Досить часто можна було почути анекдоти про білявок, словосполучення на кшталт «жіноча логіка», «дівоча пам'ять» або ж цілі упередження про «підходящі» професії для жінок або вид діяльності який для жінки був б легшим. Сюди ж можна віднести і упередження про емоційність жінок у прийнятті рішень, висловлюваннях, керування бізнесом або ведення професійних справ.

Та чи дійсно все так і є? Чи це певні відтінки дискримінації за ознакою статі.

Сьогодні розглянемо чи дійсно є різниця у мовленні чоловіків та жінок і як до цього упередження може мати відношення сексизм.

1. Чи дійсно є розрізнення у мовленні чоловіків та жінок: лінгвістичний аспект

Ольга Рарата, бакалавр англійської філології (лінгвістики), факультету неофілології Варшавського університету вказує наступне.

Наприкінці ХХ століття інтерес до вивчення впливу гендеру на мовленнєву поведінку значно зріс у галузі лінгвістики.

Це зацікавлення співпало з суспільною тенденцією, спрямованими на заохочення до використання інклюзивної мови як відповіді на домінування мовних форм, що часто ігнорують або недооцінюють роль жінок у суспільстві.

Першою важливою працею на тему мови й гендеру стала стаття Робін Лейкофф "Language and Woman’s Place", опублікована у 1973 році. У ній авторка ділиться власними спостереженнями щодо того, як говорять жінки, і як суспільство впливає на їхню мовну поведінку. Згодом її теорії були розвинуті іншими відомими дослідницями у сфері соціолінгвістики, зокрема Дженет Голмс, Дженніфер Коутс, Пенелопою Екерт та Саллі МакКоннел-Гінет. У своїх працях вони досліджують, чим відрізняється мовлення чоловіків і жінок у англомовному контексті та як соціальні чинники впливають на ці відмінності.

Згідно з дослідженнями, однією з найвиразніших мовних характеристик, яка демонструє гендерні відмінності, є використання мовних пом’якшувачів (hedges). Пом’якшувачі – це мовні засоби, які виражають невпевненість, зменшують категоричність висловлювання або сигналізують про ввічливість. До них належать такі вирази, як sort of, like, kind of, perhaps, you know. Надмірне використання пом’якшувачів часто приписують жінкам, пов’язуючи це з невпевненістю й обережністю. Численні дослідження підтверджують, що жінки справді частіше вдаються до таких конструкцій у повсякденному мовленні. Однак важливо звертати увагу не лише на частотність, а й на контекст і наміри мовця. Попри те, що основна функція пом’якшувачів – передавати невпевненість, Дженет Голмс (1987) стверджує, що в деяких випадках вони можуть слугувати засобом підсилення висловлювання, завдяки чому мовець виглядає більш переконаним та впевненим. Наприклад, у реченні “It’s very good really you know it’s a real experience” вираз you know не лише підкреслює впевненість мовця, а й посилює зв’язок зі слухачем.

Дослідження показують, що жінки частіше використовують пом’якшувачі для вираження впевненості, що кидає виклик припущенню, що такі конструкції роблять жіноче мовлення слабким, непевним і нижчим за статусом. [Holmes, J. (1987). Functions of 'you know' in women's and men's speech. Language in Society, 15(1), 1–22]

Ця та багато інших мовних відмінностей виникають не стільки з особистих уподобань мовця, скільки під впливом соціальних та культурних чинників.

Одним із ключових факторів, що формує мовну поведінку чоловіків і жінок, є поняття ґендерних ролей та очікувань.

Із раннього дитинства індивіди засвоюють систему суспільних норм, які визначають "належну" поведінку для кожної статі. Ці норми проявляються в усіх сферах життя – у сім’ї, в освітньому середовищі, у взаємодії з однолітками тощо. У результаті жінки й чоловіки розвивають різні мовні моделі, що відповідають їхнім очікуваним гендерним ролям. Наприклад, жінок частіше заохочують до використання ввічливої та нормативної мови, пов’язаної з правильністю й скромністю, тоді як чоловіки більш схильні до неформальних, розмовних форм, які сприймаються як мужніші. Проте сучасні дослідження свідчать, що гендерні норми поступово стають більш гнучкими, і молодші мовці дедалі частіше поєднують традиційно «жіночі» та «чоловічі» мовні стилі.

Ще одним аспектом, що впливає на мовну поведінку жінок і чоловіків, є владна динаміка у суспільстві. Жінки як підлегла соціальна група очікувано вдаються до ввічливої й нормативної мови, щоб не образити чоловіків, які сприймаються як домінантні. Натомість чоловіки використовують мовлення, яке відображає їхню владну позицію. Наприклад, вони частіше перебивають співрозмовників, демонструючи тим самим свою впевненість і контроль у розмові.

