Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 2-587-09
Короткий зміст заявлених вимог:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Павлоградський ВДВС) Кукаріної Н. О.
Скарга мотивована тим, що Павлоградський ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-587-2009, виданого 09 липня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення із Селянсько-фермерського господарства «Сокол» (далі - СФГ «Сокол»), яке змінило найменування на Селянсько-фермерське господарство «Сокіл-1999» (далі - СФГ «Сокіл-1999»), на користь ОСОБА_1 190 000,00 грн та судових витрат в сумі 1 700,00 грн.
05 вересня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до СФГ «Сокол» про стягнення інфляційних витрат, 3% річних за невиконання зобов`язання задоволено частково. Стягнено з СФГ «Сокол» на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов`язання в період 2015-2017 роки суми в розмірі 131 860,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1 318,60 грн, загальна сума 133 178,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. За рішенням суду був виданий виконавчий лист від 26 лютого 2019 року, який також пред`явлений до виконання.
Виконавчі провадження були об`єднані в одне зведене виконавче провадження.
01 квітня 2023 року та 10 травня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. подав заяви, в яких, посилаючись на статтю 4 Закону України «Про виконавче провадження», просив накласти арешт на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поля площею
38,2 га, кадастровий номер 223587500:01:003:0032 (рілля); площею 7,8 га, кадастровий номер 223587500:01:003:0292 (рілля); площею 34 га (пасовище) кадастровий номер 223587500:01:003:0033.
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь Кукаріної Н. О . від 18 вересня 2023 року про те, що у неї немає інформації про земельні ділянки, якими користується боржник.
Заявник вважав вказану відповідь неправомірною, оскільки всі фізичні особи, які розпаювали земельну ділянку, є членами СФГ «Сокол», голова СФГ «Сокол» всі ці роки здає звітність 29-сг про те, що СФГ «Сокол» щорічно має врожай, а не пайовики СФГ «Сокол». Заявник просив накласти арешт саме на посіви, а не на земельні ділянки. Згідно з пунктом 5.2 статуту СФГ «Сокол» права володіння та користування земельними ділянками, що знаходяться у власності членів господарства, здійснює господарство. Вихід членів СФГ «Сокол» був зроблений після рішення суду про стягнення з СФГ «Сокол» коштів з метою ухилення від виконання рішення суду. На теперішній час відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вид користування спірних земельних ділянок - «для ведення фермерського господарства», тобто боржник користується спірними земельними ділянками.
Щодо строку звернення зі скаргою вказав, що вчасно (28 вересня 2023 року) звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби. Однак його скаргу було повернено без розгляду ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року, копію якої надано заявнику 10 травня 2023 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив поновити строк на подання скарги; визнати неправомірною бездіяльність начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. щодо ненакладення стягнення на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, поле площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_1; зобов`язати начальника Павлоградського ВДВС Кукаріну Н. О. провести стягнення на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, поле площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_1. Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, відмовлено в задоволенні скарги.
Судові рішення мотивовані тим, що правова належність земельних ділянок особам, які є членами СФГ «Сокол», не є ототожненням з належністю майна безпосередньо СФГ, що кореспондується з положеннями розділу 5 статуту СФГ «Сокол» та статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» в редакції на час виникнення спірних правовідносин; заявник не довів, що земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003: 0292, належать безпосередньо боржнику у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - СФГ «Сокол»; всі інші доводи скарги зведені до незгоди стягувача з раніше постановленою за аналогічних доводів та правових підстав ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року (справа № 2-587-09, провадження № 4-с/185/26/21), яку залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції:
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасовано. Справу № 2-587-09 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги про те, чи є фермерське господарство користувачем спірних земельних ділянок, не з`ясував вид цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1223587500:01:003:0032, 1223587500:01:003:0033, 1223587500:01:003:0292, отриманих громадянами у власність, чи увійшли спірні земельні ділянки до земель фермерського господарства СФГ «Сокол» (змінено найменування на СФГ «Сокіл-1999»), а також залишив поза увагою, що у фермерського господарства право володіння та користування земельними ділянками, що належать його членам на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що СФГ «Сокіл-1999» з 22 липня 2024 року перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників щодо припинення юридичної особи. Власники земельних ділянок не є членами чи учасниками СФГ «Сокіл-1999». СФГ «Сокіл-1999» не є користувачем земельних ділянок колишніх членів цього господарства і не є фактичним користувачем спірних земельних ділянок, цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства.
У матеріалах справи немає доказів того, що СФГ «Сокіл-1999» володіє чи має в користуванні на відповідній правовій підставі земельну ділянку, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельну ділянку, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, чи земельну ділянку, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922 та є власником чи розпорядником вирощеної на цих земельних ділянках сільськогосподарської продукції, на яку можна звернути стягнення за боргами СФГ «Сокіл-1999».
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
28 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд проігнорував вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у цій справі.
Позиція Верховного Суду:
Апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 30 квітня 2025 року у цій справі, встановив, що власники земельної ділянки, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельної ділянки, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033 і земельної ділянки, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922, не є членами чи учасниками СФГ «Сокіл-1999». СФГ «Сокіл-1999» не є користувачем земельних ділянок бувших членів цього господарства, і не є фактичним користувачем спірних земельних ділянок, цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства. В матеріалах справи немає доказів того, що СФГ «Сокіл-1999» володіє чи має в користуванні на відповідній правовій підставі вказані вище земельні ділянки та є власником чи розпорядником вирощеної на цих земельних ділянкам сільськогосподарської продукції, на яку можна звернути стягнення за боргами СФГ «Сокіл-1999».
За наведених обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо недоведеності ОСОБА_1 доводів скарги щодо бездіяльності начальника Павлоградського ВДВС при виконанні судового рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості, а наведені в касаційній скарзі доводи не свідчать про помилковість або необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.