Надання правничої допомоги у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками надання правничої допомоги у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, а саме:

1. Розуміння домашнього насильства. Домашнє насильство та конфлікт.

2. Підходи, орієнтовані на постраждалих.

3. Стаття 126-1 КК України: судове тлумачення.

4. Доказування за ст. 126-1 КК України.

5. Застосування обмежувальних заходів за КПК України.

6. Застосування обмежувальних заходів за КК України.

У рамках характеристики кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством акцентовано на наступному:

1. Розуміння домашнього насильства. Домашнє насильство та конфлікт

Домашнє насильство визначається через нормативне, міжнародне та кримінально-правове розуміння.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються:

· у сім’ї,

· у межах місця проживання,

· між родичами,

· між колишнім або теперішнім подружжям,

· між особами, які проживали або проживають однією сім’єю,
незалежно від факту спільного проживання кривдника та постраждалої особи, а також погрози вчинення таких діянь.

Стамбульська конвенція та Директива ЄС 2024/1385 також розглядають домашнє насильство як усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства в сім’ї чи між партнерами, незалежно від спільного проживання або наявності юридичних родинних зв’язків.

Відмежування домашнього насильства від конфлікту:

Наголошується на принциповій різниці між конфліктом і домашнім насильством.

Чотири ключові ознаки насильства:

1. Умисний характер дій кривдника (свідоме підкорення волі потерпілої особи);

2. Заподіяння фізичної або психологічної шкоди;

3. Порушення прав і свобод людини;

4. Асиметрія сил (фізична, психологічна, економічна, владна перевага кривдника).

У конфлікті ж сили сторін є відносно рівними.

Судова практика:

· Верховний Суд наголосив, що сам факт конфліктної ситуації не може свідчити про наявність домашнього насильства (практика за ст. 173-2 КУпАП).

· ККС ВС у справі щодо віктимної поведінки потерпілої підкреслив, що контроль приватного життя та економічний тиск можуть становити домашнє насильство, а концепція «провокації» є неприйнятною.

· ЄСПЛ у справі «Івашків проти України» визнав дискримінаційним підхід суду, який фактично поклав відповідальність за насильство на жертву, що є проявом віктимблеймінгу.

2. Підходи, орієнтовані на постраждалих

Підхід, орієнтований на постраждалих, означає пріоритет прав, потреб і побажань постраждалої особи, ставлення до неї з гідністю та повагою, а також уникнення повторної травматизації.

Основні принципи:

· недопущення ретравматизації;

· належна комунікація;

· спеціальні правила збирання доказів;

· гендерно чутливий підхід;

· мінімізація процесуальних контактів з кривдником;

· конфіденційність;

· оцінка та управління ризиками;

· забезпечення права бути почутим;

· увага до дітей – свідків насильства.

Ключові права постраждалої особи:

· право на безпеку (фізичну, психологічну, емоційну);

· право на конфіденційність;

· право на гідність і самовизначення;

· відсутність дискримінації;

· урахування найкращих інтересів дитини.

3. Стаття 126-1 КК України: судове тлумачення

ККС ВС визначив, що систематичність означає:

· вчинення насильства не менше трьох разів;

· злочин вважається закінченим з моменту третього акту, якщо настав хоча б один із передбачених наслідків;

· документування перших двох випадків не є обов’язковим, але має значення для доказування.

(Постанова ККС ВС у справі № 583/3295/19).

Non bis in idem:

Адміністративна відповідальність за ст. 173-2 КУпАП не виключає кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України, оскільки шкода, характерна для адміністративного правопорушення, не охоплює наслідки кримінального складу.

Судова практика:

· ОП ККС ВС від 12.02.2020 у справі № 453/225/19 – визначено поняття «злочин, пов’язаний із домашнім насильством», що унеможливлює закриття провадження у зв’язку з відмовою від обвинувачення.

· Систему насильства можуть утворювати як однотипні, так і комбіновані форми (фізичне + психологічне + економічне).

4. Доказування за ст. 126-1 КК України

Доказування ґрунтується на підтвердженні:

· систематичності;

· форми насильства;

· наслідків для потерпілої особи.

Докази (на прикладі економічного насильства):

· протоколи про адміністративні правопорушення;

· постанови судів;

· протоколи огляду місця події;

· фототаблиці;

· документи про вартість знищеного або пошкодженого майна;

· документи про матеріальний стан потерпілої;

· показання потерпілої;

· показання свідків.

5. Застосування обмежувальних заходів за КПК України

У межах кримінального провадження обмежувальні заходи застосовуються з метою:

· забезпечення безпеки постраждалої особи;

· недопущення повторного насильства.

Процесуальні механізми:

· обов’язкове застосування ч. 6 ст. 194 КПК України;

· оцінка ризиків (у тому числі ризику летальності);

· мінімізація контактів з підозрюваним;

· допит у безпечному середовищі;

· відеоконференції;

· допит за ст. 225 КПК України;

· застосування заходів безпеки;

· закриті судові засідання;

· залучення психолога.

6. Застосування обмежувальних заходів за КК України

Обмежувальні заходи у кримінальному праві мають спеціальну правову природу та застосовуються відповідно до статті 91-1 КК України.

Обмежувальні заходи:

· не є видом кримінального покарання;

· не мають карального характеру;

· мають превентивну та захисну мету;

· спрямовані на захист постраждалої особи від повторного насильства;

· застосовуються з урахуванням ризиків продовження або ескалації домашнього насильства.

Основна мета їх застосування – припинення домашнього насильства та недопущення його повторення, а також забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до ст. 91-1 КК України, суд має право застосувати обмежувальні заходи, якщо:

· особа вчинила кримінальне правопорушення, пов’язане з домашнім насильством;

· суд призначає покарання, не пов’язане з позбавленням волі;

· або особу звільнено від кримінальної відповідальності чи від покарання.

Закон не обмежує застосування обмежувальних заходів виключно випадками засудження за ст. 126-1 КК України.

Позиція Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, згідно з якою:

· якщо в обвинувальному акті не зазначено, що кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством,

· і не інкриміновано обтяжуючі обставини, передбачені п. 6 або 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, суд не має підстав застосовувати обмежувальні заходи за ст. 91-1 КК України.

Водночас, якщо в обвинувальному акті прямо зазначено відповідні обтяжуючі обставини, це є достатньою підставою для застосування обмежувальних заходів, навіть якщо обвинувачення пред’явлено не за ст. 126-1 КК України.

Коли обмежувальні заходи застосовувалися:

· у провадженнях за ч. 1 ст. 125 КК України, якщо злочин вчинено щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах;

· у провадженнях за ст. 125 та ст. 122 КК України, якщо злочин вчинено щодо колишнього подружжя або у присутності дитини.

У цих випадках суди визнали кримінальні правопорушення пов’язаними з домашнім насильством та застосували обмежувальні заходи відповідно до ст. 91-1 КК України.

Першоджерело https://tinyurl.com/4fdzap9a