Маніпуляції чи домашнє насильство: як розрізняти та протидіяти?
Матеріал підготувала: Людмила Гриценко, адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, національний експерт Ради Європи, співзасновник ЮГ “Право”, актив Центру “Адвокат дитини” ВША НААУ
Новини та події
11.02.2022

У сімейних справах, особливо в тих, що стосуються дітей, дуже важливо розуміти і розрізняти що таке маніпуляції, що таке домашнє насильство та що таке конфлікт.
Вкрай важливо розуміти різницю і мати навичку відрізнити конфлікт від насильства, і в залежності від того, це конфлікт чи насильство – обирати стратегії вирішення спору (від медіації та переговорів до застосування обмежувальних приписів, адміністративної чи кримінальної відповідальності кривдника).

Для полегшення сприйняття і розуміння відмінностей між маніпуляціями, насильством і конфлікту наведу кілька визначень згаданих вище понять.

Маніпуляція – певна дія/діяльність з ціллю змінити сприйняття чи поведінку інших людей саме за допомогою прихованої, неправдивої або насильницької тактики в інтересах особи, які здійснює маніпуляцію.

Домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)

Конфлікт – це певний процес, який має свою формулу, стадії та структуру. Конфлікт – це певне протиборство/протистояння, зіткнення суб’єктів з метою реалізації їх суперечливих інтересів, позицій, цінностей і поглядів. Важливий факто – позиції учасників є рівними або відносно рівними.
Насильство в цілому має наступні ознаки: особливі поведінкові прояви, протиправність, умисний характер, наявність впливу, силова перевага та нав’язування волі.
Насильство відрізняється від конфлікту наступними проявами: домінуванням однієї сторони над іншою (оскільки в основі насильства лежить контроль постраждалої), значною перевагою сил, порушенням прав людини (свобода, особиста недоторканість, життя, здоров’я тощо), наявністю шкоди, умислу та усвідомленої протиправності.

Дуже важливо розуміти, що маніпуляції можуть бути як стилем поведінки в конфлікті так і проявами домашнього насильства (наприклад: газлайтинг, віктімблейдинг)

Вікіпедія визначає, що газлайтинг – це форма психологічного насильства, проте за національним законодавством — психологічне насильство це форма домашнього насильства. Тому газлайтингом – можуть бути або вид психологічного насильства, або прояви певні прояви/маркери психологічного насильства. Отже, газлайтинг — це певні примушування постраждалої сумніватися в своїй адекватності та/чи в адекватності свого сприйняття навколишнього середовища. Газлайтинг може мати наступні прояви: знецінення, звинувачення, залякування.

Віктімблейдинг (звинувачення постраждалої) – це явище/поведінка, в основі якої знаходиться звинувачення постраждалої у провокування насильства щодо неї або в тому, що відносно неї було вчинено насильство.
В сімейних спорах, особливо спорах які стосуються дітей дуже важливо знати і розуміти вплив стереотипів, упереджень та переконань, які станом на сьогодні дехто може називати «традиціями», проте за своєю суттю вони можуть бути порушенням закону, за яке передбачена юридична відповідальність. (Тут я маю на увазі стереотипи – «Б’є значить любить», «Місце жінки – на кухні», упередження «Діти – брешуть/фантазують»…)

Пропоную для огляду кілька Постанов Верховного Суду, в яких привертають увагу висновки судів щодо домашнього насильства, конфлікту та найкращих інтересів дитини.
Постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 389/751/20 https://bit.ly/3HDydz3 , в якій мають місце наступні висновки:
«… Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що події, які сталися з ОСОБА_2 15 січня 2020 року, та обстановка, в якій вони відбувалися, не є звичними для нього (малолітньої дитини) і могли мати вплив, проте доказів того, що ОСОБА_3 застосувала відносно свого малолітнього сина фізичну силу, або в будь-який спосіб спричинила шкоду його здоров`ю чи життю, або ж поставила їх під загрозу в справі немає. Не можна стверджувати і про незаконне позбавлення матір`ю волі дитини, яку вона утримує біля себе на законних підставах, оскільки прав стосовно дитини вона не позбавлена.

