Лектори докладно проаналізували разом з учасниками гендерно зумовлене насильство, а саме:
1. Вступ.
1.1. Актуальність теми: масштаби ГЗН в Україні, вплив повномасштабної війни на зростання ризиків, роль адвоката у справах ГЗН.
2. Поняття та правова природа гендерно зумовленого насильства.
2.1. Міжнародні стандарти.
2.2. Визначення ГЗН у національному праві (національне законодавство).
3. Форми гендерно зумовленого насильства.
4. Кваліфікація правопорушень, пов’язаних з ГЗН.
4.1. Адміністративна відповідальність.
4.2. Кримінально-правова кваліфікація.
5. Доказування у справах про гендерно зумовленого насильства: стандарти, джерела, допустимість.
6. Ефективна взаємодія адвоката/ки з учасниками проваджень у справах ГЗН.
7. Питання-відповіді.
У рамках характеристики ГЗН акцентовано на наступному:
1. Вступ
Гендерно зумовлене насильство є комплексною правовою та суспільною проблемою. Масштаб насильства підтверджується як міжнародними, так і національними даними. За наведеними даними, у 2024 році 151 716 осіб подали скарги щодо домашнього насильства, 2 810 випадків поліція облікувала за статтею 126-1 КК України, а понад 100 000 осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.
Водночас статистичні дані про поширеність насильства не можуть самі по собі доводити факт його вчинення у конкретній справі. Опитування щодо поширеності насильства та адміністративна статистика мають різне доказове значення.
В умовах збройного конфлікту питання захисту від насильства набуває додаткового значення. Резолюції Ради Безпеки ООН щодо Women, Peace and Security формують безпекову та політичну рамку, яка охоплює участь жінок у прийнятті рішень, захист від насильства, його запобігання, а також допомогу та відновлення.
Для адвоката важливо не обмежуватися визначенням формальної статті правопорушення. Під час першої консультації необхідно з'ясувати, чи перебуває особа у безпеці, який захисний захід необхідний негайно та який саме правовий маршрут відповідає фактичним обставинам і меті клієнта.
2. Поняття та правова природа гендерно зумовленого насильства
Гендерно зумовлене насильство не є готовою юридичною кваліфікацією. Сам факт того, що потерпілою є жінка, не доводить гендерної зумовленості насильства. ГЗН також не є тотожним домашньому насильству: домашнє насильство визначається передусім контекстом відносин між особами, тоді як гендерно зумовлене насильство пов'язане з гендером, гендерними ролями, нерівністю або непропорційним впливом.
ГЗН не є окремою універсальною статтею законодавства. Воно дозволяє встановити юридично значущий контекст насильства, однак відповідальність особи визначається за конкретною нормою національного законодавства.
2.1. Міжнародні стандарти
Важливе місце у міжнародній правовій архітектурі займає Стамбульська конвенція Ради Європи. Україна підписала її 7 листопада 2011 року, ратифікувала 18 липня 2022 року, а для України вона набула чинності 1 листопада 2022 року. Документ є комплексним міжнародним інструментом у сфері запобігання та протидії насильству щодо жінок і домашньому насильству.
Також розглядаються Конвенція CEDAW, Загальна рекомендація № 35 Комітету CEDAW, Факультативний протокол до CEDAW, Пекінська декларація та Платформа дій, а також резолюції Ради Безпеки ООН Women, Peace and Security. Загальна рекомендація № 35 наголошує на гендерній природі насильства, його структурних причинах, принципі належної обачності держави, проблемі стереотипів та обов'язку забезпечити ефективну державну відповідь.
Окреме значення має практика ЄСПЛ. У справах про ГЗН Суд оцінює не сам «ярлик ГЗН», а конкретне право, яке могло бути порушене, та якість державної відповіді. Стаття 2 Конвенції передбачає оцінку реального і безпосереднього ризику для життя та належності дій органів; стаття 3 стосується мінімального рівня тяжкості поводження та ефективності розслідування; стаття 8 охоплює фізичну і психологічну недоторканність, приватність, житло, дані та кореспонденцію; стаття 14 передбачає оцінку дискримінаційного характеру бездіяльності або різного поводження.
У практиці ЄСПЛ важливими орієнтирами є справи M.C. v. Bulgaria, Opuz v. Turkey, Talpis v. Italy, Volodina v. Russia, Levchuk v. Ukraine та Kurt v. Austria [GC]. Зокрема, у справі M.C. v. Bulgaria Суд зазначив, що відсутність фізичного опору не означає згоди; у справі Opuz v. Turkey звернув увагу на можливий дискримінаційний характер системної пасивності держави; у справі Kurt v. Austria наголошено на необхідності автономної, проактивної та комплексної оцінки ризику.
2.2. Визначення ГЗН у національному праві
Національна правова система не передбачає одного універсального правового маршруту для всіх випадків ГЗН. Застосовуються Закон України № 2866-IV, який охоплює питання рівності, дискримінації, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань, Закон України № 2229-VIII щодо домашнього насильства, відповідні положення КУпАП та КК України, а також норми цивільного, сімейного, трудового та антидискримінаційного законодавства.
Одна фактична ситуація може одночасно передбачати застосування декількох правових механізмів. Вибір конкретного механізму залежить від фактичних ознак ситуації та мети, яку ставить перед собою клієнт.
3. Форми гендерно зумовленого насильства
Гендерно зумовлене насильство може проявлятися у різних формах, зокрема фізичному, психологічному, економічному та сексуальному насильстві.
Сексуальне насильство є формою ГЗН, але виходить за межі форм насильства, передбачених статтею 126-1 КК України. За наявності відповідних підстав воно кваліфікується за іншими статтями КК України. До проявів сексуального насильства та сексуальних домагань віднесено небажані фізичні контакти, сексуальні погляди та жести, небажані дзвінки й повідомлення сексуального характеру, жарти та питання сексуального характеру, примушування до побачень або сексу.
