Мирне вирішення сімейних спорів
Про мирне вирішення сімейних спорів розповіла адвокат, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, член Комітету з цивільного права та процесу НААУ, доцент кафедри правосуддя Державного університету інфраструктури та технологій, член правління ГО «Центр сімейно-правових досліджень» та ГО «Студія сучасного права» Світлана Савицька під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
23.10.2025

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками мирне вирішення сімейних спорів, а саме:

  • 1. Сила конфлікту.
  • 2. Причини конфліктів, що призводять до спорів.
  • 3. Що заважає домовлятися.
  • 4. Що потрібно для мирного вирішення спорів.

У рамках характеристики мирного вирішення сімейних спорів акцентовано на наступному:

1. Сила конфлікту

Конфлікт = криза, і усвідомлений вихід із кризи є позитивним досвідом та розвитком особистості.

Минулі покоління вчили уникати конфліктів, що призвело до:

  • невміння вирішувати суперечності;
  • страху перед змінами;
  • накопичення образ;
  • звинувачення інших у своїх проблемах.

Конфлікт має силу перетворювати, якщо його прожити усвідомлено, а не уникати.

2. Причини конфліктів, що призводять до спорів

Основна причина конфліктів — дефіцит ресурсів (незакриті потреби):

  • Біологічні (їжа, житло, одяг тощо);
  • Інформаційні (потреба бути почутим, підтримка);
  • Самоцінність (відчуття “я потрібен/потрібна”);
  • Соціальні (розвиток у суспільстві).

При нестачі ресурсу людина переходить у режим захисту на інстинктивному рівні — «бий, біжи, ховайся, завмри».

У такому стані домовитися неможливо, бо домінує реакція тіла, а не усвідомлене спілкування.

3. Що заважає домовлятися:

  • Внутрішній біль, що заважає чути іншого;
  • Відсутність розуміння власних і чужих потреб;
  • Перекладання або взяття на себе чужої відповідальності;
  • Невміння слухати;
  • Страх говорити про власні почуття;
  • Змішування фактів і власних інтерпретацій;
  • Бажання бути «правим»;
  • Боротьба за «справедливість» замість пошуку рішення.

На цьому рівні (емоційному, інстинктивному) порозуміння неможливе.

4. Що потрібно для мирного вирішення спорів:

  1. Розуміти власні потреби та потреби опонента.
  2. Створити довірчу атмосферу для перемовин.
  3. Не реагувати емоційно, намагатися бачити ситуацію «зверху».
  4. Фріц Перлз (гештальт-терапія): «Ваша емоція — це ваша проблема і ваша відповідальність».
  5. Не приймати рішення за опонента, вислуховувати без перебивань.
  6. Формулювати чіткі питання для обговорення.
  7. Не виставляти ультиматумів — шукати альтернативи.
  8. Сприймати заперечення як спосіб зрозуміти потреби іншої сторони, а не як відмову.
  9. За потреби — залучати експертів.
  10. Працювати спільно над заключним документом (угодою, домовленістю).

Усі ці кроки спрямовані на перехід із емоційного рівня взаємодії до конструктивного діалогу та відновлення довіри.

Першоджерело - https://tinyurl.com/fa2yj9vf