Лікарська таємниця та захист персональних даних пацієнтів

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками лікарську таємницю та захист персональних даних пацієнтів, а саме:

1. Що входить в поняття: лікарська таємниця, медична інформація? Правове регулювання.
2. Захист персональних даних в системі охорони здоров’я.
3. Випадки правомірного розголошення лікарської таємниці.
4. Яка відповідальність настає за неправомірне розголошення медичної інформації про пацієнта?

У рамках характеристики лікарської таємниця та захисту персональних даних пацієнтів акцентовано на наступному:

1. Що входить в поняття: лікарська таємниця, медична інформація? Правове регулювання

Правове регулювання:

Конституція України (статті 32 (ч. 2), 34 (ч. 3);
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України (статті 39 (ч. 2, 5), 39-1, 40;
Цивільний кодекс України (ст. 285 (ч. 1), 286 ЦК України (ч. 1-3));
Про інформацію: Закон України (ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 21).

Відповідно до статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»: Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Медична інформація – інформація про медичне обслуговування особи або його результати, викладена в уніфікованій формі відповідно до вимог, встановлених законодавством, у тому числі інформація про стан здоров’я, діагнози та будь-які документи, що стосуються здоров’я та обмеження повсякденного функціонування/ життєдіяльності людини (абзац 15 ч. 1 ст. 3 Основ).

Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я. Лікуючий лікар зобов’язаний інформувати пацієнта, який досяг повноліття, або фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, про можливі наслідки для здоров’я пацієнта у разі застосування лікарських засобів, зокрема щодо показань та протипоказань, а також можливих небажаних реакцій, у тому числі звикання/резистентність, що можуть мати місце при застосуванні препарату відповідно до рекомендованих лікарем дозування та способу застосування для лікування, діагностики або профілактики захворювання.

З аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що медична інформація включає:

факт звернення за медичною допомогою;
діагноз;
свідчення про стан здоров’я людини;
історію хвороби;
мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів;
прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі про наявність ризику для життя і здоров’я;
відомості, одержані при медичному обстеженні, в тому числі про інтимну та сімейну сторони життя.

Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

2. Захист персональних даних в системі охорони здоров’я

Законодавство, яке регулює захист персональних даних, включаючи медичну інформацію в Україні: Цивільний кодекс України, Закони України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про захист персональних даних», Порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я, затверджений постановою КМУ від 25 квітня 2018 р. №411, Типовий порядок обробки персональних даних, затверджений Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08.01.2014 №1/02-14.

Лікарні повинні забезпечувати захищений доступ до медичної інформації тільки уповноваженим особам. Це включає використання паролів, ідентифікаторів та рівнів доступу, щоб обмежити право доступу до конфіденційних даних тільки до необхідного кола осіб.

Поширення медичної інформації можливо лише за письмовою згодою пацієнта, крім випадків, передбачених законом.

Кожен із медпрацівників користується доступом лише до тих персональних даних, які необхідні йому у зв’язку з виконанням своїх професійних/службових/трудових обов’язків.

Медичний працівник повинен підписати письмове зобов’язання про збереження лікарської таємниці.

У лікарні має бути: визначено відповідальну особу або створений структурний підрозділ, який організовуватиме роботу, пов’язану із захистом персональних даних.

Заборона на обробку персональних даних в сфері охорони здоров’я не застосовується, якщо вона необхідна в цілях охорони здоров’я для (п. 6 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних»):

встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, моніторингу відповідності встановленим умовам надання таких послуг (у тому числі умовам договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію за програмою медичних гарантій), функціонування електронної системи охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником, фахівцем з реабілітації або іншою особою закладу охорони здоров’я, реабілітаційного закладу чи фізичною особою – підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, працівниками закладу, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров’я, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;

контролю якості надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості надання медичних послуг; обміну інформацією про фінансування медичних послуг та послуг у сфері охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються працівниками Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних.