Кримінально-правові норми охоплюють, зокрема, зґвалтування за статтею 152 КК України, сексуальне насильство за статтею 153, примушування до вступу в статевий зв'язок за статтею 154, вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла 16-річного віку, за статтею 155 та розбещення неповнолітніх за статтею 156 КК України.
4. Кваліфікація правопорушень, пов’язаних з ГЗН
Оскільки ГЗН не є самостійною універсальною статтею, під час кваліфікації необхідно встановити конкретні фактичні обставини та визначити відповідну норму права. Національна система передбачає адміністративну, кримінальну та інші форми юридичної відповідальності залежно від характеру діяння.
4.1. Адміністративна відповідальність
Після адміністративної реформи 2024 року виділено чотири окремі конструкції КУпАП.
Стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства у контексті сімейних або близьких відносин.
Стаття 173-6 КУпАП стосується насильства за ознакою статі, для якого необхідним є встановлення гендерного зв'язку та шкоди, передбаченої диспозицією.
Стаття 173-7 КУпАП передбачає відповідальність за сексуальне домагання, тобто образливі або принизливі дії сексуального характеру проти бажання особи, у тому числі через електронні комунікації.
Стаття 173-8 КУпАП стосується невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце тимчасового перебування. Відповідні зміни діють із 19 грудня 2024 року.
При цьому адміністративне покарання не замінює необхідності забезпечення негайної безпеки потерпілої особи. Окремо розмежовують терміновий заборонний припис, який виноситься поліцією на строк до 10 діб, та обмежувальний припис, який видається судом на строк від одного до шести місяців.
4.2. Кримінально-правова кваліфікація
Стаття 126-1 КК України передбачає відповідальність за домашнє насильство. Об'єктивна сторона полягає в умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя, колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває чи перебував у сімейних або близьких відносинах, якщо такі дії призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Систематичність є ознакою об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення. Вона характеризується кількісним критерієм, тобто багаторазовістю дій, та якісним критерієм — їх взаємозв'язком і внутрішньою єдністю, що утворює наполегливу протиправну поведінку щодо потерпілої особи.
Суб'єктом кримінального правопорушення за статтею 126-1 КК України є особа, яка перебуває або перебувала з потерпілим у сімейних чи близьких відносинах. Суб'єктивна сторона характеризується умисністю та систематичністю відповідних діянь.
Сексуальне насильство, за наявності відповідних підстав, не охоплюється статтею 126-1 КК України та має кваліфікуватися за відповідними спеціальними нормами КК України.
5. Доказування у справах про гендерно зумовлене насильство: стандарти, джерела, допустимість
Доказування у справах про ГЗН має ґрунтуватися на належних доказах, які дозволяють встановити конкретні обставини насильства, його форму, наслідки, зв'язок із кривдником та інші юридично значущі обставини.
До документальних доказів належать медичні документи, висновки експертиз, термінові та обмежувальні приписи, довідки, документи соціальних служб, протокол про адміністративне правопорушення або постанову суду, протокол огляду місця події, документи щодо пошкодженого чи знищеного майна, документи щодо матеріального стану потерпілої, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протокол слідчого експерименту та протокол тимчасового доступу до речей і документів.
Окрему групу становлять електронні докази: відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, скриншоти листування, фотознімки та метадані, зокрема геолокація і GPS-трекери.
Під час використання скриншотів як електронних доказів виникає проблема ідентифікації особи, яка є автором конкретного повідомлення, посту або допису. Тому значення має не лише наявність скриншота, а можливість належним чином встановити його походження та зв'язок із відповідною особою.
Водночас статистичні дані щодо поширеності насильства мають контекстуальне значення і самі по собі не доводять факт насильства у конкретній справі.
6. Ефективна взаємодія адвоката/ки з учасниками проваджень у справах ГЗН
Ефективна робота адвоката у справах ГЗН передбачає комплексний підхід. Необхідно оцінювати не лише питання юридичної кваліфікації, а й безпекову ситуацію потерпілої особи та необхідність негайного застосування захисних заходів.
Адвокат має враховувати, що одна фактична ситуація може одночасно створювати підстави для застосування декількох правових механізмів: адміністративного, кримінального, цивільного, сімейного, трудового або антидискримінаційного. Вибір відповідного механізму здійснюється залежно від фактичних обставин і мети клієнта.
Важливо забезпечувати гендерно чутливу та trauma-informed взаємодію з потерпілою особою. Як одна з проблем української системи окремо визначена необхідність гендерно чутливої та trauma-informed реакції правоохоронців на всі форми насильства.
При оцінці ризику необхідно виходити з того, що державна реакція має бути реальною, проактивною та комплексною. У практиці ЄСПЛ, зокрема у справі Kurt v. Austria [GC], наголошено на необхідності автономної, проактивної та комплексної оцінки ризику.
7. Питання-відповіді
Ключовим практичним висновком є те, що ГЗН не можна автоматично ототожнювати ані з будь-яким насильством щодо жінки, ані з домашнім насильством. Стать потерпілої особи сама по собі не доводить гендерної зумовленості, а юридична відповідальність настає за конкретною нормою національного законодавства.
Під час роботи з конкретною ситуацією необхідно одночасно встановити фактичні обставини, визначити форму насильства, належну правову кваліфікацію, необхідні захисні заходи та доказову базу. У справах ГЗН важливо оцінювати не лише саме діяння, а й якість реагування державних органів, що відповідає підходу ЄСПЛ до оцінки конкретного права та державної відповіді.
Першоджерело https://lnk.ua/Lg2E9n8wV