Останній важливий чинник – соціальний клас. Жінки незалежно від соціального походження частіше використовують стандартизовані й престижні мовні форми, щоб здобути повагу й створити враження статусності та впливовості. Для більшості з них мова є інструментом самопрезентації та досягнення соціальних або професійних цілей, особливо з огляду на обмежені можливості демонструвати статус іншими способами. Використання стандартних форм допомагає жінкам сформувати позитивний образ у різних соціальних контекстах.

Юридичний аспект сексизму та його міжнародне правове регулювання окреслила адвокатка, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення Вищої школи адвокатури, членкиня Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань цивільного права та процесу та Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань трудового права, лекторка Вищої школи адвокатури - Анастасія Якімова

2. Ґендерні стереотипи, сексизм: визначення та вплив на суспільні відносини

Комітетом міністрів Ради Європи 6 березня 2024 року було ухвалено Стратегію ґендерної рівності Ради Європи на 2024 - 2029 роки (надалі по тексту – «Стратегія»). І Стратегічною ціллю № 1 було визначено запобігання та боротьбу з ґендерними стереотипами та сексизмом.

Відповідно до п. 38 - 42 Стратегії ґендерні стереотипи — це упереджені соціальні та культурні шаблони чи ідеї, згідно з якими чоловіків і жінок наділяють такими характеристиками й функціями, які визначені й обмежені їхньою статтю.

Ґендерні стереотипи можуть представляти серйозну перешкоду для досягнення гендерної рівності та сприяти гендерній дискримінації. Такі стереотипи можуть обмежувати в усіх аспектах і на всіх етапах життя розвиток талантів і здібностей дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, їхні освітні та професійні вподобання та досвід, а також життєві очікування, заважаючи їм досягти повного потенціалу та загалом обмежуючи їхні життєві можливості.

Ґендерні стереотипи як спричинені глибоко вкоріненими установками, цінностями, нормами й упередженнями, так і є їхнім наслідком. Вони використовуються для виправдання та підтримки історичної влади чоловіків над жінками, а також сексистського ставлення, які стримують просування ґендерної рівності.

Жорстокий і принизливий онлайн-контент, зокрема порнографія, і нормалізація сексуального насильства, включаючи зґвалтування, зміцнюють стереотип покірної ролі жінок і сприяють ставленню до жінок як до підлеглих членів у стосунках, сім’ї та суспільстві в цілому. Вони підживлюють насильство та сексистську мову ненависті, спрямовану проти жінок і дівчат, зокрема жінок правозахисниць, феміністичних груп і правозахисних організацій, а також сприяють підтримці та зміцненню ґендерних стереотипів і сексизму.

Ґендерні стереотипи та патріархат також негативно впливають на чоловіків і хлопців. Стереотипи про чоловіків і хлопців також як спричинені глибоко вкоріненими установками, цінностями, нормами й упередженнями, так і є їхнім наслідком. Панівна шкідлива маскулінність — фактор, що сприяє підтримці та зміцненню ґендерних стереотипів, які своєю чергою сприяють сексистській мові ворожнечі, упередженню та ґендерно зумовленому насильству щодо чоловіків і хлопців, які відхиляються від домінантних форм маскулінності, включаючи, серед іншого, геїв, бісексуалів, трансґендерів та інтерсексуальних чоловіків (ГБТІ). Суспільне сприйняття та зображення в медіа можуть підживлювати ґендерні стереотипи. Це охоплює уявлення про те, який вигляд вони повинні мати, як повинні поводитися, яку кар’єру повинні робити, який неоплачуваної праці по догляду і домашні обов’язки вони повинні виконувати.

Структурна нерівність і стійкі ґендерні стереотипи, що впливають на жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, також продовжують бути присутніми в системах догляду за дітьми й освіти, поширюючись на ринок праці. Горизонтальна сегрегація зберігається в певних секторах, де працюють переважно чоловіки чи жінки, останні часто мають нижчу оплату, менший престиж і більш нестабільні умови праці. Здається, ця ситуація суттєво не змінюється. На професійний вибір жінок, який часто є розширенням їхньої традиційної ролі надавачок послуг по догляду, можна вплинути за допомогою позитивної політики та законодавчих заходів, таких як батьківська відпустка або відпустка по догляду за дитиною, створюючи можливості та стимули для чоловіків бути (стати) прикладом для наслідування для інших чоловіків і зайнятися професіями, які стереотипно вважаються жіночими. Зберігається також вертикальна сегрегація на ринку праці. У тому ж самому секторі, навіть коли у ньому домінують жінки, зазвичай вищі посади з погляду зарплати та ієрархії займають чоловіки, тоді як нижчі посади за ієрархічною шкалою та шкалою окладів переважно займають жінки (наприклад, у сфері освіти чи роздрібної торгівлі). Це значною мірою пов’язано із сукупним впливом непропорційного тягаря неоплачуваної праці по догляду та домашніх обов’язків, покладених на жінок, а також ґендерних упереджень і стереотипів щодо освіти, вибору кар’єри та можливостей, які впливають як на жінок, так і на чоловіків (джерело: https://rm.coe.int/cm-2024-17-finale-ukr/1680af3517).

