Колізійні норми щодо договірних зобов’язань крізь призму актуальної судової практики
Про колізійні норми щодо договірних зобов’язань крізь призму актуальної судової практики розповіла адвокат АО “Юридичне Бюро Сергєєвих”, член Центру правничої лінгвістики ВША НААУ Салатин Ходжалиєва під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.
Матеріали заходів
30.06.2025

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками колізійні норми щодо договірних зобов’язань крізь призму актуальної судової практики, а саме:

  • 1. Огляд норм Закону України «Про міжнародне приватне право» в частині регулювання договірних зобов’язань із іноземним елементом.
  • 2. Огляд судових рішень у справах про вибір права та вибір суду за згодою сторін.
  • 3. Огляд судових рішень у справах про право, яке застосовується до договору за відсутності згоди сторін про вибір права.
  • 4. Норми Закону України «Про міжнародне приватне право» в фокусі Високого суду Англії та Уельсу (EWHC).

У рамках характеристики колізійних норми щодо договірних зобов’язань акцентовано на наступному:

1. Огляд норм Закону України «Про міжнародне приватне право» в частині регулювання договірних зобов’язань із іноземним елементом

Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме статті 43. Вибір права за згодою сторін договору:

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Стаття 44 Закону передбачає право, що застосовується до договору за відсутності згоди сторін про вибір права:

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є:

  • 1) продавець – за договором купівлі-продажу;
  • 2) дарувальник – за договором дарування;
  • 3) одержувач ренти – за договором ренти;
  • 4) відчужувач – за договором довічного утримання (догляду);
  • 5) наймодавець – за договорами найму (оренди);
  • 6) позикодавець – за договором позички;
  • 7) підрядник – за договором підряду;
  • 8) виконавець – за договорами про надання послуг;
  • 9) перевізник – за договором перевезення;
  • 10) експедитор – за договором транспортного експедирування;
  • 11) зберігач – за договором зберігання;
  • 12) страховик – за договором страхування;
  • 13) повірений – за договором доручення;
  • 14) комісіонер – за договором комісії;
  • 15) управитель – за договором управління майном;
  • 16) позикодавець – за договором позики;
  • 17) кредитодавець – за кредитним договором;
  • 18) банк – за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку;
  • 19) фактор – за договором факторингу;
  • 20) ліцензіар – за ліцензійним договором;
  • 21) правоволоділець – за договором комерційної концесії;
  • 22) заставодавець – за договором застави;
  • 23) поручитель – за договором поруки.

Однак правом, з яким договір найбільш тісно пов’язаний, вважається:

1) щодо договору про нерухоме майно – право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, – право держави, де здійснена реєстрація;

2) щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт – право держави, у якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;

3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на організованому ринку, – право держави, у якій проводяться аукціон, конкурс або зареєстрований оператор організованого ринку капіталу.

4) щодо договорів про обслуговування рахунка у цінних паперах – право держави місцезнаходження відповідного професійного учасника ринків капіталу – депозитарної установи або особи, яка провадить аналогічну діяльність.

Таким чином, Закон у ст. 1 містить визначення:

4) вибір права – право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

5) автономія волі – принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин;

6) правова кваліфікація – визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

2. Огляд судових рішень у справах про вибір права та вибір суду за згодою сторін

  • Постанова від 02.11.2021 № 916/157/21 Південно-західний апеляційний господарський суд:

Обставини: Компанія RISOIL OVERSEAS LTD звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Agrostudio Group Limited про внесення змін до п. 6.1 контракту від 27.10.2020 p. N P983. 15.07.2021 р. від відповідача Agrostudio Group Limited надійшли письмові заперечення проти вирішення спору в Господарському суді Одеської області, в яких з посиланням на ст. ст. 4,22 ГПК України та розділ 13 контракту від 27.10.2020 р. N P983 просить у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити позовну заяву RISOIL OVERSEAS LTD без розгляду, оскільки сторонами у контракті передбачено вирішення всіх суперечок стосовно контракту арбітражем відповідно до Арбітражних Правил GAFTA N 125, арбітраж здійснюється англійською мовою, місце проведення Лондон.

