Міжнародно-правове регулювання протидії мобінгу (цькуванню)
Посібник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ «Протидія мобінгу (цькуванню в Україні)
Публікації лекторів
11.06.2024

 

Міжнародно-правове регулювання протидії мобінгу включає ряд інструментів, які сприяють створенню нормативно-правового середовища, що забезпечують захист прав працівників на робочому місці та протидії мобінгу (цькуванню).

Основними з яких є:

-           Міжнародна організація праці (МОП): МОП прийняла ряд конвенцій та рекомендацій, які стосуються мобінгу та насильства на робочому місці, зокрема Конвенцію МОП № 190 «Про насильство та домагання на робочому місці» та Рекомендацію МОП № 206 щодо протидії насильству та домагання на робочому місці;

-           Європейська соціальна хартія: Хартія забезпечує захист прав працівників, включаючи право на здорове та безпечне робоче середовище, що також може охоплювати протидію мобінгу (цькуванню);

-           Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством стосовно жінок та домашнього насильства: Ця конвенція відома як Стамбульська конвенція та закликає до захисту жінок від будь-якої форми насильства, включаючи мобінг на робочому місці;

-           Європейська угода про підприємства соціального захисту і сприяння зайнятості (ESSA): Ця угода стосується управління ризиками на робочому місці, включаючи мобінг та стрес.

Ці міжнародні інструменти, такі як ті, що розроблені Міжнародною організацією праці (МОП), зазвичай надають загальне визначення мобінгу, яке може бути узагальнене, щоб врахувати різні форми та прояви цього явища.

Наприклад, Конвенція МОП № 190 «Про насильство та домагання на робочому місці» прийнята в 2019 році і встановлює міжнародні стандарти щодо захисту працівників від насильства та домагань на робочому місці.

Основні положення Конвенції включають:

1.Визначення термінів: Конвенція визначає «насильство та домагання» на робочому місці як дії, поведінку чи загрози, які спричиняють фізичну, сексуальну, психологічну або економічну шкоду працівникам;

2.Загальні зобов’язання: Держави-учасниці зобов’язуються прийняти ефективні заходи для запобігання та захисту працівників від насильства та домагань на робочому місці, включаючи прийняття законодавства та політик, надання інформації та освіти, розробку механізмів звернення та захисту жертв;

3.Захист працівників у вразливих групах: Конвенція відзначає потребу в особливому захисті працівників у вразливих групах, таких як жінки, молоді люди, особи з інвалідністю та інші;

4.Співпраця та консультації: Держави-учасниці зобов’язуються співпрацювати з роботодавцями, працівниками та їхніми представниками для розробки та впровадження ефективних заходів протидії насильству та домаганням. 

Таким чином, Конвенція МОП № 190 встановлює важливі стандарти щодо захисту працівників та сприяє створенню безпечних та здорових робочих середовищ.

Україна ратифікувала Конвенцію МОП № 190 у вересні 2021 році, і таким чином взяла на себе зобов’язання впроваджувати міжнародні стандарти та заходи щодо захисту прав працівників від насильства та домагань на робочому місці відповідно до положень Конвенції.

Рекомендація Міжнародної організації праці № 206 «Про протидію насильству та домаганням на робочому місці» була прийнята у 2017 році і містить рекомендації з протидії насильству та домаганням на робочому місці. Основні положення рекомендації включають:

1.Визначення термінів: Рекомендація визначає поняття насильства та домагань на робочому місці, включаючи фізичне, вербальне, сексуальне, психологічне та економічне насильство;

2.Політика та програми: Документ рекомендує розробку та впровадження політики та програм протидії насильству та домаганням на робочому місці в організаціях;

3.Захист працівників: Заходи забезпечення захисту працівників від насильства та домагань, включаючи доступ до інформації, підтримку та механізми звернення;

4.Співпраця і консультації: Рекомендація підкреслює важливість співпраці між урядом, роботодавцями та представниками працівників у розробці та впровадженні заходів протидії насильству та домаганням на робочому місці.

Отже, Рекомендація МОП № 206 надає важливі настанови та рекомендації для створення безпечних та здорових робочих середовищ та протидії насильству на робочому місці.

