У статті досліджено питання допустимості доказів, отриманих за допомогою штучного інтелекту, у судовій практиці України. Розгля- нуто поточний стан використання штучного інтелекту в судовій сис- темі, визначено поняття «докази, згенеровані штучним інтелектом» та проаналізовано проблеми й виклики, пов’язані з їхньою допу- стимістю, зокрема питання достовірності, прозорості та упередже- ності алгоритмів. Проаналізовано чинне законодавство України щодо електронних доказів та судову практику в інших юрисдикціях (США, Європейський Союз) щодо використання доказів, отриманих за допомогою штучного інтелекту. Визначено загальні принципи допустимості доказів та їхнє застосування до таких доказів, а також наведено приклади успішного та невдалого їх використання в су- довій практиці. Окрему увагу приділено забезпеченню прозорості, відповідальності та етичним аспектам використання штучного інте- лекту в судочинстві. На основі проведеного аналізу сформульовано висновки та рекомендації щодо правового, етичного та технологіч- ного врегулювання використання в Україні доказів, отриманих за допомогою штучного інтелекту.

Ключові слова: штучний інтелект; судовий процес; допустимість доказів; прозорість штучного інтелекту; упередженість штучного ін- телекту; автентичність доказів; судова експертиза.

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток і впровадження тех- нологій штучного інтелекту (далі — ШІ) у різні сфери суспільного життя (зокрема, судову практику) викликає необхідність осмислення

можливостей і меж використання отриманих за його допомогою даних як доказів у суді. В Україні, попри перші кроки у застосуванні ШІ для оптимізації судових процесів, питання про юридичну силу та допустимість доказів, згенерованих або проаналізованих ШІ, зали- шається невирішеним. Наявна правова база, розроблена переваж- но для традиційних електронних доказів, може бути недостатньою для регулювання специфічних характеристик і потенційних ризиків, пов’язаних із ШІ-доказами (непрозорість алгоритмів, можливість упе- реджень і складність верифікації). Відсутність чіткого правового ре- гулювання та судової практики у цій сфері створює невизначеність для учасників судового процесу та може призвести до проблем із за- безпеченням справедливого судового розгляду. Отже, існує нагаль- на потреба у дослідженні проблем допустимості ШІ-доказів в україн- ському правовому полі, аналізуванні міжнародного досвіду та розро- бленні обґрунтованих рекомендацій для адаптації законодавства та судової практики до нових технологічних реалій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останні дослідження та публікації у сфері застосування ШІ в судовій практиці демонстру- ють зростання інтересу науковців і практиків до питань допустимості ШІ-доказів. Дослідження О. Петрів [1], Я. Берназюк [3, 4] присвячені аналізу потенціалу ШІ щодо підвищення ефективності судових про- цесів, автоматизації рутинних завдань та підтримки прийняття рі- шень.

Водночас значну увагу проблемам, пов’язаним із надійністю та достовірністю алгоритмів ШІ, ризиками упередженості й складні- стю забезпечення прозорості їх функціювання (проблема «чорної скриньки»), приділили Я. Берназюк [4], Державна служба фінансово- го моніторингу України [16], ЕРАМ [19].

Аналіз чинного законодавства про електронні докази в Україні та інших юрисдикціях (наприклад, у США та Європейському Союзі) є ключовим напрямом досліджень. У роботах цієї тематики розгляну- то питання адаптації чинних правових норм до специфіки ШІ-дока- зів, необхідності розробки нових законодавчих актів, а також аналі- зуються перші прецеденти використання ШІ у судових процесах [26, 32, 36, 47].

Особливий інтерес становлять дослідження, присвячені крите- ріям допустимості ШІ-доказів, зокрема валідації алгоритмів, оцінці їх точності та рівня похибок, а також ролі експертів у процесі оцінюван- ня таких доказів, до яких належать роботи М. Велш [22], Н. Стефанів [48], П. Дж. Вайт [51].

