Критерії оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень
Про критерії оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень розповів директор Центру «Доступне правосуддя», суддя ВАСУ у відставці, викладач НШСУ, адвокат, кандидат юридичних наук Олександр Ситников під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
11.07.2025

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками критерії оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а саме:

  • 1. Поняття суб’єкта владних повноважень.
  • 2. Суб’єкт прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності.
  • 3. Предмет оскарження – рішення, дії або бездіяльність СВП.
  • 4. Презумпція правомірності адміністративного акту.
  • 5. Види рішень суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені.
  • 6. Дії або бездіяльність СВП.
  • 7. Бездіяльність в законодавстві та міжнародних документах.
  • 8. Юридично незначущі дії.
  • 9. Формальні критерії оцінки.
  • 10. Умови неправомірності адміністративного акта.
  • 11. Критерії оцінки (ст.2 КАСУ).
  • 12. Що таке дискреційні повноваження СВП?
  • 13. Здійснення дискреційного повноваження вважається законним.
  • 14. Обґрунтованість рішення або вчинення дій СВП.

У рамках характеристики критерій оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень акцентовано на наступному:

1. Поняття суб’єкта владних повноважень

Суб’єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАСУ).

Суб’єкт надання адміністративної послуги – орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги (п.3 ч.1 ст.1 Закону «Про адміністративні послуги»).

Адміністративний орган – орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб’єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч. ст.2 Закону «Про адміністративну процедуру»).

2. Суб’єкт прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності

  1. Орган державної влади:
  • Посадова особа (керівники і заступники керівників та їх апарату);
  • Службова особа (здійснює функції представника влади або займає в установі пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій).
  1. Орган місцевого самоврядування:
  • Посадова особа;
  • Виборні посади: сільські, селищні, міські голови, голови, заступники голови районної, обласної ради, керівник секретаріату, керуючий справами.
  1. Інший суб’єкт:
  • здійснення публічно-владних управлінських функцій;
  • виконання делегованих повноважень;
  • надання адміністративних послуг.

3. Предмет оскарження – рішення, дії або бездіяльність СВП

Рішення, прийняті суб’єктами владних повноважень, дії, учинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. (Постанова Верховного Суду України в справі № 800/134/15 від 1 грудня 2015 року).

Результатом управлінської діяльності СВП є його рішення:

  1. нормативно-правовий акт – акт управління (рішення) суб’єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
  1. індивідуальний акт – акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

4. Презумпція правомірності адміністративного акту

За загальним правилом адміністративний акт вважається правомірним, якщо він не оспорюється.

Якщо акт оспорюється в суді, довести його правомірність повинен СВП (77.2. КАС).

Акт, що оспорюється в суді, є протиправним, якщо СВП не доведено, а судом не встановлено його правомірність.

Законодавче визначення: Адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

5. Види рішень суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені

Нормативно-правові акти:

  • Адміністративний акт (загальне визначення всіх рішень СВП: постанови, розпорядження, накази, укази, протоколи, розрахунки, акти);
  • Підзаконні НПА – інструкція, положення, порядок, регламент, правила, які роз’яснюють (регламентують) порядок виконання або реалізацію певного закону, встанолюють додаткові умови виконання закону;
  • Адміністративні договори ( пункт 16 статті 4 КАСУ);
  • Акти планування (державний і місцеві бюджети, Державний земельний кадастр, генеральні плани забудов);
  • Акти фіксації правового стану: реєстр, перелік, списки (виборців);
  • Акти дії: обмеження руху, заборона проведення заходів.

Акти індивідуальної дії:

  • Адресований конкретному об’єктові (указ, наказ, розпорядження) – фізичній або юридичній особі.
  • Породжує права та обов’язки або встановлює обмеження у фізичної чи юридичної особи.

6. Дії або бездіяльність СВП

Діями, учинені СВП під час здійснення управлінських функцій є конкретні випадки поведінки зазначених суб’єктів, що призвели, на думку позивача, до настання юридично значущих наслідків у вигляді порушення її суб’єктивних прав, свобод та (або) законних інтересів.

