Лектор докладно проаналізував разом з учасниками досудовий порядок вирішення спорів та адміністративне оскарження, а саме:

• 1. Досудове врегулювання спорів.
• 2. Досудовий порядок оскарження як одна із форм захисту прав, свобод та інтересів особи.
• 3. Проблеми досудового врегулювання спорів.
• 4. Адміністративна процедура вирішення спорів (законодавче забезпечення).
• 5. Поняття та складові частини процедури адміністративного оскарження.
• 6. Стадії розгляду адміністративних скарг.
• 7. Строки розгляду адміністративної скарги.
• 8. Результати розгляду адміністративної скарги.
• 9. Переваги та недоліки використання досудового порядку оскарження.

У рамках характеристики адміністративного оскарження та досудового вирішення спорів акцентовано на наступному:

1. Досудове врегулювання спорів:

Публічно-правових:

• Рішень, дій або бездіяльності СВП;
• Публічна служба;
• Соціальне та пенсійне забезпечення.

Приватно-правових:

• Господарські;
• Трудові;
• Земельні.

2. Досудовий порядок оскарження як одна із форм захисту прав, свобод та інтересів особи

Засоби (механізми) захисту:

1. Позасудовий захист:

• Уповноважений ВРУ з прав людини;
• Адміністративний порядок;
• Медіація;
• Громадські організації (політичні партії).

2. Судовий захист:

• Адміністративне;
• Господарське;
• Цивільне;
• Кримінальне.

3. Квазісудовий:

• Третейський суд;
• Арбітраж;
• ВРП, АМКУ.

3. Проблеми досудового врегулювання спорів:

1. Переважає підзаконне регулювання та багато окремих процедур та законів.
2. Право особи приймати участь у розгляді його справи і бути вислуханою навіть не зафіксоване законодавством.
3. Заінтересовані особи не залучаються до прийняття адміністративних актів.
4. Адміністративні органи не мотивують негативні (несприятливі) управлінські рішення (адміністративні акти).
5. Особам не повідомляється про права та порядок оскарження адміністративних актів.
6. Адміністративні органи можуть відкликати, визнати недійсними чи скасувати власний акт практично без обмежень.
7. Адміністративне оскарження не ефективне.

4. Адміністративна процедура вирішення спорів (законодавче забезпечення)

1. ЗУ «Про звернення громадян»;
2. Податковий Кодекс України;
3. ЗУ «Про адміністративну процедуру»;
4. ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
5. Земельний кодекс України;
6. ЗУ «Про основи державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності»;
7. ЗУ «Про антимонопольний комітет»;
8. Митний Кодекс України.

5. Поняття та складові частини процедури адміністративного оскарження

Знання процедури залог успішного вирішення справи.

Правова процедура (fair procedure- справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. (Постанова Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18).

Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатньою підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення рішення, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення п. 181.1 ст. 181 ПК України як підстави для донарахування суми грошового зобов’язання. (Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18).

Адміністративне оскарження – процедура перегляду адміністративного акта уповноваженим органом державної влади за заявою заінтересованої особи.

Адміністративне оскарження – це правовий інститут, який являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку із реалізацією фізичною чи юридичною особою права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади шляхом подання скарги до органу виконавчої влади (посадової особи), що уповноважений здійснювати їх розгляд та вирішення.

Складові частини процедури адміністративного оскарження:

1. Суб’єкти процедури оскарження:

• Суб’єкт звернення;
• Суб’єкт розгляду.

2. Об’єкт оскарження: порушення прав, свобод або інтересів особи.
3. Предмет оскарження: адміністративний акт (рішення), дія або бездіяльність.
4. Процедура (стадії) оскарження.
5. Результат розгляду скарги обов’язково відображається в адміністративному акті.
6. Подальший перегляд адміністративних актів можливий лише в судовому порядку.

6. Стадії розгляду адміністративних скарг

1. Подання скарги: форма, зміст та строки подання.
2. Початок адміністративного провадження за скаргою: питання, пов’язані із прийняттям скарги до розгляду: порядок прийняття реєстрації скарги та інших матеріалів.
3. Підготовка скарги до розгляду: витребування документів, пояснень, вчинення інших процедурних дій та надсилання йому додаткових матеріалів.
4. Перегляд адміністративного акту за скаргою: процедура та порядок визначається законом.
5. Результат розгляду скарги: рішення повинно бути обґрунтованим.
6. Виконання рішення.

7. Строки розгляду адміністративної скарги

Важливим аспектом успішного розгляду скарги є дотримання строків звернення.

Відповідно до статті 80 ЗУ «Про адміністративну процедуру» скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома особи, яка була учасником адміністративного провадження щодо прийняття зазначеного акта.

Інші строки подання скарги:

• Згідно з абз. 1 п. 56.3 ст. 56 ПКУ скарга подається протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
• Спеціальний 30-денний строк, поширюється на випадки, коли контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства (п. 56.12 ПКУ).
• Скарга може бути подана протягом 30 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав унаслідок рішення, дії чи бездіяльності митного органу, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, вчинення дії або бездіяльності. (ст. 26-1 МКУ).

Поновлення строків подання скарги: протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абз.1 п. 56.3 ст. 56 ПКУ, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності).

