Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
10.10.2022

Доступ дитини до правосуддя в умовах воєнного стану: гарантії правової допомоги, етичні аспекти взаємодії, практичні виклики та способи їх подолання

Центр “Адвокат дитини” ВША НААУ

Відкриту лекцію на тему “Доступ дитини до правосуддя в умовах воєнного стану та після його завершення: проблемні аспекти спадкування, відновлення втрачених документів і встановлення фактів, що мають юридичне значення”* провела для широкої аудиторії правників, фахівців та спеціалістів органів системи ювенальної юстиції, служб у справах дітей, органів опіки та піклування Лариса Гретченко, керівник Центру “Адвокат дитини” ВША НААУ, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ.

Предметом фахового обговорення з учасниками правоосвітнього заходу стало, зокрема, питання щодо гарантій реалізації права дитини на правову допомогу в умовах сьогодення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про охорону дитинства” https://bit.ly/3yt2DkZ Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

В системному аналізі положень профільного Закону https://bit.ly/3VfMGZl, спікер роз’яснила зміст безоплатної правової допомоги, її види, суб’єкти надання.

Аналізуючи практику забезпечення дітей безоплатною правовою допомогою Лариса Гретченко відзначила, що її надають:

  • суб’єкти БППД та БВПД згідно з Законом,
  • адвокати, які здійснюють індивідуальну діяльність (АО, АБ) на умовах pro bono,
  • юристи міжнародних та громадських (благодійних) організацій відповідно до статутів,
  • правозахисники.

Увагу аудиторії сфокусовано на сферу дії Закону про БПД, а також те, що порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним законодавством і статутами цих організацій.

Предметом жвавої дискусії стали підстави надання правової допомоги дитині (у справах за участі чи стосовно інтересів дитини), визначені законодавством та сформовані практикою:

  • доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги,
  • договір про надання правової допомоги, укладений з дитиною,
  • договір про надання правової допомоги, укладений з батьками чи іншим законним представником дитини,
  • ордер про надання правової допомоги чи довіреність,
  • правова допомога, надана штатним юристом закладу освіти, охорони здоров’я, органу державної влади чи місцевого самоврядування,
  • залучення до консультування на прохання батьків, педагогів, служби у справах дітей тощо,
  • консультування в соц мережах, телеграм каналах, групах за індивідуальним зверненням,
  • консультування під час проведення публічних правоосвітніх заходів.

Відповідно до ст. 9 ЗУ “Про охорону дитинства” діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

Звернення про надання БППД та БВПД надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття до відповідних суб’єктів. Звернення про надання одного з видів правових послуг, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками. (ст. 10, ст. 18 ЗУ “Про безоплатну правову допомогу”)

Проблемні аспекти на практиці у випадку звернення щодо надання правової допомоги дитині:

  • віковий ценз та можливість самостійного/безпосереднього звернення дитини (розуміння правової проблеми та наслідків, наявність/відсутність документів, обізнаність про сервіси, доїзд, тощо)
  • можливий конфлікт інтересів дітей і батьків, між батьками, чи неналежне виконання батьками своїх обов’язків,
  • проблемність статусу законних представників дитини за Законом* і осіб, які фактично опікуються дитиною в умовах воєнного стану (брати, сестри, інші члени сім’ї, родичі, знайомі тощо)

Відповідаючи на запитання “Чи може неповнолітня особа укласти договір з адвокатом?” Лариса Гретченко висвітлила правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові ВС/КЦС від 16.06.2021 р. у справі № 369/13467/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267310

Неповнолітня особа, яка досягла 14-річного віку, може укладати договір з адвокатом виключно за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Однак відсутність такої згоди не нівелює правових наслідків укладення такого договору та наділення адвоката повноваженнями на представництво, окрім випадків визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

У випадку представництва у суді малолітньої особи адвокат повинен надати суду докази наявності згоди її батьків на укладення договору про надання правничої допомоги. Під час представництва особи, яка досягла 14-ти років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження на представництво (ордер, довіреність), без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з таким адвокатом. При цьому суд не може вимагати пред`явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14-ти років.

Спікер підкреслила практику застосування міжнародних стандартів, що закріплюють принцип найкращих інтересів дитини, та відповідно визначають максимальний обов`язок держави, як на законодавчому рівні так й на рівні адміністративного, судового захисту надавати можливість дитині (особі до 18 років) приймати безпосередню участь в справах щодо захисту своїх інтересів, особливо у випадку наявності конфлікту з особами, які несуть батьківську відповідальність, в тому числі призначати/обирати свого представника.

Під час виступу також було наголошено на етичних аспектах взаємодії адвоката з неповнолітнім клієнтом згідно ст. 37 Правил адвокатської етики. https://bit.ly/3rYRWmN

Зокрема, у випадку, якщо клієнт є неповнолітнім й інтереси клієнта, відповідно, представляє законний представник (або опікун, піклувальник), який свідомо для адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), адвокат повинен:

– відмовитись від прийняття (або, відповідно, продовження виконання) доручення, яке може завдати шкоди інтересам неповнолітнього (підопічного);

– вжити всіх доступних йому заходів для захисту законних інтересів клієнта;

– поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна (піклувальника) недієздатного (обмежено дієздатного) клієнта або законних представників (опікуна) неповнолітнього.