Міжнародне визначення поняття «сексизм» можемо знайти у Рекомендаціях CM/Rec (2019) 1 Комітету міністрів державам членам щодо запобігання сексизму та боротьби з ним, прийняті Комітетом міністрів 27 березня 2019 року на 134-му засіданні заступників міністрів, (надалі по тексту – «Рекомендації»).

Відповідно до Додатку до Рекомендації CM/Rec(2019)1 сексизм – це будь - які дія, жест, візуальний прояв, вимовлені або написані слова, практика або поведінка, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші через свою стать, та які проявляються в публічній або приватній сферах, у мережі або поза нею і скеровані на (або спричиняють):

• порушення власної гідності або прав людини чи групи людей;

• фізичну, сексуальну, психологічну або соціально-економічну шкоду або страждання особи чи групи осіб;

• створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища;

• перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб;

• підтримку та посилення ґендерних стереотипів.

Вимога вирішувати проблеми сексизму, сексистських норм і поведінки, сексистської мови випливає з низки міжнародних та регіональних документів.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210, Стамбульська конвенція) і Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (КЛДЖ) визнають взаємозалежність між ґендерними стереотипами, ґендерною нерівністю, сексизмом і насильством стосовно жінок та дівчат. Таким чином, акти «щоденного» сексизму у формі явно несуттєвої чи дрібної сексистської поведінки, коментарів і жартів перебувають на одному з кінців цієї залежності. Однак такі дії часто принизливі та сприяють формуванню соціального клімату, у якому жінок зневажають, їхню самооцінку занижують, а діяльність і можливості вибору обмежують, зокрема, на роботі, в приватній, громадській сфері та в он-лайн просторі.

Сексистська поведінка, як-от, наприклад, сексистська мова ворожнечі, може перерости в образи та погрози чи підбурювати до них, зокрема, до насильства або сексуального насильства, зґвалтування чи потенційно смертоносних дій. Інші наслідки можуть стосуватися втрати ресурсів, самокаліцтва або самогубства. Відтак викорінення сексизму є частиною позитивного зобов’язання держав гарантувати права людини, ґендерну рівність та запобігати насильству стосовно жінок і дівчат відповідно до міжнародного законодавства у сфері прав людини та Стамбульської конвенції для її держав-учасниць. Наслідком сексизму та сексистської поведінки є фізична, сексуальна, психологічна чи соціальноекономічна шкода, які по-різному впливають на різні верстви населення. Жінки та дівчата непропорційно страждають від такої поведінки.

Сексизм і сексистська поведінка є перешкодою для розширення прав та можливостей і покращення становища жінок та дівчат; викорінення сексизму та сексистської поведінки принесе користь усім: жінкам, дівчатам, чоловікам і хлопцям.

Сексизм і сексистська поведінка лежать своїм корінням в ґендерних стереотипах та посилюють їх. Європейський суд з прав людини вважає, що «питання стереотипного ставлення до певної групи в суспільстві полягає в тому факті, що воно робить неможливою індивідуальну оцінку спроможностей та потреб членів цієї групи».

Ґендерні стереотипи посилюють нерівні структури соціальної влади та мають негативний вплив на розподіл ресурсів між жінками та чоловіками. Доречними прикладами є постійна різниця в оплаті праці та розмірі пенсій між чоловіками та жінками в державах-членах. Тому ґендерні стереотипи – це соціально обумовлені уявлення про «відповідні» ролі жінок і чоловіків, які визначаються культурними упередженнями, звичаями, традиціями, а в багатьох випадках – тлумаченнями релігійних переконань і практик.

Жінки, які кидають виклик чи відходять від тих ролей, що пов’язані з уявленнями про «належне» місце таких жінок у суспільстві, можуть зіштовхнутися із сексизмом і жінконенависництвом, а чоловіки, які кидають виклик панівному сприйняттю маскулінності, так само часто відчувають на собі прояви сексизму (джерело: https://rm.coe.int/cm-rec-2019-sexism-ukr-rev-ps-no-track-changes-fin-with-content-al/1680953cb8).