Протиправна бездіяльність СВП – це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (виявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значущих та обов’язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції СВП, були об’єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. (Постанова ВСУ в справі № 21-а/1393/17 від 13 червня 2017 року).

7. Бездіяльність в законодавстві та міжнародних документах:

  1. Бездіяльність – невиконання дії або неприйняття рішення, що вимагається від митної служби відповідно до митного законодавства, протягом розумного терміну з питання, належним чином поставленого перед нею. Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур 1973 року.
  1. Бездіяльність – невиконання органами доходів і зборів, їхніми посадовими особами й іншими працівниками обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством. (Ст. 24 Митного кодексу України).
  1. Бездіяльність адміністративного органу оскаржується у разі неприйняття адміністративного акта у встановлений законом строк або зволікання з розглядом справи (прийняттям процедурного рішення та/або вчиненням процедурної дії). (Частина 5 статті 72 Закону «Про адміністративну процедуру»).

Протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень: … слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов’язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб’єкта владних повноважень, були об’єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

(Постанова Великої палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року по справі № 800/426/17).

8. Юридично незначущі дії

Види юридично незначущих дій:

  • Інформаційно- роз’яснювальні (наприклад, інформування фізичної чи юридичної особи СВП про прийняте рішення), відповіді на звернення, листування, роз’яснення;
  • Адміністративні акти (перевірки), документи (паспорт, свідоцтво), що підтверджують певний стан, факти або права належності;

Дії, які не несуть за собою жодних правових наслідків:

  • Не породжують прав і не покладають обов’язків;
  • Не можуть бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві.
  • Можуть бути предметом оцінки при розгляді справи (як докази).

9. Формальні критерії оцінки

  1. Адресат: має конкретно визначену особу або невизначене коло осіб.
  2. Формальна сторона:
  • Письмова або усна форма викладення;
  • Повинен містити обов’язкові елементи та реквізити;
  • Процедура підготовки та прийняття (може бути обов’язковою умовою легітимності).
  1. Виконання або реалізація рішення забезпечується певними засобами в тому числі і примусовими.
  2. Основним критерієм є юридичні наслідки рішення СВП:

Які наслідки (напр., обмеження прав), які конкретні права порушені, ким порушені, правомірність (законність) рішення або дії.

10. Умови неправомірності адміністративного акта

Згідно із частиною 2 статті 87 Закону «Про адміністративну процедуру»

протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

11. Критерії оцінки (ст.2 КАСУ)

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

  • 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
  • 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
  • 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
  • 4) безсторонньо (неупереджено);
  • 5) добросовісно;
  • 6) розсудливо;
  • 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
  • 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
  • 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
  • 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. Що таке дискреційні повноваження СВП?

Дискреційні повноваження – повноваження, що його  адміністративний орган влади, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за певних обставин. (Додаток до Рекомендації № Р(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи).

Дискреційні повноваження – сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» №1380/5 від 23 червня 2010 року (Наказ втратив чинність).

Дискреційне повноваження – повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. (Пункт 7 частини 1 Статті 2 Закону «Про адміністративну процедуру»).

13. Здійснення дискреційного повноваження вважається законним

Згідно із статтею 6 Закону «Про адміністративну процедуру» здійснення дискреційного повноваження вважається законним:

  • 1) дискреційне повноваження передбачено законом;
  • 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
  • 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
  • 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

14. Обґрунтованість рішення або вчинення дій СВП

Офіційність (обов’язок встановлювати всі обставини, що мають значення для вирішення справи):

  • збирати документи та інші докази з власної ініціативи;
  • випробовувати документи та відомості;
  • отримувати погодження та висновки.

Обов’язок обґрунтовувати прийняття рішення або вчинення дій залежить від:

  • належність та повнота з’ясування обставин справи;
  • безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4p3rrmxf