Етичні аспекти застосування ШІ у судочинстві також є предметом активних дискусій. Публікації у цій сфері зосереджені на питаннях за- хисту прав людини, забезпечення справедливого судового розгляду,

уникнення дискримінації та необхідності збереження людського контролю над ухваленням важливих юридичних рішень (зокрема, ЮК «Праве діло» [5], О. Македон [23], А. Клян [53], І. Скляренко [55]).

Окремі дослідження (наприклад, В. Хахановського [8]) присвячені аналізу конкретних випадків використання ШІ для отримання дока- зів (аналіз відеозаписів, реконструкція ДТП і виявлення фінансових шахрайств). Ці роботи часто містять оцінку ефективності й надійнос- ті відповідних технологій, а також аналіз проблем, що виникають під час їх використання в судовій практиці (до прикладу, С. Смоллі [21], Д. Моїні [40], Casetext [46]).

Попри зростання кількості публікацій, питання допустимості ШІ-доказів в Україні залишається недостатньо дослідженим. Біль- шість наявних робіт мають оглядовий характер або зосереджені на окремих аспектах проблеми. Комплексний аналіз правових, етичних і технологічних аспектів застосування ШІ-доказів в українському кон- тексті з урахуванням останніх тенденцій у міжнародній судовій прак- тиці є необхідним для формування обґрунтованих рекомендацій щодо подальшого розвитку законодавства та судової практики у цій важливій сфері.

Мета дослідження. Визначення можливості використання до- казів, згенерованих або проаналізованих за допомогою ШІ, в україн- ських судах, розгляд пов’язаних із цим викликів і потенційних рішень.

Викладення основного матеріалу. Стрімке поширення та інте- грація ШІ в різноманітні сектори життєдіяльності суспільства свід- чить про трансформаційні зміни, що вимагають від української пра- вової системи проактивного вивчення їхніх наслідків, особливо щодо допустимості доказів, отриманих за допомогою ШІ. Ключове питання про допустимість є першорядним, оскільки воно визначає, чи можуть і як саме результати роботи ШІ бути використаними в судових про- цесах.

В Україні вже існує певний досвід застосування ШІ в судовій практиці, хоча ця сфера ще перебуває на початковому етапі розвит- ку (див. табл. 1). Наразі ШІ використовують для автоматизації рутин- них завдань, пов’язаних зі значними витратами часу (зокрема, аналіз документів, перевірка прецедентів, створення шаблонів судових рі- шень, прогнозування результатів справ, розподіл судових справ між суддями та моніторинг судових засідань).

ШІ може добирати для судді та перевіряти релевантність і чин- ність законодавства, наведеного сторонами у процесуальних доку- ментах. Також існують інструменти ШІ, здатні виявляти граматичні та логічні помилки у проєктах судових рішень та надавати особам на етапі подання документів інформацію про процесуальні строки та розмір судового збору [1, 2, 3].

Таблиця 1

Використання ШІ в судовій практиці України

Питання допустимості використання ШІ суддями регулює ст. 16 Кодексу суддівської етики, яка зазначає, що використання технологій ШІ є допустимим, якщо це не впливає на незалежність і неупередже- ність судді, не стосується оцінки доказів і процесу ухвалення рішень і не порушує вимог законодавства [2].

Перші приклади судової практики в Україні стосуються пере- важно неприпустимості використання ШІ для оскарження вже при- йнятих судових рішень. Так, ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 925/200/22 було визнано зловживанням процесуальни- ми правами посилання представником позивача на інформацію, згенеровану ChatGPT, для роз’яснення постанови Верховного Суду. Суд наголосив, що використання ШІ не повинно ставити під сумнів висновки суду, а протиставлення висновків суду та ШІ, що не має нормативного регулювання та науково доведеного підґрунтя, є не- припустимим і може вплинути на авторитет судової влади. Водночас в окремій думці у цій справі було висловлено позицію, що посилання на інформацію, згенеровану за допомогою технологій ШІ, за відсут- ності інших обґрунтованих обставин, які б свідчили про недобросо- вісні процесуальні дії, не може вважатися зловживанням процесу- альними правами [2].