3. Позиція Європейського суду з прав людини щодо дискримінації за ознакою статі: деякі приклади на основі Посібника зі статті 14 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції Заборона дискримінації (оновлено 31 серпня 2024 року)

Суд неодноразово наголошував, що на сьогодні просування гендерної рівності є головною метою у Державах-членах Ради Європи («Константін Маркін проти Росії» (Konstantin Markin v. Russia) [ВП], 2012, § 127), і що, по суті, потрібно навести «дуже вагомі підстави», перш ніж вважати таку різницю у поводженні сумісною з Конвенцією («Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom), 1985, § 78; «Бургхарц проти Швейцарії» (Burghartz v. Switzerland), 1994, § 27; «Шулер-Зґраґґен проти Швейцарії» (Schuler-Zgraggen v. Switzerland), 1993, § 67; «Константін Маркін проти Росії» (Konstantin Markin v. Russia) [ВП], 2012, § 127; «Дж.Д. та A. проти Сполученого Королівства» (J.D. and A. v. the United Kingdom), 2019, § 89; «Білер проти Швейцарії» (Beeler v. Switzerland) [ВП], 2022, § 95).

Суд постановив, що посилання на традиції, загальні припущення або панівні соціальні установки у конкретній країні були недостатнім виправданням різниці у поводженні за ознакою статі («Константін Маркін проти Росії» (Konstantin Markin v. Russia) [ВП], 2012, § 127). Наприклад, Державам заборонялося вводити традиції, що походять від первинної ролі чоловіків та вторинної ролі жінок у сім’ї («Юнал Текелі проти Туреччини» (Ünal Tekeli v. Turkey), 2004, § 63; «Константін Маркін проти Росії» [ВП], 2012, § 127; «Білер проти Швейцарії» (Beeler v. Switzerland) [ВП], 2022, § 110).

Посилання на традиційний розподіл гендерних ролей у суспільстві не виправдовує, наприклад, позбавлення чоловіків права на відпустку по догляду за дитиною.

Гендерні стереотипи, такі як сприйняття жінок як основних вихователів дітей, а чоловіків — як основних годувальників, не можуть розглядатися як достатнє виправдання різниці у поводженні, так само як і аналогічні стереотипи на підставі раси, походження, кольору шкіри або сексуальної орієнтації («Константін Маркін проти Росії» (Konstantin Markin v. Russia) [ВП], 2012, § 143). У справі «Білер проти Швейцарії» (Beeler v. Switzerland) [ВП], 2022, § 113, Суд зазначив, що національне законодавство, яке впроваджувало різницю між жінками і чоловіками з точки зору доступу до пенсії по втраті годувальника, закріплювало упередження і стереотипи стосовно характеру або ролі жінок у суспільстві і було невигідним для кар’єри жінок та сімейного життя чоловіків.

Справа «Макалін Мохамед Сед Дахір проти Швейцарії» (Macalin Moxamed Sed Dahir v. Switzerland) (ухв.) (2015) стосувалася громадянки Сомалі, яка проживала та вийшла заміж у Швейцарії і якій відмовили у дозволі змінити ім’я. Її запит був наслідком того факту, що коли дівоче прізвище заявниці вимовляли за правилами «західної» вимови, воно набувало принизливого значення у сомалійській мові. Заявниця стверджувала, що вона була жертвою дискримінації за ознакою мови, що прирівнювалося до порушення статті 14 у поєднанні за статтею 8. Суд вважав скаргу явно необґрунтованою, оскільки образливе значення було саме у сомалійській мові, і, відповідно, становище заявниці не було співставним з особами, чиї імена набували принизливого значення у поширених державних мовах.

[Посібник зі статті 14 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції Заборона дискримінації (Оновлено 31 серпня 2024 року), джерело: https://ks.echr.coe.int/ ]

Як бачимо, тема дискримінації має свої витоки з аспектів психології, світосприйняття людини та її установок.

І з одного боку є чітке антидискримінаційне законодавство, але з іншого боку ще й необхідність розуміння внутрішніх процесів та формування явища дискримінації.

Адже, якщо Європейський суд з прав людини вже висловився щодо підходів до протидії дискримінації за ознакою статі, зокрема, шляхом відходу від старих установок, то і на практиці варто більше приділяти увагу превенції та запобіганню даного процесу. Адже, як відомо, краще попередити і запобігти, аніж потім вирішувати вже проблемну ситуацію.