📌Суть спору:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач) з вимогою:
- зобов`язати повторно розглянути запит про отримання публічної інформації від 15.03.2022 з урахуванням висновків суду і надати інформацію про те, скільки коштів було перераховано Національною асоціацією адвокатів України на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів.
На обґрунтування позовних позивач зазначив, що 15.03.2022 він подав ІНФОРМАЦІЯ_1 запит про надання публічної інформації, у якому просив надати інформацію щодо перерахованих коштів на користь Збройних сил України. У відповідь на вказаний запит ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило, що запитувана інформація не належить до публічної.
Позивач доводив, що інформація, яку він просив надати, безпосередньо стосується здійснення відповідачем своїх управлінських (владних) функцій і повноважень щодо організації діяльності адвокатури, зокрема щодо розпорядження сплаченими адвокатами внесками, а тому вона є публічною і відповідач не міг відмовити у її наданні.
📌Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що інформаційний запит позивача стосувався інформації про розпорядження органом адвокатського самоврядування коштами - внесками адвокатів, які не є публічними.
За висновками суду першої інстанції, така інформація не стосується виконання ІНФОРМАЦІЯ_1 делегованих повноважень, а тому не має ознак публічної інформації.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах не є розпорядником публічної інформації.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено:
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 15.03.2022, з урахуванням висновків суду, і надати інформацію про те, скільки коштів було перераховано ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів.
Ухвалюючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є суб`єктом господарювання (суб`єктом некомерційного господарювання) у зв`язку з чим є розпорядником інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідної інформації).
Як зазначив суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах метою запиту було підтвердження або спростування інформації, розповсюдженої в мережі Інтернет, щодо надання ІНФОРМАЦІЯ_1 допомоги Збройним Силам України в розмірі 5 млн грн.
За висновками суду апеляційної інстанції, питання виживання Держави, у всіх сенсах цього слова, та її інститутів, зокрема адвокатури, в умовах воєнного стану становить надзвичайний суспільний інтерес. Значний суспільний інтерес, у цьому випадку, становлять і дії та вчинки як окремого громадянина, так і усіх суб`єктів відносин у державі, які у цей час мають бути неодмінно направлені на єднання громадського суспільства, збереження власної ідентичності, утвердження демократичних цінностей, відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків.
Суд апеляційної інстанції також урахував, що позивач є адвокатом - членом ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачує щорічні внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, за рахунок яких, у тому числі, утримується ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право має право знати напрямки використання внесків, які сплачуються ним до відповідача.
📌Провадження в суді касаційної інстанції:
23.05.2023 до Суду від відповідача надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
За доводами відповідача, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 52- 55 Господарського кодексу України, статей 45- 46, 54- 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: чи належить Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» до суб`єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність та чи може бути Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» бути розпорядником публічної інформації.
Скаржник також наполягав на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 3, 17, 19 КАС України у контексті того, чи підлягає цей спір, з огляду на його суб`єктний склад, розгляду адміністративним судом.
Відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував указані положення Господарського кодексу України й дійшов помилкового висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є суб`єктом господарювання - розпорядником інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідач переконує, що в значенні вказаних статей Господарського кодексу України суб`єктом господарювання є господарські організації, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність, зокрема і некомерційну. Водночас господарською діяльністю є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Як зазначає відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 створена не на підставі Цивільного кодексу України, а на підставі спеціального закону - Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діялність» та не здійснює господарської діяльності, у тому числі некомерційної. Відповідно до вказаного закону основною функцією ІНФОРМАЦІЯ_1 є консолідаційна, забезпечувально-самоврядна, організаційно-перспективна, організаційно-іміджева, корпоративно-захисна та функція адміністрування.
Відповідач також доводить, що цей спір виник з відносин, які, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статуту ІНФОРМАЦІЯ_1 віднесені до її внутрішньої діяльності або виключної компетенції, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
📌Позиція Верховного Суду:
Спір у цій справі виник у зв`язку із звернення позивача з інформаційним запитом, у задоволенні якого було відмовлено.
Зі змісту статті 13 Закону № 2939-VІ випливає, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, прирівнюються також суб`єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Поняття та ознаки суб`єкта господарювання визначені в статті 55 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої, другої якої суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Частинами першою і другою статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до частини другої статті 52 Господарського кодексу України некомерційна господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Отже, до суб`єктів господарювання відносяться господарські організації (підприємства, інші юридичні особи) та фізичні особи - підприємці, які, залежно від мети, здійснюють господарську діяльність у формі підприємництва (з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку), або у формі некомерційної господарської діяльності (якщо здійснення підприємництва у відповідній сфері діяльності забороняється).
Організаційно-правовий статус ІНФОРМАЦІЯ_1, мету її діяльності визначено в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Згідно з частиною другою статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Частинами третьою і четвертою статті 45 Закону № 5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Національна асоціація адвокатів України утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.
Ураховуючи наведені у статті 45 Закону №5076-VI засади створення та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 як недержавного самоврядного інституту, у співвідношенні з нормативно-правовим визначенням «суб`єкта господарювання» і властивих йому ознак, Суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не наділене рисами, притаманними суб`єкту господарювання.