Докази, згенеровані ШІ — це контент (текст, аудіо, відео, зобра- ження), створений автономною системою ШІ за запитом користу- вача. До цієї категорії також належить контент, створений людиною з використанням інструментів на основі ШІ для редагування, уточ- нення або іншого поліпшення наявного контенту [7].

Приклади використання ШІ для отримання доказів містять:

• аналіз відеозаписів для ідентифікації осіб. ШІ може використову- ватися для аналізування особливостей ходи особи, зафіксованої на відеозаписі, з метою її ідентифікації. Відеозапис у судовому процесі розглядають як документ, тому він є електронним дока- зом. Учасники судового процесу мають право отримати копію технічного запису судового засідання. Проте, у випадку запере- чень щодо належності голосу на аудіо- або відеозаписі конкрет- ній особі може знадобитися проведення експертизи для її іден- тифікації [8, 9, 10, 11];

• реконструкцію дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП) на основі даних з датчиків автомобіля. Визначення об’єктивної швид- кості руху транспортних засобів на момент ДТП часто є склад- ним завданням під час досудового розслідування. Експертиза механізму ДТП стикається зі складнощами у визначенні об’єктів дослідження та вихідних даних. Для відтворення обставин ДТП може використовуватися технологія віртуальної реальності (англ.

Virtual Reality, далі — VR), яка дає змогу створити штучно змоде- льоване середовище [12, 13, 14];

• аналіз фінансових транзакцій для виявлення шахрайства. ШІ за- стосовують для аналізування значних обсягів фінансових даних із метою виявлення підозрілих транзакцій та аномалій. У разі ви- явлення ознак шахрайства першочерговими діями є блокування банківських карт і рахунків, звернення до правоохоронних орга- нів та збирання відповідних доказів. Для виявлення підозрілих фінансових операцій можна проводити фінансову експертизу [16, 17, 18].

Існують різні типи ШІ-доказів, серед яких можна виділити екс- пертні системи та генеративні моделі. Експертні системи призначені для імітації здатності людини-експерта приймати рішення в певній галузі, надаючи поради або розв’язуючи проблеми на основі набо- ру правил та фактів. Генеративні моделі ШІ натомість зосереджені на створенні нового контенту (текст, зображення, музика або комп’ю- терний код), навчаючись на значних наборах даних для розуміння закономірностей і зв’язків. Також існує прогностичний ШІ (предик- тивний), який використовують для передбачення майбутніх резуль- татів. Основна відмінність полягає в тому, що експертні системи вико- ристовують заздалегідь визначені знання, тоді як генеративні моделі навчаються на даних для створення нового контенту. Варто зазначи- ти, що генеративний ШІ дотепер перебуває на стадії становлення, а згенерований ним контент часто потребує редагування людиною. До того ж існують етичні питання щодо можливої упередженості на- вчальних даних і ризиків зловживання цією технологією [19].

Визначення доказів, отриманих за допомогою ШІ, охоплює ши- рокий спектр можливостей — від повністю автономного створення контенту до покращень, зроблених людиною за допомогою ШІ. Розу- міння цієї різниці (особливо між експертними системами, що нада- ють аналіз, та генеративними моделями, що створюють потенційно новий, але менш перевірюваний контент) є надзвичайно важливим для оцінки їхньої надійності та допустимості в суді. Наведені прикла- ди ілюструють потенціал ШІ в різних слідчих контекстах, а також на- тякають на різні рівні контролю, які можуть знадобитися для кожного типу доказів, отриманих за допомогою ШІ.

Допустимість доказів, отриманих за допомогою ШІ, стикається зі значними перешкодами, пов’язаними з властивими обмеженнями та потенційними упередженнями систем ШІ. Питання достовірності та надійності алгоритмів ШІ є ключовим, оскільки існує ризик «галю- цинацій» — генерування ШІ неправдивої інформації, яка подаєть- ся як факт. Відповіді ШІ можуть бути необґрунтованими, а точність, наприклад, технології розпізнавання облич, може бути сумнівною.

У зв’язку з цим важливим є проведення валідації та тестування ал- горитмів ШІ [20, 21, 22].

