Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті (далі — Протокол) — це комплекс керівних вказівок, які визначають кращу практику: документування чи розслідування сексуального насильства як воєнного злочину, злочину проти людяності, акт геноциду або інших тяжких порушень міжнародного кримінального права, міжнародного права прав людини або гуманітарного права. Для цілей цього Протоколу такі злочини та порушення міжнародного права називаються сексуальним насильством, пов’язаним із конфліктом чи звірствами, або СНПКЗ.

Протокол є практичним документом. Його основне призначення — сприяти відповідальності за СНПКЗ. Він досягає цієї мети викладенням основних принципів документування та розслідування сексуального насильства у такому контексті: від розуміння наслідків СНПКЗ та різних форм відповідальності, яких можна вимагати, до викладення методик інтерв’ювання свідків та збору й аналізу інформації, яка може мати велике значення для цієї діяльності щодо притягнення до відповідальності.

Протокол не є юридичним документом і не є обов’язковим для використання на державному рівні. Насправді він може застосовуватися як інструмент підтримки діяльності національного та міжнародного правосуддя та спеціалістів-практиків в області прав людини для ефективного та спрямованого на захист документування СНПКЗ.

Документування чи розслідування

У спільноті спеціалістів-практиків було багато дискусій стосовно термінів «документування» та «розслідування». Деякі активісти НУО можуть називати себе «слідчими» у процесі збору інформації про порушення прав людини, тоді як інші вживають термін «документувачі», тому що вони розглядають розслідування як виняткову функцію держави або судових органів.

Однак у всьому тексті Протоколу термін «документування» вживається для позначення процесу систематичного збору інформації про СНПКЗ, за якою можна встановити, що сталося порушення міжнародного права, хто може бути визнаний відповідальним за це порушення та як, — незалежно від ролі чи мандата відповідного спеціаліста-практика.

Термін «офіційне розслідування» вживається (де це є доречним) стосовно діяльності, яка згідно з цим Протоколом вважається сферою керованих державою офіційних розслідувань, що здійснюються уповноваженими органами юстиції та працівниками правоохоронних органів.

Крім того, незалежно від мети документування, сам процес необхідно здійснювати з дотриманням стандартів, викладених у цьому Протоколі, та прагненням зібрати вірогідну, актуальну та надійну інформацію про СНПКЗ у такий спосіб, який розширює права та можливості потерпілих осіб та зміцнює весь механізм процесів притягнення до відповідальності.

Хто може використовувати Міжнародний Протокол?

«Спеціалісти-практики»

Протокол може використовувати будь-яка особа, яка документує СНПКЗ із метою забезпечення або підтримки процесу притягнення до відповідальності для постраждалих. Наприклад, до них належать неурядові організації (НУО), групи громадянського суспільства, національні органи влади, спеціалісти, що здійснюють моніторинг прав людини та міжнародні слідчі тощо. Термін «спеціалісти-практики» вживається для означення цих різних суб’єктів. Деякі спеціалісти-практики вважатимуть всі розділи Протоколу безпосередньо необхідними та корисними для своєї роботи. Інші можуть скористатися окремими розділами або інструментами, наприклад, розділом про інтерв’ю або розділом про розуміння наслідків травми, залежно від свого конкретного мандату або функції. Однак усі спеціалісти-практики, які працюють із жертвами або іншими свідками СНПКЗ — незалежно від того, розслідують вони його чи ні — можуть використовувати Протокол, щоб вдосконалити своє розуміння різноманітних варіантів притягнення до відповідальності, якими можуть скористатися жертви та свою потенційну роль у процесі документування.

Обмеження у застосуванні Протоколу

Міжсекторальна координація. Протидія сексуальному насильству потребує надійного міжсекторального підходу, який передбачає скоординоване надання медичних послуг, захисту, психосоціальної підтримки та доступу до правосуддя для потерпілих осіб. Робота у координації з цими службами є основою, яка підвищує ймовірність того, що потерпілі повідомлять про злочини, пов’язані з сексуальним насильством.

Підготовка та спроможність. Незалежно від їх мети, всім особам та організаціям, які використовують цей Протокол, слід спочатку переконатися, що вони належним чином підготовлені та оснащені для такої діяльності. Протокол не передбачено використовувати як окремий інструмент. Спеціалістам-практикам, які не мають достатніх навичок розслідування слід використовувати Протокол тільки як довідник, водночас із довготривалим навчанням, наставництвом та іншою підтримкою щодо документування СНПКЗ. Відсутність чи недостатність досвіду та навичок розслідувати або документувати СНПКЗ може призвести до тяжких наслідків, особливо для жертв та свідків.

Компетенції. Весь обсяг діяльності, пов’язаної з документуванням СНПКЗ, вимагає від спеціалістів-практиків демонстрації значного переліку навичок, знань та компетнцій, що ґрунтуються на певному ставленні до початку роботи з жертвами та іншими свідками, або з доказами. По всьому тексту Протоколу окремо виділені спеціальні навички та методи роботи, необхідні для конкретних видів діяльності (зокрема, для інтерв’ювання дорослих та дітей, збирання фізичних доказів, засвідчення автентичності електронної інформації тощо). Проте всі спеціалісти-практики у своїй роботі повинні демонструвати, як мінімум, такі базові знання та ставлення:

Знання

• Розуміння специфічної за контекстом динаміки сексуального насильства та його потенційного впливу на потерпілих (на здоров’я, розвиток, психосоціальний та соціально-економічний вплив).
• Розуміння таких концепцій, як підхід із фокусуванням на потерпілих, автономія, «не завдай шкоди», інформована згода, конфіденційність та недопущення дискримінації.

Знання специфічної за контекстом міжсекторальної моделі підтримки та способів доступу до неї.

Ставлення

• Розуміння та дотримання принципів ґендерної рівності та недопущення дискримінації у будь-якій формі, але особливо в аспекті ґендеру, ґендерної ідентичності, сексуальної орієнтації або стосовно форм сексуального насильства.
• Співчуття та повага до окремих осіб, сімей та громад і ставлення без суджень.

Повноваження. Повноваження організацій, які збирають інформацію щодо СНПКЗ, безсумнівно, будуть різними, включаючи організації, які безпосередньо працюють із державними органами влади, а також ті, що працюють в умовах, де майже не існує верховенства права та державної інфраструктури. Проте, усі спеціалісти-практики повинні, як мінімум, знати національні та місцеві закони стосовно розслідувань третіми особами, особливо ті закони, які регулюють збирання доказів та зобов’язання передавати докази національним органам влади. Спеціалісти-практики повинні докласти всіх зусиль для гарантування того, що їх робота сприяє наявній офіційній діяльності щодо забезпечення справедливості для жертв, а не перешкоджає їй.

Місцевий контекст. Так само спеціалісти-практики, використовуючи Протокол, повинні пам’ятати про його адаптацію до місцевого контексту, у якому вони працюють. Це означає розуміння місцевої динаміки стосовно ґендерних та сексуальних норм з точки зору культури, релігійних та соціальних норм, які впливають на ставлення до сексуального насильства, а також юридичних визначень та правил процедур і доказів стосовно сексуального насильства, чинних у юрисдикції, де відбувається документування.

Протокол доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://bit.ly/3SoBjeZ

Видання датується березнем 2017 року та підготовлено від імені Міністерства закордонних справ Великої Британії.