Та обставина, що мати забрала дитину зі школи не може розцінюватися, як прояв насилля.
Оцінюючи цю ситуацію загалом, апеляційний суд вмотивовано врахував, що 15 січня 2020 року ОСОБА_3 діяла не з метою заподіяння кривди своєму сину, а з метою повернення його після того, як у грудні 2019 року батько без її згоди забрав сина від неї до себе, про що вказує і сам ОСОБА_1 у своїй заяві до суду. Тривале перебування у той день матері й дитини в автомобілі пов`язане з повідомленнями зі школи та від батька дитини до органу Національної поліції про, буцімто, викрадення матір`ю дитини та подальшим перехопленням автомобіля на якому вони переміщувалися і необхідністю з`ясування цих обставин. При цьому суду не надано переконливих аргументів про те, як ОСОБА_3 могла вплинути на цю подію та її тривалість.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для переконливого висновку про наявність ознак психологічного насильства матері над дитиною, а тим паче фізичного насильства.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що обмеження будь-якого спілкування дитини і матері явно не відповідає інтересам дитини.

Характер заходів тимчасового обмеження спілкування ОСОБА_3 з її сином ОСОБА_2 та заборона вести листування з ним або контактувати в будь-який інший спосіб, є втручанням в участь батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Судом апеляційної інстанції не встановлено випадків насильства з боку ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_2 , а також ризиків настання насильства у майбутньому. Натомість судом встановлено наявність між батьками спору про визначення місця проживання дитини та порядку участі у його вихованні, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї.

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, на яку посилається заявник в касаційній скарзі.
Постанова Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №752/10604/19 https://bit.ly/3rRff2F , в якій мають місце наступні висновки: «Верховний Суд вважає, що наявність тривалого конфлікту між сторонами, небажання його врегулювання, неодноразове застосування економічного насильства та вірогідність його продовження зумовлюють необхідність часткового задоволення заяви Заявниці в частині видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони Заінтересованій особі перебувати у місці проживання (перебування) заявниці — у квартирі, строком на три місяці».

Постанова ВС від 04.11.2021 року справа №135/45/21 у справі № https://bit.ly/3oG1Fgg — в якій мають місце наступні висновки:

«…Рішення Верховного Суду було мотивовано тим, подані Заявником докази та установлені у цій справі обставини свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами. Та обставина, що дитина не проживає з матір`ю і між батьками та малолітньою дитиною не налагоджені нормальні стосунки, не свідчить про вчинення матір`ю дитини психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дослідивши доводи Заявника, Верховний Суд прийшов до висновку, що судами не встановлено факту вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, заявником не доведено існування загрози вчинення таких протиправних дій у майбутньому.
Як зазначив, Верховний Суд, Заявником не доведено, що рішення про задоволення поданої ним заяви якнайкраще відповідатиме інтересам малолітньої дитини.
Достатньою підставою для задоволення такої заяви могло бути існування обґрунтованого побоювання вчинення такого насильства зі сторони заінтересованої особи у майбутньому, проте таких підстав у цій справи не доведено».
В справах, що стосуються дітей адвокати перш за все мають діяти з дотримання принципу найкращих інтересах дитини.

По матеріалам Круглого столу на тему: «Маніпуляції у сімейних спорах та етика сімейного адвоката. Можливі тактики та стратегії протидії з метою захисту інтересів дитини», що відбувся у НААУ 8 лютого 2022 року.
Трансляція доступна для перегляду: https://bit.ly/34RV779
https://bit.ly/3rRfRoZ

Заходи Людмили Гриценко у Вищій школі адвокатури НААУ:

1. Бізнес (корпоративні права) і сімейні війни: розлучення, спадкування домовленості https://bit.ly/34p4HPm
2. Відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП: методики, критерії, суми https://bit.ly/3gBTkWB
3. Адвокат дитини: Дитина в ситуації домашнього насильства https://bit.ly/3sx6Pwo
4. Набувальна давність: що варто знати, перед тим, як подавати позов https://bit.ly/3GEs4S0