За словами Лариси Гретченко, проблемні аспекти сімейних спорів в умовах воєнного стану переважно торкаються таких питань:

  • аліментні зобов’язання;
  • участь у вихованні, навчанні дитини, визначення її місця проживання;
  • перешкоди у спілкуванні з дитиною другому з батьків чи іншим родичам;
  • позбавлення батьківських прав;
  • підстави і механізми повернення дітей, вивезених за кордон одним з батьків чи іншим членом сім’ї після 24.02.2022 р., евакуйованих та примусово переміщених дітей до російської федерації;
  • сімейні спори та спори стосовно дітей з іноземним елементом.

Лектор навела важливі приклади з практики вирішення сімейних спорів:

  • Постанова ВС КЦС від 11.06.2021 у справі №758/9706/18 за позовом про позбавлення батьківських прав відповідача, який проживає на тимчасово непідконтрольній території України. https://reyestr.court.gov.ua/Review/97598466
  • Постанова ВС КЦС від 26.04.2022 р. у справі №520/8264/19 можливість позбавлення батьківських прав особи, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей та у виконанні батьківських обов’язків щодо дитини. https://reyestr.court.gov.ua/Review/104178273
  • Постанова ВС КЦС від 17.08.2022 р. у справі № 613/1185/19 з роз’ясненням юрисдикції та порядку вирішення спорів щодо повернення незаконно вивезених з України дітей. https://reyestr.court.gov.ua/Review/106204815

Проблемні аспекти спадкових спорів в умовах воєнного стану переважно торкаються таких питань:

  • реалізація спадкових прав під час перебування спадкоємця за кордоном;
  • реалізація правомочностей дитиною – спадкоємцем;
  • підтвердження/встановлення факту смерті (загибелі) спадкодавця;
  • підтвердження/встановлення факту народження дитини спадкодавця;
  • встановлення фактів родинних відносин та інших фактів, що мають юридичне значення у справах про спадкування;
  • зруйноване майно у складі спадкової маси;
  • втрата правоустановчих документів;
  • втрата документів, що підтверджують родинний статус зі спадкодавцем.

Розкриваючи особливості правового статусу дітей – спадкоємців, лектор приділила увагу таким категоріям як:

  • особи, зачаті за життя спадкодавця (дитина, народжена в майбутньому);
  • діти, народжені у зареєстрованому шлюбі та поза шлюбом;
  • малолітні, неповнолітні діти, відмінність прав за віковим цензом;
  • неповнолітні, яким надана повна цивільна дієздатність;
  • повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
  • усиновлені діти та діти з прийомних сімей, ДБСТ,
  • пасинки, падчерки, інші утриманці.

В системному аналізі положень цивільного законодавства учасникам було роз’яснено порядок спадкування дітьми:

  • за законом;
  • за заповітом;
  • за правом на обов’язкову частку;
  • за правом представлення;
  • в порядку спадкової трансмісії.

Особливості оформлення спадкових прав малолітніми, неповнолітніми дітьми обумовлюють:

  • виникнення права на спадкування;
  • презумпція автоматичного прийняття спадщини;
  • відмова від прийняття спадщини;
  • протилежність думок, ймовірність спорів між неповнолітнім і батьками щодо відмови від прийняття спадщини;
  • контроль органу опіки і піклування за дотриманням прав дітей у спадкових відносинах.

Лектор приділила увагу видам правовідносин, на вирішення яких впливає обставина прийняття/ неприйняття спадщини дитиною та навела рекомендації як запобігти проблемним аспектам на майбутнє в огляді тематичної судової практики.

Розкриваючи особливості встановлення фактів, що мають юридичне значення, в умовах воєнного стану, спікер висвітлила тематичні законодавчі зміни — 2022, серед яких:

Законом України від 21.04.2022 № 2217-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України” https://bit.ly/3SKUNet (набрав чинності 07.05.22) зокрема внесено зміни до частини третьої статті 9 ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, відповідно до якої будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» від 01.07.2022 року №2345-IX https://bit.ly/3Mg6BmC (набрав чинності 07.08.2022) викладено в новій редакції ст. 317 ЦПК України задля спрощення процедури судового захисту в зазначених правовідносинах.

Зміни також торкнулися положень ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” https://bit.ly/3SZeD5Oв частині розширення пільг щодо сплати судового збору”.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

21) заявники – у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;

Обговорюючи судову практику Лариса Гретченко приділила увагу огляду роз’ясненням Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у листі від 22.04.2021 року № 985/0/208-21, правовим позиціям у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 року в справі № 287/167/18-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/87454063 та іншим судовим рішенням в зазначеній категорії справ.

Під час вебінару предметом обговорення були принципи дружнього до дітей правосуддя і їх застосовність в адміністративних та судових провадженнях.

*Захід проведено в рамках проекту «Права дитини та доступ до правосуддя в умовах воєнного стану», що реалізується ГО МАРТ спільно із Гельсінським Фондом з Прав Людини (Варшава, Польща) у партнерстві з Освітнім домом прав людини – Чернігів, Північною правозахисною групою (Суми) та Черкаським правозахисним центром, за підтримки Фонду домів прав людини (Осло, Норвегія).