Проблема «чорної скриньки» та відсутність прозорості в роботі деяких алгоритмів ШІ ускладнюють розуміння процесів прийняття рішень. Непрозорість того, як саме ШІ обробляє дані та формує ви- сновки, створює труднощі для перевірки та оскарження результатів. Для підвищення довіри до ШІ-доказів необхідна розробка алгорит- мів, які б пояснювали прийняті рішення [4, 23].

Існує також значний ризик упереджень в алгоритмах ШІ. Систем- на похибка в роботі ШІ може призводити до несправедливого або дискримінаційного ставлення до певних груп людей. Алгоритми мо- жуть бути упередженими через дискримінаційні дані, на яких вони навчалися, що може призвести до закріплення та навіть посилення теперішніх соціальних упереджень [1, 24].

Забезпечення прозорості та можливості перевірки ШІ-доказів є важливим аспектом їхньої допустимості. Для цього необхідна роз- робка відповідних стандартів та протоколів, а також можливість пе- ревірки алгоритмів, наприклад, через надання відкритого коду. Мар- кування контенту, згенерованого ШІ, та використання невидимих водяних знаків також можуть сприяти підвищенню прозорості [7, 23].

У судочинстві також слід враховувати змагальність сторін у ви- користанні ШІ. Сторони можуть використовувати ШІ для підготовки доказів та аргументів, що може призвести до нерівності у доступі до технологій та інформації.

Допустимість доказів, отриманих за допомогою ШІ, стикається зі значними перешкодами, пов’язаними з властивими обмеженнями та потенційними упередженнями систем ШІ. Природа деяких алго- ритмів як «чорної скриньки» у поєднанні з ризиком неточностей та дискримінаційних результатів через упереджені навчальні дані ви- кликає серйозні занепокоєння щодо надійності та справедливості таких доказів у судових процесах. Забезпечення прозорості та надан- ня механізмів для перевірки є вирішальними для побудови довіри до доказів, отриманих за допомогою ШІ.

Чинне законодавство України регулює використання електро- нних документів та електронний документообіг, що є важливим для визначення статусу доказів, отриманих за допомогою ШІ. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає основні організаційно-правові засади електронного доку- ментообігу та використання електронних документів. Згідно з ним, юридична сила електронного документа не може бути заперечена винятково через те, що він має електронну форму. Оригіналом елек- тронного документа вважають електронний примірник документа

з обов’язковими реквізитами (електронним підписом автора). Елек- тронні докази зазвичай подають у формі документів, на які накладе- но кваліфікований електронний підпис. Однак, закон може передба- чати й інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Закон також визначає вимоги до зберігання електронних документів, зокрема забезпечення їх цілісності, можливості віднов- лення та збереження інформації про їхнє походження. Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу [26, 27].

Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекому- нікаційних системах» регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-ко- мунікаційних системах і визначає вимоги до захисту інформації в та- ких системах, покладаючи відповідальність за забезпечення такого захисту на власника системи [30, 31].

Судова практика щодо використання електронних доказів в Укра- їні свідчить про зростання ролі таких доказів у процесі доказування. Електронні докази визначають як інформацію в електронній (цифро- вій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи. До них висувають вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності. Однією з проблем, що виникають під час оцінювання допустимості електронних доказів, є питання щодо скриншотів, оскільки часто виникають сумніви щодо їхньої автен- тичності. Водночас судова практика свідчить, що наявність електро- нного підпису не завжди є вирішальною для визначення допусти- мості електронного доказу. Достовірність електронних доказів пре- зюмується, поки не буде надано розумних сумнівів у протилежному. Важливу роль відіграють метадані, які розглядають як цифровий відбиток електронних доказів. Суди в Україні охоче використовують інформацію із соціальних мереж як доказ у справах. З огляду на спе- цифіку електронних доказів і їх збирання, перевірка та оцінка потре- бують особливого підходу. Електронні докази можуть бути подані до суду на паперових копіях, засвідчених у визначеному законом по- рядку [28, 29, 32, 34, 35].