У разі пропущення строку з поважних причин скаржник може звернутися з клопотанням про поновлення строку подання скарги:

1. Звернення про поновлення строку подання скарги може бути подано протягом десяти робочих днів з дня припинення обставин, що були поважною причиною пропущення строку подання скарги, але не пізніше одного року з дня прийняття адміністративного акта.
2. Скарга, строк подання якої пропущено з поважних причин, подається протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про поновлення такого строку (ст. 80 ЗАП).

Перебіг строку починається з дня:

• коли особа дізналася або повинна була дізнатися про рішення;
• доведення до відома особи, яка була учасником адміністративного провадження щодо прийняття зазначеного акта;
• стало відомо про вчинення процедурної дії або прийняття процедурного рішення;
• отримання платником податків податкового повідомлення рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Наслідки пропуску строку на подання скарги:

Скарга, подана з порушенням строку подання без поважних причин, залишається без розгляду. (ст. 80 ЗАП).

Важлива новела: строк подання скарги не вважається пропущеним у разі не зазначення в адміністративному акті строку та порядку його оскарження.

У разі порушення платником податків вимог, зокрема п. 56.3 ст. 56 ПКУ, подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення (п. 56.7 ст. 56 ПКУ). Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПКУ).

У разі пропуску особою строку подання скарги, встановленого частиною першою цієї статті, або якщо причини для поновлення строку подання скарги визнані неповажними, митний орган вищого рівня залишає скаргу без розгляду та повідомляє про це особу, яка подала скаргу, а також про підстави визнання причин такого пропуску неповажними. (ч.5 ст. 26-1 МКУ).

Визначення строків розгляду скарги:

• Що таке строк розгляду? Термін (час) протягом якого відповідний адміністративний орган повинен розглянути адміністративну скаргу (переглянути адміністративну справу) та винести відповідне рішення.
• Початок перебігу строку: починається з дня надходження та реєстрації скарги до суб’єкту розгляду справи.
• Закінчення строку розгляду: день прийняття рішення по суті скарги (оголошенням рішення або дня направлення скаржникові відповіді на його звернення).
• Продовження строків розгляду: Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПКУ керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20 денний строк, визначений у п. 56.8 ст. 56 ПКУ, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 ст. 56 ПКУ.

Постанова Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 200/9042/19-а:

ТОВ «Торговий дім» «Інтерелектро» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС, в якому просив суд в тому числі: визнати протиправним та скасувати рішення ДФС про результати розгляду скарг. 19.10.2018 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 05.09.2019, які оскаржені Товариством до ДФС в адміністративному порядку. Скарги позивача отримані податковим органом згідно поштового повідомлення 07.12.2018, однак рішення ДФС про продовження строків прийнято лише 28.12.2018, тобто з порушенням 20-денного строку, встановленого п. 56.9 ст. 56 ПК України. У зв`язку з цим позивач вважає, що подані ним скарги на податкові повідомлення-рішення автоматично вважаються такими, що повністю задоволені на користь позивача.

Висновки: норма абз. 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України за методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, а саме, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

8. Результати розгляду адміністративної скарги:

Види рішень за результатами розгляду скарги:

1. Залишення без розгляду – комісія приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб’єктом звернення зі скаргою чи до неналежного суб’єкта розгляду скарги або з порушенням строків оскарження, встановлених цим Кодексом.

2. Відмова у задоволенні скарги – залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

3. Задоволення скарги – скасувати повністю або частково адміністративний акт та зобов’язати адміністративний орган видати новий адміністративний акт або повторно розглянути справу, а в передбачених законом випадках самостійно прийняти адміністративний акт.

9. Переваги та недоліки використання досудового порядку оскарження

Переваги досудового порядку оскарження:

• Доступність: подання скарги в порядку адміністративного оскарження не вимагає спеціальних знань, залучення адвоката та в переважній більшості може бути реалізовано особою самостійно, на відміну від судового оскарження, що в більшості випадків вимагає залучення адвоката;
• Оперативність: строки розгляду скарг в порядку адміністративного провадження на практиці є значно коротшими порівняно із судовим розглядом, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності;
• Безоплатність: адміністративне оскарження є безоплатним, на відміну від судового, що в більшості випадків передбачає сплату судового збору, окрім винятків, коли судовий збір не сплачується;
• Результативність: у результаті розгляду адміністративної скарги уповноваженим органом може бути прийнято рішення по суті, на відміну від судового розгляду, у випадках коли суд не може втручатися в дискреційні повноваження органів публічної адміністрації.

Недоліки використання досудового порядку оскарження:

• Низька ефективність: у результаті розгляду більша частина скарг залишається без задоволення. Зокрема під час розгляду податкових спорів відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті Державної податкової служби України, в результаті адміністративного оскарження у 2019 році було скасовано 23,4% оскаржуваних податкових повідомлень-рішень;
• Суб’єктивність та упередженість: під час розгляду скарг у порядку адміністративного провадження відсутні ефективні механізми забезпечення неупередженості та безсторонності, які наявні під час розгляду справи у суді;
• Відсутність реальних механізмів оскарження в окремих випадках: така ситуація має місце, зокрема, в разі відсутності органу вищого рівня, що може виступати суб’єктом розгляду скарги, наприклад, під час оскарження рішень органів місцевого самоврядування;
• Залишається відкритим питання корупційних ризиків і загального рівня недовіри до органів державної влади в Україні, що значно вище, ніж у багатьох європейських країнах.

Першоджерело - https://tinyurl.com/m84v7ym6