського апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводами позовної заяви, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2021 року та позивачем визнається обставина, що після ДТП 30 грудня 2020 року від проходження експертизи ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що перебував у «глибокому шоковому стані, викликаним пошкодженням як власного нещодавно придбаного транспортного засобу, так і двох інших дороговартісних транспортних засобів».

В той же час, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував те, що одним із фундаментів, на якому базується цивільне право, є обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 520/8032/15-ц.

Заявник вказує, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2021 року в справі про адміністративне правопорушення встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, яке передбачено частиною першою статті 130 КУпАП, а тому має право на страхове відшкодування.

Позиція Верховного Суду:

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2019 року у справі № 910/10638/18 вказано, що: «касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що фіксація уповноваженими особами вказаної обставини у протоколі про адміністративне правопорушення є достатнім доказом на підтвердження невиконання відповідачем однієї з умов Договору страхування та не залежить від результатів розгляду судом справи щодо наявності чи відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що вказує на невиконання обов`язку, передбаченого підпунктом 25.1.6 пункту 25.1 Договору страхування, відповідно, на правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь ТОВ «ІТ-ІНТЕГРАТОР», а, отже, й відсутність правових підстав для задоволення позову.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов частково, зосередився виключно на наявності постанови Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року у справі № 363/3698/17, якою провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, без урахування змісту тих умов Договору страхування, порушення яких ТОВ «ІТ-ІНТЕГРАТОР» стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування».

Висновок:

У цій справі апеляційний суд правильно виходив з того, що згідно умов договору не визнаються страховими випадками і, відповідно, не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення страхувальником відмови від освідчення на наявність алкогольного, токсичного, наркотичного сп`яніння тощо (пункт 3.1).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у справі № 520/8032/15-ц, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, ПАТ «СК «Універсальна» відмовило у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що випадок відповідно до пункту 3.1.2 договору страхування (яким визначено, що не визнаються страховим випадком і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки, у разі вчинення страхувальником, особою, допущеною до керування транспортним засобом, або іншими особами за їх вказівкою дій, в тому числі, керування транспортним засобом у нетверезому стані у випадку, коли рівень алкоголю в крові перевищує 0,8 проміле) не є страховим, оскільки позивач на момент медичного освідчення перебував у нетверезому стані. У цій справі відмова страховика пов`язана не з перебуванням страхувальника у нетверезому стані, а у зв`язку з відмовою від освідчення на наявність алкогольного, токсичного, наркотичного сп`яніння.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 447/3950/21 - https://tinyurl.com/mrkbn4ud