Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті: характерні риси, індикатори та наслідки сексуального насильства
Характерні риси
Сексуальне насильство в конфлікті відрізняється від сексуального насильства «в мирний час» особливостями, які виходять за межі умов та мотивів. Сексуальне насильство в конфлікті часто має такі характерні риси:
- Тривале насильство та загальна небезпека
Часто сексуальне насильство скоюється не ізольовано, а скоріше як частина широкої кампанії злочинів (наприклад, масових вбивств, мародерства). Потерпілі від СНПКЗ особи, найбільш імовірно, будуть також і потерпілими від інших злодіянь та свідками інших злочинів. Безперервність насильства та властива конфлікту небезпека означають, що більшість потерпілих від сексуального насильства не може повернутися додому або втекти в безпечне місце після нападу. Реальні загрози фізичної небезпеки все ще існують, тому потерпілі можуть бути нездатні вийти з постійного стану тривоги, страху та хвилювання. Іноді потерпілі можуть бути вимушені співіснувати з порушниками, або тому, що живуть в одній з ними громаді, або тому, що працюють у розташованих поблизу місцях. Вони можуть жити з цілком обґрунтованим страхом, що їх можуть знову зґвалтувати або вчинити напад — і з багатьма це дійсно трапляється.
2. Публічний характер дій
Часто, хоча не завжди, СНПКЗ є публічним злочином: його свідками стають інші жертви, солдати або члени громади. Дружин ґвалтують на очах у їх чоловіків, над чоловіками вчиняють сексуальну наругу на очах у інших затриманих, на дітей нападають на очах їх батьків і навпаки. Щодо громад, етнічних груп та сексуальних меншин можуть вчиняти колективний сексуальний терор.
Публічність таких актів може посилювати у потерпілих відчуття ганьби та сорому. Така ситуація може призвести до того, що ці люди вважатимуть себе символом поразки всієї громади, а свідки — батьки, родичі чи інші — відчувають, що вони не змогли захистити своїх близьких.
Акти СНПКЗ також можуть заохочуватися публічно — у ЗМІ, державі та всередині збройних груп, у такий спосіб створюючи нагоду скоїти СНПКЗ у більшому масштабі, ніж могло бути.
3. Жорстокість дій
Сексуальне насильство в конфлікті може бути особливо жорстоким, садистським, ксенофобним та жінконенависницьким. Часто жертв ґвалтують групою, і з кожним наступним ґвалтуванням ще більш жорстоко. Фізичні травми, що супроводжують сексуальне насильство, можуть бути особливо тяжкими, та включають каліцтво або інші травми генітальної зони внаслідок пострілів або використання зброї, наприклад, рушниць та багнетів, щоб проникати у тіло жертв. У тіло жертв можуть проникати покаліченими частинами тіла їх близьких. Жінкам можуть відрізати груди або соски. У випадках сексуального насильства проти чоловіків до пенісів можуть прив’язувати мотузки та тягнути, щоб спричинити жахливі травми, та чоловіків можуть примушувати займатися сексом з їх сестрами, дочками або матерями.
Жертв та інших свідків можуть змушувати дивитись, як їх близьких, зокрема малих дітей, ґвалтують, травмують і вбивають. Відзначалися повідомлення про чоловіків, яких примушували займатися сексом із трупами. Надзвичайна жорстокість, дегуманізація та об’єктивізація, які спостерігаються в багатьох формах сексуального насильства в конфлікті, означають, що багато жертв страждає від серйозних фізичних та психічних травм, щодо яких вони часто не отримують належної допомоги.
Індикатори
Певні ситуації та випадки можуть слугувати індикаторами того, що акти сексуального насильства готуються або вже відбуваються. Ці «сигнали тривоги» включають, але не обмежуються такими: примусове вербування у збройні групи; викрадення; мародерство, яке скоюють військові або збройні групи; рейди по школах; блокпости; утримання під вартою; ситуації, у яких примусово розділяють чоловіків та жінок; повідомлення про катування; втечі й переміщення. Проте, навіть якщо вищезгаданих ознак немає, СНПКЗ все одно може відбуватися.
«Сигнали тривоги»
Ситуації та випадки, які можуть вказувати, що напади сексуального насильства назрівають або відбуваються
Військові / пов’язані з безпекою:
- примусове вербування та викрадання;
- примусове відділення чоловіків та старших хлопчиків від жінок та дітей молодшого віку;
- рейди по домівках;
- рейди по школах;
- мародерство та свавілля;
- напади із помсти;
- блокпости та засідки на транспортні засоби;
- утримання під вартою, допити та катування.
Політичні / правові:
- пропаганда та ненависницькі виступи, зокрема виступи, що принижують та дегуманізують жінок;
- розділення за етнічною ознакою;
- оголошення законів про надзвичайний стан, переконань або релігійних імперативів, які обмежують права жінок і права людини;
- переслідування та напади на жінок-політиків, кандидатів та захисників прав жінок;
- переслідування на напади на сексуальні меншини, зокрема, членів спільноти ЛГБТІ;
- переслідування та напади на осіб, що не відповідають ґендерним стандартам.
Соціальні / гуманітарні:
- втеча та переміщення біженців та внутрішньо переміщених осіб (ВПО);
- погана безпека та інфраструктура в умовах переміщення;
- помітна відсутність жінок у громадських місцях та на заходах;
- збройний контроль таборів;
- повідомлення про несанкціонований обмін товарами та послугами між миротворцями й іншими збройними групами і вразливими членами місцевого населення;
- повідомлення про присутність сторонніх цивільних жінок та дітей у воєнних таборах, поліцейських дільницях або казармах, або на базах миротворців.
Наслідки сексуального насильства
Розуміння наслідків сексуального насильства є ключем і до спрямування жертв та інших свідків до відповідних служб, і до точного документування шкоди, завданої окремим особам, їх сім’ям та громадам.
Зазвичай сексуальне насильство має довготривалі та з загрозами для життя фізичні й психологічні наслідки, а також соціальні, економічні та правові наслідки, і призводить до підвищеного ризику та вразливості потерпілих. Громадські та комунальні структури можуть бути пошкоджені та зруйновані всередині через скоєння сексуального насильства проти їх членів.
Сексуальне насильство може завдати безпосередню та тяжку фізичну й психологічну шкоду потерпілим. Воно може включати травму, хворобу та інфекцію, шок, посттравматичний стрес і депресію.
Проте додаткову тяжку шкоду потерпілим завдають байдужі, неналежні або згубні послуги та механізми охорони здоров’я, поліції або правосуддя, члени родини та громади, які не підтримують потерпілих і можуть навіть піддавати їх остракізму, обвинувачувати та карати.
Протокол доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://bit.ly/3SoBjeZ
Видання датується березнем 2017 року та підготовлено від імені Міністерства закордонних справ Великої Британії