Кінець «вічних» арештів: чи врятує бізнес новий законопроєкт №14325?

взято за основу проєктом постанови ВР № 14325/П від 12.03.2026 щодо уточнення підстав та порядку арешту нерухомого майна.

 

Тривалий час в українському кримінальному процесі існував значний дисбаланс: майно третіх осіб (без підозри) могло перебувати під арештом роками без проведення жодних слідчих дій.

Як правило слідство обмежується відпискою та обіцянкою «у всьому розібратись».

Що це? Процесуальний тиск, випадковість, особисте зведення рахунків: це здогадки, а по факту, розгляд клопотання про скасування арешту майна може тривати місяці.

Законопроєкт № 14325 від 23.12.2025  покликаний запровадити дієві процесуальні фільтри для захисту активів від необґрунтованого обмеження, але чи достатньо цього?!

 

Які проблеми вирішує законопроєкт?

1. Суб’єктність третьої особи: відхід від «заочного» правосуддя

Однією з ключових новел є зміна редакції ст. 64-2 КПК України. Законопроєкт чітко визначає момент виникнення прав та обов’язків третьої особи — з моменту звернення органів досудового розслідування до слідчого судді, суду із клопотанням про арешт майна.

Найважливішим є запровадження принципу обов’язкової участі  третьої особи або її представника у розгляді питання про арешт нерухомості.

 

2. Строковість накладеного арешту

Законопроєкт пропонує зміни до ч. 13 ст. 170 КПК України: встановлення строку дії ухвали про накладення арешту на нерухоме майна третьої особи.

§  Граничний строк: не більше 4 місяців.

§  Обов’язок суду: слідчий суддя зобов’язаний вказати конкретну дату закінчення дії ухвали.

Арешт перестає бути безстроковим тягарем і стає тимчасовим заходом, доцільність якого слідство має періодично доводити перед судом.

3. Процесуальний бар’єр

Для запобігання «процесуальному спаму» пропонується доповнити ст. 132 КПК України. У разі відмови у накладенні арешту або його скасування, повторне подання аналогічного клопотання допускається лише за умови виникнення нових обставин та доказів, які раніше не розглядалися. Це має припинити тактику «вимотування» власника не рухомого майна та маніпуляцій з автоматизованим розподілом справ (пере подачею клопотання для вибору «зручного» складу суду).

 

4. Удосконалення механізму скасування (ст. 174 КПК України)

Проєкт передбачає чітку процедуру скасування арешту, якщо строк його дії сплив або не був визначений в ухвалі.

 

5. Проблеми, які законопроєкт НЕ вирішує (критичні зауваження)

Попри очевидний прогрес, юридична конструкція документа містить прогалини, що потребують уваги:

§  Об’єктне обмеження: Захист посилюється лише для нерухомості. Корпоративні права, банківські рахунки та цінні папери, які часто є ключовими активами бізнесу, залишаються поза межами нових гарантій.

§  Дискусійність «нових обставин»: КПК не містить чіткого визначення терміну нові обставини, що дають змогу органам досудового розслідування знову звернутися з клопотанням про накладення арешту на майно третіх осіб. Це створює ризик, що додавання одного другорядного документа дозволятиме слідству обходити заборону на повторне звернення (наприклад: протокол допиту свідка NoName № N).

§  Проблема автоматизму в реєстрах: Закон не вирішує питання автоматичної взаємодії між судовим реєстром та державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Навіть після спливу строку дії ухвали запис про обтяження (арешт) не зникає автоматично, що змушує власника все ж самостійно «дотискати» ситуацію та відновлювати статус «кво».

 

Пропозиція: Необхідно поширити 4-місячний строк дії арешту на: корпоративні права, рахунки, рухоме майно. Приділити увагу «критеріям істотності» для нових обставин, які можуть використати органи досудового розслідування для повторної подачі клопотання про накладення арешту на майно третіх осіб.

 

6. Реалії: «Печерський феномен» та системні дефекти

Ефективність будь-якого закону розбивається об практику. Яскравим прикладом є справа № 757/29285/23-к.

Хронологія абсурду:

§  Липень 2023: Печерський районний суд накладає арешт на земельні ділянки.

§  Оскарження: Власник подає апеляцію, розгляд затягується на 1 рік і 7 місяців.

§  Причина: Суд першої інстанції ігнорував запити апеляції та фізично не надсилав матеріали справи. Розгляд справи відкладався 7 разів.

Це створює «процесуальну чорну діру»: право на оскарження існує на папері, але фактично заблоковане адміністративною бездіяльністю. Київський апеляційний суд був змушений винести фактично «окрему ухвалу», зобов'язавши голову Печерського суду вжити заходів.

Цей кейс доводить: без подолання саботажу при пересиланні справ між інстанціями, нові дедлайни законопроєкту № 14325 можуть так само ігноруватися на місцях.

Висновки

Запропоновані зміни є логічною відповіддю на запит суспільства. Встановлення 4-місячного «дедлайну» стимулюватиме правоохоронців до роботи, а не простого накопичення заблокованих активів. Однак перемога над «вічними» арештами можлива лише за умови подолання системного саботажу в судах нижчих ланок та розширення гарантій на всі види майна третіх осіб.

В житті не існує нічого ідеального і тим паче в законодавчих ініціативах, тому процесуально «дотискати» потрібно якісно та ефективно.

 

P.s. із системою можна боротись тільки системно

Адвокатське Бюро «Корнійчук та Партнери»

Дмитро Анатолійович Корнійчук