Джерела:

1. Конституція України.

2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 No 2801-XII (далі – Основи).

3. Закон України «Про систему громадського здоров’я» від 06.09.2022 No 2573-IX (вводиться в дію 01.10.2023) (далі - Закон No 2573).

4. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 No 4004-XII (далі — Закон No 4004)

5. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку ведення обліку, звітності та епідеміологічного нагляду (спостереження) за інфекційними хворобами та Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації» від 30.07.2020 No 1726, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2020 No 1332/35615.

Право кожного громадянина на охорону здоров’я та медичну допомогу встановлено статтею 46 Конституції України. Закон України «Про систему громадського здоров’я» визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади функціонування системи громадського здоров’я в Україні з метою зміцнення здоров’я населення, запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя, регулює суспільні відносини у сфері громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення, визначає відповідні права і обов’язки державних органів та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб у цій сфері, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Слід визначити, що інфекційна хвороба – розлад здоров’я людини, викликаний живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), що може передаватися від заражених осіб до здорових і становить ризик масового поширення.

Так, захист населення від інфекційних хвороб визначається одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми, забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров’я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов’язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт, а також вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

З метою оперативного контролю і координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і громадян щодо запобігання і ліквідації особливо небезпечних, небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" при Кабінеті Міністрів України може утворюватися Державна надзвичайна протиепідемічна комісія.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об’єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.07.2020 No 1726 затверджено Перелік інфекційних хвороб, кожен випадок яких підлягає обов’язковому епідеміологічному розслідуванню незалежно від місця виникнення, та Порядок епідеміологічного обстеження.

Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, переглядається за результатами епідеміологічного нагляду (спостереження) не рідше ніж кожні 2 роки та затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

Позачерговий перегляд переліку здійснюється державною установою «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» у разі виникнення нових інфекцій, отримання результатів оцінки систем епідеміологічного нагляду, запровадження новітніх діагностичних методів, виникнення медико-біологічної надзвичайної ситуації.

До переліку включаються хвороби, що мають міжнародне значення та вимагають негайного реагування, інфекції, що можуть викликати значний рівень захворюваності/смертності, інфекції та/або стани щодо ідентифікації яких відсутні ефективні методи епідеміологічного нагляду та контролю.

Кожен випадок/стан з переліку має бути облікований та відзвітований відповідно до Порядку ведення обліку, звітності та епідеміологічного нагляду (спостереження) за інфекційними хворобами.

Органи місцевого самоврядування повинні обліковувати будь-яку іншу інфекцію або спалах інфекційних хвороб, що може впливати на стан громадського здоров’я, навіть якщо хвороба не входить до переліку, у спосіб та за формою, затвердженою Центром громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України.

Згідно із Законом України «Про систему громадського здоров’я» у закладах освіти і дитячих закладах оздоровлення та відпочинку обов’язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен випадок будь-якої інфекційної хвороби.

Межі осередків інфекційних хвороб визначаються центром контролю та профілактики хвороб відповідної адміністративно-територіальної одиниці на підставі результатів проведення епідеміологічного обстеження.

Створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів, дезінфекційних та інших засобів на випадок використання в осередку інфекційної хвороби забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Роботи в осередках інфекційних хвороб (епідеміологічне обстеження, лікувальні, медико-санітарні заходи, у тому числі дезінфекційні) належать до робіт з особливо шкідливими та шкідливими умовами праці. Перелік посад медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах зі шкідливими та особливо шкідливими умовами праці в осередках інфекційних хвороб, визначається Кабінетом Міністрів України. На таких працівників поширюються встановлені законодавством умови оплати праці, заходи соціального захисту, пільги та компенсації.

Роботодавці забезпечують працівників, які виконують роботи в осередках інфекційних хвороб, засобами індивідуального захисту з урахуванням особливостей інфекційної хвороби, факторів передання інфекції та виконуваної роботи.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання та фізичні особи зобов’язані всебічно сприяти проведенню робіт в осередках інфекційних хвороб, оперативно надавати працівникам, які їх виконують, достовірну інформацію про епідемічну ситуацію, а також за рішенням комісій із техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій забезпечувати таких працівників визначеними таким рішенням силами і засобами.

Умови і розмір оплати праці, додаткові соціальні гарантії для медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби, працюють із живими збудниками інфекційних хвороб та в осередках інфекційних хвороб, виконують інші роботи, пов’язані з високим ризиком зараження збудниками інфекційних хвороб, встановлюються відповідно до законодавства.

Також відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» регулюється питання запобігання інфекційним захворюванням, небезпечним для населення.

Так, особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

Законодавством визначено, що особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зокрема, мають право на безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, державних наукових установах та отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб.

Разом з тим особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов’язані вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб, виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров’я та наукових установ, у яких вони лікуються, а також проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.

Громадяни та їхні об’єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.

Також органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, установи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.

Відповідь на питання підготувала Вікторія Шевченко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ

Джерело: Юридичний путівник. Громадське здоров’я. https://cutt.ly/D4F2MKk