Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду юрисконсульта Державного ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України. Наказом відповідача від 23 серпня 2022 року його було звільнено з посади через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість. При цьому заплановане звільнення позивача не було погоджено з профспілковим комітетом ліцею, що є порушенням з боку роботодавця. Також указував, що в травні 2022 року не було нарахувань премії та надбавки за складність, напруженість у роботі; на неодноразові звернення щодо цього питання відповідач відповіді не надав.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії відповідача щодо його звільнення та скасувати наказ про звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України; поновити його на роботі в Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України з дати неправомірного звільнення; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, невиплачену заробітну плату в розмірі 8 645,46 грн і моральну шкоду в розмірі 30 096,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії Державного ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України щодо звільнення ОСОБА_1 .
Скасовано наказ відповідача від 23 серпня 2022 року № 287-ОС про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України з дати звільнення. Стягнено з Державного ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 119 081,55 грн і моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск» і наказ від 01 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів», на виконання яких позивача було звільнено, визнані протиправними та скасовані, тому дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 є неправомірними. Керуючись положеннями статті 235 КЗпП України, врахувавши розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 - 506,73 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 119 081,55 грн, а також відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України в розмірі 3 000,00 грн.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2023 року допущено негайне виконання рішення в межах поновлення ОСОБА_1 на роботі в Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України.
Постановою Сумського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу Державного ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України задоволено.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Компенсовано Державному ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 465,80 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на дату звільнення позивача - 26 серпня 2022 року - рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 480/3476/22 не набрало законної сили.
Остаточне рішення про звільнення позивача з роботи шляхом видання відповідного наказу приймав начальник ліцею-інтернату одноособово відповідно до наданих йому повноважень і в межах автономії закладу освіти.
Відповідач продовжує здійснювати освітню діяльність і дислокуватися у м. Хмельницькому.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду і Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/3476/22, згідно з якими скасовано накази Голови ДПС України, не зобов`язують відповідача передислокуватися у зворотному напрямку до м. Суми. ДПС України оскаржила вказані судові рішення до Верховного Суду, який відкрив у справі № 480/3476/22 касаційне провадження.
16 грудня 2022 року загальні збори колективу ліцею-інтернату ухвалили нову редакцію статуту, у пункті 3 якого вказали: «Місцезнаходження (юридична адреса) Ліцею: вул. Озерна, 14, м. Хмельницький, 29000». Голова ДПС України згідно з наказом від 19 травня 2023 року № 31 затвердив статут у вказаній редакції.
Накази Голови ДПС України, якими керувався відповідач, не були визначальними для звільнення позивача, враховуючи мету переведення відповідача, значне пошкодження його будівлі у м. Сумах під час ракетно-бомбового удару, що унеможливило там подальше навчання та проживання ліцеїстів, наявність нескасованих внутрішніх наказів відповідача, які передували звільненню позивача, категоричну незгоду позивача на переведення разом із навчальним закладом.
Досі немає ніяких підстав для зворотного переведення ліцею-інтернату з м. Хмельницького, де він діє на підставі нової редакції статуту, до м. Сум. Питання фінансування відновлення будівлі відповідача у м. Сумах не вирішене, тоді як будівля у м. Хмельницькому справна, є приміщення, які можна використовувати як укриття. Це дозволяє виконувати покладену на керівництво ліцею-інтернату функцію із забезпечення збереження життя та здоров`я ліцеїстів й інших учасників освітнього процесу.
Під час воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Тому відповідач, звільняючи позивача, не порушив норму частини третьої статті 32 КЗпП України.
Виходячи з обставин цієї справи, проаналізувавши зміст протоколу профкому Первинної профспілкової організації Державного ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної служби України від 12 грудня 2023 року, листа № 10 про надання відповіді та постанови № П-14-1 Сумської обласної профспілкової організації працівників державних установ України від 12 грудня 2023 року, апеляційний суд визнав необґрунтованою і не взяв до уваги відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, бо висновок профспілкових органів ґрунтується лише на тому, що оскільки накази № 15 та № 16-ОД суд визнав неправомірними, то немає підстав для звільнення позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
22 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року і залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність законних підстав видання наказу про звільнення позивача встановлена у рішенні Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3476/22, що набрало законної сили та є преюдиційною обставиною. У постанові апеляційного суду жодним чином не визначені обставини щодо неправомірного звільнення, скорочення штатної посади позивача, відсутності документального акта переведення його на іншу посаду, чим порушено не тільки процедуру скорочення штату працівника, а і звільнення позивача з посади. Керівництво ліцею не погодило з профспілковим комітетом запланованого звільнення позивача. Апеляційний суд неправомірно та безпідставно змінив предметну складову судового розгляду позовних вимог.
Позиція Верховного Суду:
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
У частині третій статті 26 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» передбачено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2022 року № 385 «Деякі питання тимчасового переміщення (евакуації) дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, в умовах воєнного стану» (була чинною на час прийняття рішення про переміщення навчального закладу та звільнення позивача) передбачено тимчасове переміщення (евакуацію) дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, що розташовані в зоні активних бойових дій або наближених до неї населених пунктах, на територію, на якій не ведуться бойові дії, або за межі України.
Підставою для початку процедури переміщення ліцею з м. Суми до м. Хмельницького стали накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року№ 12 дск» та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів», видані у зв`язку з уведенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану та початком повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації, проведенням активних бойових дій і знищенням значної частини інфраструктури ліцею.
Приймаючи рішення про переміщення ліцею, Адміністрація Держприкордонслужби, виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2022 року № 385, як засновник ліцею насамперед прагнула гарантувати безпеку і захист життя вихованців, їх право на здобуття освіти в умовах воєнного стану.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Висновок:
З урахуванням наведених норм, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки:
- відповідно до затвердженої нової редакції статуту ліцею його місцезнаходженням є вул. Озерна, 14, м. Хмельницький ;
- ліцей продовжує здійснювати освітню діяльність та дислокуватися в м. Хмельницькому.
Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що скасування та визнання протиправними наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 03 березня 2022 року № 15 та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД, якими керувався відповідач при звільненні ОСОБА_1 , не було визначальним при звільненні позивача, враховуючи мету переміщення ліцею, значне пошкодження будівлі ліцею під час ракетно-бомбового удару, що унеможливлювало подальше навчання та проживання ліцеїстів, наявність нескасованих внутрішніх наказів ліцею, які передували звільненню позивача, категоричну незгоду позивача на переміщення разом з навчальним закладом.
Із наведених підстав відхиляються доводи касаційної скарги про те, що відсутність законних підстав видання наказу про звільнення позивача доведена і встановлена у рішенні Сумського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили.
Безпідставними є аргументи заявника про те, що його звільнення відбулось без згоди профспілкового комітету, членом якого він є, оскільки відповідно до частини другої статі 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Позивач не надав доказів, що він був обраний до виборних органів профспілки, на момент звільнення входив до складу профспілкових органів.
Ураховуючи установлені судами фактичні обставини справи, досліджені докази та обґрунтовані висновки апеляційного суду, немає підстав стверджувати, що відповідач порушив норми КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 .
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Сумського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.