В постанові  від 19 серпня 2026 року по справі № 320/48030/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (https://surl.lt/emyivm) зазначив, що у випадку, коли повноваження особи, яка від імені юридичної особи видала довіреність у підсистемі «Електронний суд», неможливо перевірити на підставі відомостей загальнодоступних державних реєстрів, особа, яка звертається до суду як представник такої юридичної особи, на підтвердження своїх повноважень повинна надати також документ, який дає можливість встановити наявність у особи, яка видала довіреність, відповідних повноважень.

Обставини справи

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від імені Військової частини підписав та подав до Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4. На підтвердження своїх представницьких повноважень він додав довіреність, сформовану у підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу, виходячи з того, що додана до неї довіреність сама по собі не дає можливості встановити, що особа, яка видала її від імені Військової частини, була уповноважена на вчинення таких дій законом або установчими документами. Суд апеляційної інстанції наголосив, що документів, які б підтверджували відповідні повноваження цієї особи, до апеляційної скарги не додано.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Відповідно до абзацу першого пункту 30 цього Положення користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

За змістом пунктів 31, 32, 34, 35 вказаного Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана.

Ураховуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб кваліфікованого електронного підпису. Така довіреність видається лише за умови її підписання цим електронним підписом довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». У користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та форму доданої до електронного документа електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що законодавець, передбачивши у межах процесуального представництва конструкцію «довіреність в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Водночас колегія суддів зауважує, що можливість оформлення та видачі довіреності в електронній формі засобами підсистеми «Електронний суд» не усуває необхідності перевірки судом того, чи мала особа, яка видала таку довіреність від імені юридичної особи, відповідні повноваження.

Сам по собі факт формування довіреності засобами підсистеми «Електронний суд» підтверджує волевиявлення особи, яка її сформувала, на надання іншій особі представницьких повноважень, однак не звільняє суд від обов`язку встановити наявність у особи, яка видала відповідну довіреність, права діяти від імені відповідної юридичної особи та наділяти інших осіб повноваженнями на її представництво.

Так, пунктом 33 Положення визначено, що від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі "Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи".

Тому, за загальним правилом повноваження особи, яка від імені юридичної особи видає довіреність в електронній формі у підсистемі «Електронний суд», можуть бути перевірені судом за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас у цій справі довіреність ОСОБА_4. видана від імені Військової частини ОСОБА_3. При цьому відомості, доступні суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не давали можливості встановити, що особа, яка сформувала та видала таку довіреність, була уповноважена діяти від імені Військової частини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості самостійно перевірити повноваження особи, яка видала довіреність, у спосіб, який за загальним правилом застосовується щодо юридичних осіб, відомості про керівників та інших уповноважених осіб яких містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тому у випадку, коли повноваження особи, яка від імені юридичної особи видала довіреність у підсистемі «Електронний суд», неможливо перевірити на підставі відомостей загальнодоступних державних реєстрів, особа, яка звертається до суду як представник такої юридичної особи, на підтвердження своїх повноважень повинна надати також документ, який дає можливість встановити наявність у особи, яка видала довіреність, відповідних повноважень.

Як убачається зі змісту довіреності, сформованої у підсистемі «Електронний суд», ОСОБА_3, видаючи її від імені Військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що діє на підставі витягу з наказу від 11.03.2024.

Водночас відповідного витягу з наказу до апеляційної скарги додано не було.

Натомість разом з апеляційною скаргою подано витяг з наказу від 04.01.2024 № 9, згідно з яким ОСОБА_3 призначено командиром Окремої президентської бригади імені Гетьмана Богдана Хмельницького.

Однак зі змісту цього наказу також неможливо було встановити, що ОСОБА_3 є командиром саме Військової частини НОМЕР_1 , від імені якої подано апеляційну скаргу та видано довіреність ОСОБА_4. У наказі зазначено інше найменування військового формування, а в апеляційній скарзі не наведено жодних пояснень та не подано документів, які б давали підстави для висновку, що Військова частина НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 є найменуваннями одного й того самого військового формування.

Лише під час звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою скаржник надав документи, з яких можливо встановити, що ОСОБА_3 є командиром Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Проте такі документи не були подані до суду апеляційної інстанції та, відповідно, не могли бути враховані ним під час вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_4 належних повноважень на підписання та подання апеляційної скарги.

Отже, з огляду на те, що у довіреності містилося посилання на документ, який мав підтверджувати повноваження ОСОБА_3 діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 , однак такий документ до апеляційної скарги не був доданий, а з іншого поданого наказу неможливо було достеменно встановити зв`язок ОСОБА_3 саме з Військовою частиною НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції об`єктивно не мав можливості встановити, що особа, яка видала довіреність ОСОБА_4, була уповноважена діяти від імені цієї військової частини та наділяти інших осіб повноваженнями на її представництво в суді.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність на момент подання апеляційної скарги належного підтвердження повноважень ОСОБА_4 на її підписання від імені Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованим.

На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:

Електронне судочинство для юридичних осіб: ефективність, переваги та виклики https://surl.li/jpfurx

Актуальна судова практика у сфері електронного судочинства https://surl.li/gwkvtg

Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:

Строк на подання відзиву не залежить від оцифрування матеріалів справи https://surl.li/vuxnqd

Докази своєчасного подання скарги https://surl.li/suiwnc