Чинна правова база України щодо електронних доказів (насам- перед закони про електронні документи та захист інформації) за- кладає основу для допустимості доказів, отриманих за допомогою ШІ, особливо, якщо їх можна кваліфікувати як електронні документи. Однак, вимога кваліфікованого електронного підпису та проблеми, пов’язані з верифікацією автентичності та цілісності деяких форм електронних доказів (зокрема, скриншотів або даних із систем ШІ) свідчать про необхідність подальшого правового роз’яснення та

розроблення конкретних рекомендацій для доказів, отриманих за допомогою ШІ. Судова практика, що розвивається, демонструє обе- режний підхід, наголошуючи на важливості оригінальності та належ- ного засвідчення.

У Сполучених Штатах Америки та Європейському Союзі питан- ня допустимості доказів, отриманих за допомогою ШІ, також актив- но розглядають у судовій практиці (див. табл. 2). У сфері аналізу ДНК за допомогою ШІ існують прецеденти, де такі докази визнавали допустимими: наприклад, у справі People v. Wakefield суд допустив результати аналізу ДНК, проведеного за допомогою програмно- го забезпечення TrueAllele, яке використовує елементи ШІ. Однак, у справі Matter v. Weber суд наголосив на необхідності надання до- казів надійності конкретної ШІ-системи перед допуском згенерова- них нею даних. Загальним стандартом допустимості наукових доказів у США є тест Фрая (Frye v. United States) та критерії Дауберта (Daubert v. Merrell Dow Pharmaceuticals), які містять перевірку теорії або мето- ду на тестування, публікацію та рецензування, відомий рівень поми- лок, існування стандартів і загальне визнання у відповідній науковій спільноті. У контексті судово-медичних доказів (зокрема, ДНК) обго- ворюється звіт PCAST, який оцінює їхню наукову обґрунтованість. За- галом підкреслюється важливість обережного ставлення до доказів ДНК та їхнього розгляду переважно як засобу підтвердження інших видів доказів [36, 42, 43].

Щодо використання ШІ для розпізнавання облич, то існують ви- падки відхилення таких доказів судами. У справі, розглянутій у м. Клів- ленд (штат Огайо, США), суд відхилив докази, отримані за допомогою програмного забезпечення для розпізнавання облич Clearview ШІ через неналежне розкриття інформації про використання ШІ та сум- ніви щодо надійності технології. Компанія Clearview ШІ застерігає від використання результатів її пошуку як доказів у суді. Також відомі ви- падки неправомірних арештів, спричинених помилковими збігами під час розпізнавання облич. Європарламент виступає за заборону майже всіх технологій розпізнавання облич для стеження за грома- дянами, допускаючи їх використання лише для розслідування тяж- ких злочинів за рішенням суду [21, 44, 45].

У сфері реконструкції ДТП та аналізу фінансових транзакцій також існують приклади використання ШІ. Віртуальну реальність, яка може бути заснована на даних, отриманих за допомогою ШІ, використо- вують для реконструкції дорожньо-транспортних пригод, питання її допустимості розглядають суди. Зазвичай вимагають експертної оцінки VR-реконструкцій для підтвердження їхньої точності та надій- ності. У справі Brown v. Corbin суд визнав недопустимими експертні свідчення та фотографії, використані для реконструкції ДТП, через

відсутність належної основи. У справі State of Washington v. Puloka суд відхилив відеодокази, покращені за допомогою ШІ, через те, що судово-медична спільнота не вважає цю технологію надійним дже- релом доказів, оскільки ШІ додавав та змінював матеріали оригіналь- ного відео.

У зв’язку зі зростанням використання ШІ в судових процесах у США пропонують зміни до Федеральних правил доказування для врегулювання питань допустимості доказів, згенерованих ШІ. Щодо аналізу фінансових транзакцій, то ШІ активно використовують для виявлення шахрайств, питання допустимості таких доказів також є предметом обговорення в юридичній літературі [15, 16, 40, 46, 47].

