Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками мирне вирішення сімейних спорів, а саме:

• 1. Сила конфлікту.
• 2. Причини конфліктів, що призводять до спорів.
• 3. Що заважає домовлятися.
• 4. Що потрібно для мирного вирішення спорів.

У рамках характеристики мирного вирішення сімейних спорів акцентовано на наступному:

1. Сила конфлікту

Конфлікт = криза, і усвідомлений вихід із кризи є позитивним досвідом та розвитком особистості.

Минулі покоління вчили уникати конфліктів, що призвело до:

• невміння вирішувати суперечності;
• страху перед змінами;
• накопичення образ;
• звинувачення інших у своїх проблемах.

Конфлікт має силу перетворювати, якщо його прожити усвідомлено, а не уникати.

2. Причини конфліктів, що призводять до спорів

Основна причина конфліктів — дефіцит ресурсів (незакриті потреби):

• Біологічні (їжа, житло, одяг тощо);
• Інформаційні (потреба бути почутим, підтримка);
• Самоцінність (відчуття “я потрібен/потрібна”);
• Соціальні (розвиток у суспільстві).

При нестачі ресурсу людина переходить у режим захисту на інстинктивному рівні — «бий, біжи, ховайся, завмри».

У такому стані домовитися неможливо, бо домінує реакція тіла, а не усвідомлене спілкування.

3. Що заважає домовлятися:

• Внутрішній біль, що заважає чути іншого;
• Відсутність розуміння власних і чужих потреб;
• Перекладання або взяття на себе чужої відповідальності;
• Невміння слухати;
• Страх говорити про власні почуття;
• Змішування фактів і власних інтерпретацій;
• Бажання бути «правим»;
• Боротьба за «справедливість» замість пошуку рішення.

На цьому рівні (емоційному, інстинктивному) порозуміння неможливе.

4. Що потрібно для мирного вирішення спорів:

1. Розуміти власні потреби та потреби опонента.
2. Створити довірчу атмосферу для перемовин.
3. Не реагувати емоційно, намагатися бачити ситуацію «зверху».
4. Фріц Перлз (гештальт-терапія): «Ваша емоція — це ваша проблема і ваша відповідальність».
5. Не приймати рішення за опонента, вислуховувати без перебивань.
6. Формулювати чіткі питання для обговорення.
7. Не виставляти ультиматумів — шукати альтернативи.
8. Сприймати заперечення як спосіб зрозуміти потреби іншої сторони, а не як відмову.
9. За потреби — залучати експертів.
10. Працювати спільно над заключним документом (угодою, домовленістю).

Усі ці кроки спрямовані на перехід із емоційного рівня взаємодії до конструктивного діалогу та відновлення довіри.

Першоджерело - https://tinyurl.com/fa2yj9vf