Отже, правильними є доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 52- 55 Господарського кодексу України та статті 45 Закону №5076-VI.
Водночас Суд погоджується із аргументами позивача про те, що володільці інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідної інформації), зобов`язані надавати її на запит заінтересованих суб`єктів.
Під час розгляду справи позивач указував, що з початком збройної агресії росії проти України значна частина українського суспільства долучилася до підтримки держави і Збройних Сил України, зокрема, велика кількість державних службовців і суддів перераховують зі своїх заробітних плат великі суми коштів на підтримку Сил оборони України. До такої підтримки долучилися і самоврядні організації в Україні: Асоціація приватних виконавців України, яка з перших днів вторгнення перерахувала з власного бюджету 2 млн грн; Національна асоціація арбітражних керуючих України, яка 26.02.2024 перерахувала 1 млн грн зі свого бюджету.
Позивач зазначав, що найбільшою та найбагатшою в Україні самоврядною професійною організацією є ІНФОРМАЦІЯ_1, проте жодної широкої підтримки Сил оборони України, яка б пропорційно відповідала бюджету ІНФОРМАЦІЯ_1, остання не надавала. При цьому мережею ширяться відомості про допомогу в еквіваленті 5 млн грн, яку ІНФОРМАЦІЯ_1 нібито надала Збройним Силам України, але чи дійсно відповідні кошти перераховувалися - нікому не відомо.
Як зазначав позивач, запитувану інформацію він мав намір поширити в соціальних мережах, аби висвітлити можливу пасивність керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 в питанні підтримки Збройних Сил України, а також для тиску на керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 задля ефективного використання адвокатських внесків, зокрема шляхом спрямування їх на підтримку Збройних Сил України.
У відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердила, що на своєму офіційному сайті в розділі «Новини та Публікації» 26.02.2022 було розміщено повідомлення щодо підтримки Збройних Сил України (https://unba.org.ua/news/7312-advokatura-nadae-dopomogu-ukrains-kij-armii-ta-silam-samooboroni.html).
Суд погоджується з аргументами позивача про те, що питання участі недержавних некомерційних професійних організацій, зокрема й ІНФОРМАЦІЯ_1, в допомозі Силам оборони України в умовах відчайдушної боротьби України з агресором за виживання може становити предмет суспільного інтересу, тим більше, що відомості про надання такої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 розповсюджувала самостійно.
Суд також погоджується з тим, що поширення запитуваної інформації могло сприяти дискусії з питань, що хвилюють адвокатську спільноту та суспільство в цілому; інформуванню про діяльність органів адвокатського самоврядування в частині розпорядження коштами, що акумулюються для утримання органів адвокатського самоврядування, зокрема і щорічними внесками адвокатів.
У цьому контексті Суд також зазначає, що позивач як адвокат є членом ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас, відповідно до підпунктів 5.1.7, 5.1.8 пункту 5.1 Статуту Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», члени ІНФОРМАЦІЯ_1 мають право обговорювати будь-які питання діяльності Організації, вносити на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 пропозиції щодо вдосконалення її діяльності; одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оцінюючи відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні позивачеві запитуваної інформації з погляду того, чи переслідувало це одну або декілька законних цілей та чи було це «необхідним у демократичному суспільстві», Суд акцентує увагу на тому, що інформація про фінансування органів адвокатського самоврядування, зокрема про розмір очікуваних надходжень, напрямки витрат визначаються в кошторисах, які є публічними. Органи адвокатського самоврядування також зобов`язані подавати фінансову звітність, включно з розшифровками надходжень та витрат, яку ІНФОРМАЦІЯ_1 консолідує, узагальнює та оприлюднює на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 www.unba.org.ua.
Загальновідомою обставиною є і те, що ані переважна більшість міжнародних партнерів України, ані Україна не обмежують доступу до загальної інформації про обсяги допомоги, переданої/отриманої для відсічі збройній агресії рф. Навпаки, інформація про обсяг підтримки, а іноді й про конкретні засоби, передані як союзниками України, так і державними органами, підприємствами, установами й організаціями в Україні регулярно висвітлюється в соціальних мережах і ЗМІ та є предметом регулярних дискусій.
Отже, інформація, яку просив надати позивач, не є інформацією з обмеженим доступом, а її розповсюдження не могло завдати шкоди національній безпеці, територіальної цілісності або громадському порядку, репутації або правам інших людей, чи іншим охоронюваним інтересам.
📌Висновок:
За викладених обставин, Суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваної відмови та наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 15.03.2022.
Аргументи касаційної скарги про те, що спір у цій справі виник з відносин, пов`язаних з внутрішньою діяльністю саморегулівної організації, а тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів, Суд відхиляє.
Спір у цій справі виник з приводу реалізації позивачем передбаченого статтею 34 Конституції України й деталізованого в Законі № 2939-VI права вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію.
Частиною третьою статті 23 Закону № 2939-VI встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Цьому положенню кореспондує норма пункту 7 частини першої статті 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є безпідставними.
Беручи до уваги, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 для цілей застосування Закону № 2939-VI є суб`єктом господарювання ґрунтуються на неправильному застосуванні статей 52- 55 Господарського кодексу України та статті 45 Закону №5076-VI, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції є правильною, обґрунтованою і такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.