Зокрема, Європейська соціальна хартія не містить прямого зазначення щодо протидії мобінгу. Однак, Хартія визначає ряд принципів та стандартів, що стосуються умов праці та соціальних прав працівників, які можуть бути застосовані до проблеми мобінгу на робочому місці.

Зокрема, Частина II «Права зайнятих осіб» Хартії визначає права, такі як право на безпеку, гігієну та безпеку на робочому місці (стаття 3), право на робочий час, який не завдає шкоди здоров’ю (стаття 4), та право на гідну заробітну плату (стаття 4).

Ці принципи можуть використовуватися для розробки політик та заходів протидії мобінгу на робочому місці. Наприклад, забезпечення безпечного та здорового робочого середовища може включати в себе заходи з протидії психологічному та емоційному насильству, що є складовою мобінгу.

Отже, Європейська соціальна хартія прямо не згадує мобінг, але її принципи можуть використовуватися для забезпечення захисту прав працівників у ситуаціях мобінгу на робочому місці.

Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством стосовно жінок та домашнього насильства, відома як Стамбульська конвенція, не містить прямого зазначення мобінгу на робочому місці. Однак, деякі з положень Конвенції можуть бути застосовані до ситуацій мобінгу на робочому місці, особливо якщо це відбувається через статеве насильство, психологічний та емоційний тиск.

Загальні положення Конвенції включають в себе:

1.Заборона насильства проти жінок: Конвенція закликає держави-учасниці прийняти ефективні заходи для запобігання та боротьби з усіма формами насильства проти жінок, включаючи фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство;

2.Захист жертв насильства: Конвенція встановлює стандарти щодо захисту та підтримки жертв насильства, зокрема наданням доступу до правосуддя, медичної допомоги, притулку та інших послуг;

3.Профілактика та освіта: Конвенція закликає до проведення профілактичних заходів та освітніх кампаній для попередження насильства проти жінок та сприяння культурі рівності та поваги;

 Наведене дає розуміти, що мобінг на робочому місці не є основною темою Стамбульської конвенції, проте багато з її положень можуть бути застосовані до ситуацій мобінгу, особливо в контексті гендерної дискримінації та статевого насильства.

Європейська угода про підприємства соціального захисту і сприяння зайнятості (ESSA) не містить прямого зазначення мобінгу на робочому місці. Проте, угода спрямована на сприяння добробуту працівників та поліпшення умов праці в Європейському регіоні. Деякі з принципів та положень угоди можуть бути застосовані для боротьби з мобінгом на робочому місці, зокрема:

1.Створення безпечного та здорового робочого середовища: Це включає в себе заходи з попередження психологічного та емоційного стресу на роботі, який може бути спричинений мобінгом;

2.Захист прав працівників: Принципи справедливого та гуманного оброблення працівників можуть бути застосовані до ситуацій мобінгу, включаючи захист від дискримінації та насильства;

3.Поліпшення комунікації та взаємодії: Принципи сприяння відкритому та підтримуючому робочому середовищу можуть допомогти у створенні атмосфери, де мобінг менш ймовірний, а працівники відчуваються більш захищеними та підтриманими.

Таким чином, принципи та положення Європейської угоди про підприємства соціального захисту та сприяння зайнятості є корисними для створення робочого середовища, що захищає права працівників та сприяє їхньому добробуту.

Аналізуючи міжнародні стандарти, доходимо до визначення поняття мобінгу (цькування) на робочому місці, яким є систематичне, повторне та негативне поводження, спрямоване проти одного або декількох працівників, яке включає в себе психологічне, вербальне, фізичне або соціальне насильство чи тиск. Це поведінка, яка створює враження постійної неприязності, дискомфорту та відчуття загрози для здоров’я та добробуту працівника на робочому місці.

Таке загальне визначення може варіюватися залежно від конкретного міжнародного стандарту або організації, яка його розробляє, але воно враховує основні аспекти мобінгу, такі як систематичність, повторність, негативність та шкідливість для здоров’я і добробуту працівника.

Джерело: Посібник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ «Протидія мобінгу (цькуванню в Україні). https://tinyurl.com/54r7azzu