3. Випадки правомірного розголошення лікарської таємниці:

Результати медичного обстеження можуть повідомлятися нареченим (ч. 4 ст. 30 Сімейного кодексу України).

Відомості про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги можуть повідомлятися для:

1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;

2) провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Інформація про стан здоров’я дитини або підопічного може повідомлятися батькам (усиновлювачам), опікунам, піклувальникам (ч. 2 ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

У разі звільнення людини, яка хворіє на туберкульоз, з місць позбавлення волі (арештного дому) установа виконання покарань, у якій така людина відбувала покарання, інформує її про стан здоров’я та необхідність продовження лікування за обраним місцем проживання чи перебування, а також надає медичну інформацію про її захворювання відповідному регіональному фтизіопульмонологічному центру (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні»).

Передача медичним працівником відомостей наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції дозволяється лише:

особі, стосовно якої проведено тестування, дітей віком до 14 років та осіб, визнаних недієздатними – батькам чи іншим законним представникам такої особи на їх прохання та за наявності усвідомленої інформованої згоди;
іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я, фізичним особам – підприємцям, які провадять господарську діяльність з медичної практики, виключно у зв’язку з наданням усіх видів медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, та закладам громадського здоров’я з метою здійснення епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією;
іншим особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо:

1) людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) людина, яка живе з ВІЛ, померла, знепритомніла або існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

Право членів сім’ї пацієнта на ознайомлення з висновками щодо причин смерті пацієнта. Роз’яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №10971.2/24/45.2 від 22.08.2024:

Стаття 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу»: держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію». Відповідно до ч. 5 ст. 39 Основ, у разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду. Аналогічне положення міститься у ч. 4 ст. 285 ЦК України. Враховуючи викладене, особа може подати звернення та отримати інформацію, визначену ч. 5 ст. 39 Основ та ч. 4 ст. 285 ЦК України, про померлого члена сім’ї, зокрема, за умови надання копії документа, який засвідчує, що особа була членом сім’ї померлого або в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Отримання адвокатом копій медичної документації, інформації, що містить лікарську таємницю. Роз’яснення РАУ №172 від 13.10.2018 р. «Щодо деяких питань, пов’язаних з реалізацією права адвоката на звернення з адвокатським запитом»:

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Відтак, з огляду на пряму вказівку Закону, не потрібно долучати до адвокатського запиту жодного іншого документа, ніж зазначено в законі. Також слід наголосити, що, відповідно до ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», одним із дисциплінарних проступків адвоката є розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення.

Можливість отримання інформації на запити правоохоронних органів:

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (ч. 1 ст. 159 КПК України).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити лікарську таємницю (п. 2 ч. 1 ст. 162 КПК України).

4. Яка відповідальність настає за неправомірне розголошення медичної інформації про пацієнта?

Цивільна відповідальність.

Пацієнт, щодо якого було неправомірно розголошено медичну інформацію, може подати цивільний позов про відшкодування матеріальною та/або моральної шкоди.

Судова практика:

Постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №205/9115/19;
Рішення ЄСПЛ у справі «Z проти Фінляндії» (Заява № 22009/93 [1997] ECHR 10;
Рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Плон» проти Франції» (Plon v. France) (заява N 58148/00).

Кримінальна відповідальність.

Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки є кримінальний правопорушення відповідно до ст. 145 КК України.

Адміністративна відповідальність.

Стаття 188-39 КУпАП – порушення законодавства у сфері захисту персональних даних.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних або про зміну відомостей, які підлягають повідомленню згідно із законом, повідомлення неповних чи недостовірних відомостей – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 188-39 КУпАП).

Дисциплінарна відповідальність.

Роботодавець може притягувати працівника, який порушує конфіденційність інформації про стан здоров’я до дисциплінарної відповідальності.

Судова практика:

Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №487/1981/17.

Першоджерело - https://tinyurl.com/22mbfmuf