Прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача
Обставини справи:
У березні 2024 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДСНС у Дніпропетровській області) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Криничанської селищної ради «Добробут», Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №13529, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, селище міського типу Кринички, вулиця Центральна, 20, відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»;
зобов`язати вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 13529, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, селище міського типу Кринички, вулиця Центральна, 20, відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов задоволено.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2024 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, а позовну заяву залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України)
Залишаючи без розгляду позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Дніпропетровській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача, тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, адже з позовом до суду в інтересах держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень прокурор може звертатися лише за умови, що такі органи на шкоду інтересам держави не реалізують відповідних повноважень самостійно. Водночас у цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Провадження в суді касаційної інстанції:
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко Олександр Анатолійович в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Така позиція ґрунтується на тому, що представницька функція прокурора хоча і має субсидіарну роль у захисті інтересів держави, проте є універсальною, адже відповідно до статей 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою захисту інтересів держави шляхом представництва у суді є не тільки неналежний захист таких інтересів відповідним органом (суб`єктом владних повноважень), а й відсутність такого органу або ж відсутність у нього повноважень на звернення до суду.
Автор скарги зауважує, що Законом України від 06.10.2022 №2655-ІХ (набрав чинності 29.10.2022; далі - Закон № 2655-ІХ) до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України внесено зміни та передбачено право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту та його територіальних органів звертатися до адміністративного суду і з інших підстав, визначених законом. У цьому контексті автор касаційної скарги зазначає, що ДСНС та його територіальні органи законом уповноважені здійснювати заходи щодо створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, а також контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням. Водночас статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
Крім того автор касаційної скарги зазначає, що питання можливості звернення до суду прокурора в інтересах держави з позовом, що стосується неналежного утримання захисних споруд, уже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16 зазначила про можливість ДСНС бути позивачем у подібних правовідносинах з огляду на її завдання та функції у сфері цивільної оборони та захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.
Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої та абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Представник Комунального підприємства Криничанської селищної ради «Добробут» подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оцінка Верховного Суду:
Отже, спірним у цій справі є питання наявності у прокурора права на звернення до адміністративного суду в інтересах ДСНС з позовами про зобов`язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.
Своє право на звернення до суду з цим прокурор обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.
Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Дніпропетровській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.
У контексті наведеного варто з`ясувати, чи наділений ГУ ДСНС у Дніпропетровській області належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.
23. Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення такого захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
Водночас здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неефективною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Варто зазначити, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той, усупереч закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен зазначити, а суд - перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
У справі, що розглядається, як на підставу для звернення до суду прокурор посилався на частину третю статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначив, що ГУ ДСНС у Дніпропетровській області як спеціально уповноважений орган на здійснення контролю за утриманням і станом готовності споруд цивільного захисту, на період воєнного стану не має законних підстав щодо вжиття заходів представницького характеру до балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту.
26. Отже, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, однак з огляду на відсутність законних підстав щодо вжиття захисту представницького характеру, тому із цим позовом звертається саме прокурор.
У контексті викладеного, Верховний Суд звернув увагу на загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), передбачені статтею 4 Закону № 877-V, відповідно до частини четвертої якої орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Так, виключно законами встановлюються:
- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Указані норми, за висновком Верховного Суду, також визначають прямий зв`язок між законодавчим положенням і повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб`єктів господарювання.
Аналогічні висновки щодо відсутності у ДСНС, а, як наслідок, і в прокурора в особі ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо приведення її у належний стан були викладені Верховним Судом також у постановах від 24 січня 2025 року у справі № 520/13228/23, від 24 січня 2025 року у справі № 520/30126/23, від 30 січня 2025 року у справі № 560/17801/23, від 30 січня 2025 року у справі № 400/4928/22, від 30 січня 2025 року у справі № 420/22304/23, від 12 лютого 2025 року у справі № 240/18400/23.
Висновок:
Повертаючись до обставин цієї справи, Суд на підставі аналізу зазначених норм законодавства та висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23, констатує, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень територіального органу ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду з указаних підстав.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
За таких обставин, Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, а відтак відсутні підстави для їх скасування.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.