Згідно з п. 13.1. Контракту зазначено, що будь-які та всі суперечки, які виникають відповідно до цього Контракту або будь-які претензії щодо тлумачення або виконання цього Контракту будуть вирішуватися арбітражем відповідно до Арбітражних Правил GAFTA N 125 в редакції, чинній на момент укладення цього Контракту. Зазначені Правила є невід’ємною частиною цього Контракту і обидві Сторони підтверджують, що зміст зазначених Правил їм зрозумілий, та погоджуються на застосування цих Правил. У п. 13.2. Контракту передбачено, що Арбітраж здійснюється англійською мовою. Місце проведення Також у розділі 14 “Право, що застосовується” міститься два пункти; так, відповідно до п. 14.1 Контракту зазначено, що Правом, яке регулює цей Контракт, є право Англії. У пункті 17 Контракту проставлені підписи сторін, які скріплені печатками. Тобто, сторони (Позивач та Відповідач) дійшли згоди щодо всіх умов, визначених Контрактом.

Висновки:

В арбітражній угоді міститься вказівка на місце проведення арбітражу, а саме – в Лондоні, а в матеріалах справи наявні відомості, що у арбітражі GAFTA існує спір між Позивачем та Відповідачем щодо Контракту, тобто арбітражу GAFTA підсудні спори, що виникають стосовно Контракту. Судова колегія зауважує, що відсутність назви конкретної арбітражної установи не є підставою для неможливості виконання Угоди, оскільки сторони чітко погодили місце арбітражу – Лондон, а також визначили правила, за якими буде здійснюватися арбітражний розгляд (Правила GAF A N 125). Сторони обрали англійське право, як таке, що підлягає застосуванню під час вирішення спору щодо Контакту, внаслідок чого згідно з вимогами чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України – відповідний спір не є підсудним Господарському суду Одеської області та підлягає розгляду у міжнародному комерційному арбітражі GAFTA при використанні англійського права у Лондоні (Англія) за правилами GAFTA N 125.

  • Постанова від 01.11.2023 № 910/3208/22 Верховний Суд. Велика Палата:

Обставини: 02.02.2022 між Заводом (Продавець) та Компанією ORSETT TRADING SA (далі -Покупець, Компанія) укладено Контракт, за умовами якого Продавець зобов’язався здійснити Компанії поставку товару (пшениця українського походження, врожаю 2021 року, насипом), а Покупець зобов’язався оплатити вартість поставленого товару шляхом переказу 95 % вартості поставленого товару на рахунок Продавця протягом 3 банківських днів після надання Продавцем копії рахунка та копії акта приймання-передачі товару, підписаного Продавцем. За положенням пункту 12.1 Контракту будь-які спори, що виникають із або в межах цього Контракту, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно до GAFTA Arbitration Rules No. 125 (арбітражних правил) в редакції, що діє на дату цього Контракту, при цьому такі правилами входять до складу цього контракту і вважаються такими, про які обидві сторони вважаються поінформованими. Арбітражний розгляд буде проводитись у Лондон англійською мовою із застосуванням англійського процесуального права. Згідно з пунктом 12.3 Контракту цей Контракт складений і діє відповідно до законодавства Англії.

Висновок суду:

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, має бути переданий на вирішення арбітражу згідно з пунктом 12.1 Контракту, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

ТОВ “Грейн Пауер” вступило у правовідносини за Контрактом, які виникли за участю іноземної юридичної особи, отже, арбітражна угода, що передбачає вирішення спорів за Арбітражними правилами Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA Arbitration Rules No. 125), поширюється і на спір з участю Товариства стосовно виконання Контракту.

