Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
12.09.2022

Можливість оспорити батьківство чоловіком, який був записаний батьком дитини, народженої в результаті використання ДРТ: постанова Верховного Суду у справі №344/1962/19 від 03 серпня 2022 року

Центр медичного права ВША НААУ. Судова практика

Фактичні обставини: Позивач (батько) та Відповідачка (дружина) перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (далі – ДРТ) у них народився син. При реєстрації народження сина Позивача було записано батьком дитини. Відповідно до звіту щодо тесту на батьківство було встановлено відсутність кровного споріднення між позивачем і його сином. Позивач (передбачуваний батько) виключається як біологічний батько дитини. У зв’язку з цим, Позивач звернувся до суду з позовом та просив виключити відомості про нього як батька з актового запису про народження сина.

Позиція судів першої та апеляційної інстанції: за рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дитина народилася в зареєстрованому шлюбі між позивачем та відповідачкою із застосуванням ДРТ. Враховуючи інтереси дитини та надання позивачем згоди на застосування ДРТ, суд дійшов висновку, що Позивач не має права оспорювати батьківство. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції: виключив з мотивувальної частини рішення посилання суду на дачу позивачем письмової згоди від 02.04.2018 р. щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, оскільки згідно висновку експерта підпис у цій згоді було виконано не позивачем, а іншою особою. В решті рішення суду залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 31 березня 2021 року скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляції: апеляційний суд не врахував, що відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров`я, які забезпечують застосування методик ДРТ, регулюються Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 року №787 (далі – Порядок). Апеляційний суд не дослідив, за якою саме процедурою здійснювалося застосування ДРТ стосовно подружжя, обмежився лише констатацією факту застосування таких технологій. Апеляційний суд не перевірив, чи була дотримана процедура отримання всіх належних погоджень від подружжя, як це передбачено Порядком, зокрема, не дослідив наявність чи відсутність заяви позивача щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів за формою, наведеною в додатку 16 Порядку. Апеляційний суд при новому розгляді позов задовольнив.

Правовий висновок Верховного Суду.

Розглядаючи справу, Суд досліджував питання можливості оспорити батьківство чоловіком, який був записаний батьком дитини, яка народилася в результаті використання ДРТ. Відповідно до частини п`ятої статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване, оскільки, якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними.

Суди встановили, що заяви подружжя засвідчують їх добровільну згоду про надання медичної допомоги методами допоміжних репродуктивних технологій ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення). Сторонам роз`яснено що для лікування може знадобитися не одна спроба до моменту настання вагітності; що у процесі лікування можуть бути виявлені невідомі раніше факти, через які можливо, буде потрібно змінити план чи спосіб лікування; що лікування може виявитися безрезультатним.

Однак, у процесі лікування безпліддя сторін були використані донорські гамети, що передбачено розділом V Порядку «Донація гамет та ембріонів».

Згідно п. 5. 1 Порядку донація гамет та ембріонів – процедура, за якою донори за письмово оформленою добровільною згодою надають свої статеві клітини-гамети (сперму, ооцити) або ембріони для використання в інших осіб при лікуванні безпліддя.

У пункті 5.24 Порядку визначено, що використання донорських гамет та ембріонів здійснюється за Заявою пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку, Заявою пацієнтки/пацієнтів про використання донорських ооцитів, інформованою добровільною згодою на донорство ембріонів.

Отже, для використання ДРТ, які передбачені розділом V Порядку, обов`язковою умовою є складання Заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування ДРТ із гаметами/ембріонами донорів усталеної форми (додаток 16 до цього Порядку).

Суди встановили, що позивач не складав заяву за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку, підписання якої надавала б можливість при лікуванні безпліддя сторін використати ДРТ, із гаметами/ембріонами донорів, що виключало право медичного закладу використовувати вказану методику для лікування безпліддя сторін.

Встановивши, що на час реєстрації позивача батьком дитини він не знав, що не є його біологічним батьком; підписавши 10 липня 2017 року заяву щодо застосування ДРТ позивач надав згоду на застосування ДРТ матеріалу подружжя, натомість згоди на використання таких ДРТ як донація гамет та донація ембріонів, яка оформляється окремою заявою пацієнта за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку, не надавав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Основною метою статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) є захист від свавільного втручання у приватне та сімейне життя, житло та кореспонденції. ЄСПЛ у своєму рішенні від 10 квітня 2007 року у справі № 6339/05 EVAS v. THE UNITED KINGDOM зазначив, що «приватне життя» включає право на повагу до рішень про те, щоб стати батьком, і про те, щоб ним не стати.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що згода батька на використання для лікування безпліддя донорських ембріонів, має фундаментальне значення для виникнення у нього батьківських прав та обов`язків, адже така методика лікування виключає будь-яку кровну спорідненість батька з дитиною. Повага до людської гідності та свободи волі, лягли в основу рішення відповідного органу про прийняття правового Порядку, який не допускає жодних виключень використати для лікування безпліддя сторін ДРТ, які передбачені розділом V Порядку без відповідної згоди на це пацієнта. Саме тому позивач повинен був бути проінформованим про таку методику лікування для прийняття добровільного рішення стати батьком дитини, яка генетично з ним не пов`язана, що відповідало б статті 8 Конвенції.

Рішення суду апеляційної інстанції було залишено без змін.

Рішення Верховного Суду за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105737440.

Огляд судової практики підготувала: Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ

Долучитися до участі у професійній закритій групі Центру медичного права ВША НААУ у ФБ можливо за посиланням: https://bit.ly/3ulRcKC