3. Огляд судових рішень у справах про право, яке застосовується до договору за відсутності згоди сторін про вибір права

  • Ухвала від 25.06.2024 № 908/555/24 Господарський суд Запорізької області

Спір про визнання недійсним правочину, а саме – Установчого договору від 29.08.2017, укладеного у Вільній економічній зоні Міжнародного аеропорту Шарджа Об’єднанні Арабські Емірати з продажу, переуступки та передання частки ОСОБА_1 (м. Запоріжжя), який володіє 20 акціями компанії “Міддл Іст Інвестмент Груп” (країна резиденства: Обʼєднані Арабські Емірати, зареєстроване та ліцензоване у Вільній економічній зоні міжнародного аеропорту м. Шарджа, реєстраційний номер 005187, свідоцтво про утворення/реєстрацію 4910, місце знаходження: офіс в Зоні МАШ Q1-15-148/С; поштова скринька: 121203, Шарджа-ОЕА) на ОСОБА_2 (м. Запоріжжя) на підставі довіреності від 03.07.2012.

Стаття 46. Право, що застосовується до договорів щодо юридичної особи з іноземною участю.

До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.

Сторони договору, за яким учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи з іноземною участю зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження щодо такої юридичної особи певним чином або утримуватися від їх реалізації (корпоративний договір), можуть обрати право, що застосовується до такого корпоративного договору. Відповідно до п. 7, п. 11 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишив позов без розгляду: У статті 17 Установчого договору і Статуту (в редакції 2012 року) акціонерами (ОСОБА_5 та ОСОБА_6) погоджено, що спори, що виникають між акціонерами або їх законними спадкоємцями, пов’язані з виконанням цього Установчого Договору, передаються до арбітражу, узгодженому між сторонами. В іншому випадку кожна сторона призначає по одному арбітру, а вони призначають суддю. Арбітражне вирішення спору є обов’язковим. В іншому разі справа може бути передана тільки в компетентний суд і за правилами Шарджі, а в разі розбіжностей або протиріч переважну силу матиме арабський текст.

3 наведеного вбачається, що учасники (акціонери – ОСОБА_7 та ОСОБА_4) узгодили порядок розгляду спорів, що можуть виникнути між акціонерами у зв’язку із діяльністю та управлінням компанії, а саме узгодили виключно два шляхи вирішення спорів: арбітражне вирішення та, в іншому випадку з настанням певних умов, тільки компетентний суд і за правилами Шарджі.

  • Постанова від 01.10.2024 № 918/1048/23 Верховний Суд. Касаційний господарський суд:

Обставини:

1. У жовтні 2023 року Акціонерне товариство “Експортний Кредитний Банк Туреччини” (Турк Ексімбанк) Turkiye Ihracat Kredi Bankasi Anonim Sirketi (Turk Eximbank далі – позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Акватон” (далі – відповідач, скаржник), в якому просив стягнути борг в сумі 346 711,19 доларів США.

2. Позов обґрунтовано тим, що на порушення Контракту від 11.07.2017 N 29/17, укладеного відповідачем та Компанією Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi (Саркуйса- Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті далі – Компанія), відповідач в повному обсязі не оплатив поставлений Компанією товар. Сума заборгованості покупця за товар становить 346 711,19 USD.

Висновок:

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що під час розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені у справі N 911/614/18, а саме в частині застосування норм законодавства Турецької Республіки до спірних правовідносин (в цій частині Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною та Турецькою Республікою, та право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином відповідно до положень частин другої, третьої статті 32 та частини другої статті 44 Закону України “Про міжнародне приватне право тобто право Турецької Республіки, оскільки умови Контракту не містять вказівок про право, яке було б обране сторонами Контракту для застосування до змісту правочину, а Договір страхування був укладений юридичними особами, зареєстрованими за законодавством Турецької Республіки).

  • Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду, постанова від 19.05.2021 справа № 501/1350/17:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки після закінчення дії контракту та припинення виконання ним своїх трудових обов’язків відповідач не виплатив йому в повному обсязі заробітну плату. Відповідач є іноземною юридичною особою та власником буксира «VASYL FRANKO» прапор Союзу Коморських островів, номер IMO 7325954, MMSI 616999079. Під час ді трудового договору позивач перебував на борту вказаного судна.

Рішенням міського суду позовна заява позивача задоволена повністю, а саме судом постановлено стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в розмірі 11 985 доларів США. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду (далі за текстом – Верховний Суд), розглядаючи дану справу та ухвалюючи рішення на користь позивача, виходив із того, що відповідно до статті 52 Закону України «Про міжнародне приватне право», до трудових відносин застосовується право держави, в якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. В той же час судом було встановлено, що міжнародна угода між Україною та Союзом Коморських островів, що визначає право, яке підлягає застосуванню при вирішенні трудового спору, відсутня. Суд вказує, що вибір законодавства для регламентації трудових відносин на транспорті, наприклад, на морському, зумовлює «типова колізійна прив’язка – закон прапора; на річковому, повітряному – місця реєстрації судна; на автомобільному – особистий закон перевізника».

Верховний Суд зауважив, що керуючись статтею 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», місцевим судом було доручено Почесному консульству Союзу Коморських островів в Україні надати тексти витягів із законодавства, що регулює трудові відносини в частині порядку виплати та стягнення заробітної плати з роботодавця на користь працівника. Проте, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим судом (29 жовтня 2018 року) від Почесного консульства Союзу Коморських островів відповідь не надійшла.

Оскільки в розумні строки не був з’ясований зміст норм трудового права іноземної держави, місцевий суд застосував до спірних правовідносин відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України.

4. Норми Закону України «Про міжнародне приватне право» в фокусі Високого суду Англії та Уельсу (EWHC)

AerCap Ireland Capital Designated Activity Company & Ors v PJSC Insurance Company Universalna & Ors (Re Ukrainian Aircraft Operator Policy Claims (Jurisdiction Applications)) [2024] EWHC 1365 (Comm) (06 June 2024):

Background:

PJSC Insurance Company Universalna challenged the jurisdiction of the English court, relying on exclusive jurisdiction clauses in favour of Ukraine in the reinsurance contracts.

AerCap argued that the exclusive jurisdiction clauses were not binding and did not apply to its claims, as they had not been parties to the reinsurance contracts. It also argued that, even if the clauses were binding and enforceable, the war in Ukraine provided strong reasons for their claims being heard in England.

Clause 9.3 of the insurance contract in the Overstar Claim provides that:

“Disputes, arising between the Parties, shall be resolved by negotiation, and if not resolved – in accordance with the current laws. This Insurance Contract shall be governed by and construed in accordance with the Law of Ukraine and each Party agrees to submit to the exclusive jurisdiction of the Courts of Ukraine in the event of a dispute arising hereunder”.

  1. This judgment concerns challenges to the jurisdiction of the English court to hear claims under Operator Policies in respect of aircraft which have remained in Ukraine following the Russian Federation’s February 2022 invasion of Ukraine.
  2. The defendants represented on these applications (“the Defendants”) apply to set aside the relevant claim forms, alternatively for a stay of the proceedings, on the basis that the Claimants’ claims have been issued in breach of exclusive jurisdiction clauses (“EJCs”) in favour of the courts of Ukraine.
  3. The English court will stay proceedings brought in England in breach of an EJC in favour of an overseas court, unless the claimant can satisfy the court that “strong reasons” exist to allow them to continue (Donohue v Armco Inc [2002] 1 All ER 749 §§ 24-25).
  4. There weren’t strong reasons to decline to give effect to the EJCs by staying these claims in favour of proceedings in the courts of Ukraine.

Першоджерело - https://tinyurl.com/2a2accxr