 

Таблиця 2

Судова практика щодо використання ШІ­доказів в юрисдикціях США та ЄС

 

Юрисдикція	Сфера ви- користання ШІ	Назва справи/ ситуації	Рішення щодо допустимості	Основні причини рішення
США [36], [37]	Аналіз ДНК	People v. Wakefield	Допущено	Загальне визнання технології
США [36], [38]	Аналіз ДНК	Matter of Weber	Застереження	Необхідність доказів надійності конкретної ШІ-системи
США [39], [21]	Розпізна- вання облич	Клівленд, Огайо	Відхилено	Неналежне розкриття інформації про використання ШІ Clearview АІ, сумнівна надійність
США [44]	Розпізна- вання облич	Parks v. McCormac	-	Справа про неправомірний арешт через помилковий збіг
США [44]	Розпізна- вання облич	Williams v. City of Detroit	-	Справа про неправомірний арешт через помилковий збіг
ЄС [45]	Розпізна- вання облич	Євро- парламент	Заборона (пропозиція)	Занепокоєння щодо стеження за громадянами

 

Юрисдикція	Сфера ви- користання ШІ	Назва справи/ ситуації	Рішення щодо допустимості	Основні причини рішення
США [46]	Реконструк- ція ДТП	Brown v. Corbin	Відхилено	Відсутність належної основи для експертних свідчень та фотографій
США [40], [41]	Реконструк- ція ДТП	State of Wash- ington v. Puloka	Відхилено	Модифікація вихідного відео ШІ, відсутність загального визнання методу

В Україні загальними принципами допустимості доказів є належ- ність, допустимість, достовірність і достатність:

• належність: доказ має стосуватися предмета доказування у спра- ві [28];

• допустимість: доказ має бути отриманий у порядку, визначеному законом. Недопустимі докази не можуть бути використані судом. До цієї категорії належать докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Допустимість також розгля- дають як придатність доказу для використання у процесі за фор- мальними ознаками, тобто законність джерел, методів та проце- суальної форми його отримання. Обов’язок доказування допусти- мості доказів покладено на сторону, яка їх подає [28, 48, 49];

• достовірність: докази повинні бути справжніми та відображати дійсні обставини справи. Щодо електронних доказів, то їхня до- стовірність презюмується до тих пір, поки не буде надано обґрун- тованих сумнівів у протилежному [28, 29];

• достатність: докази повинні бути достатніми для підтвердження або спростування обставин, що мають значення для справи. Суд оцінює докази в їх сукупності. У кримінальному провадженні за- стосовують стандарт доказування «поза розумним сумнівом», що є найвищим стандартом, тоді як у цивільному та господарсько- му процесах може застосовуватися стандарт «балансу вірогідно- стей» [25, 28, 50].

Застосування цих загальних принципів до ШІ-доказів вимагає врахування специфіки технології. Зокрема, для оцінювання допусти- мості ШІ-доказів можна застосовувати спеціальні критерії (зокрема, валідацію та тестування алгоритму, оцінку його точності та рівня по- милок, а також експертну оцінку методології та результатів ШІ-аналі- зу). Важливо, щоб суд розумів, як саме використано ШІ для отриман- ня доказу [6, 15].

Застосування загальних принципів допустимості до доказів, отриманих за допомогою ШІ, в Україні створює унікальні виклики. Хоча принципи належності, достовірності та достатності залиша- ються актуальними, принцип допустимості вимагає ретельного роз- гляду того, як саме було отримано доказ. Для доказів, отриманих за допомогою ШІ, це передбачає вивчення надійності та прозорості алгоритмів ШІ та даних, на яких вони навчалися. Визначення спе- ціальних критеріїв для валідації та тестування систем ШІ, оцінки їх- ньої точності та рівня помилок, а також вимога експертної оцінки будуть вирішальними для забезпечення допустимості таких доказів в українських судах. Проблема «чорної скриньки» особливо усклад- нює оцінку допустимості.

В українській судовій практиці небагато прикладів безпосеред- нього використання ШІ для отримання доказів, які були б успішно прийняті судом. Проте, існують випадки використання ШІ для аналізу інформації, що може бути використана як підґрунтя для доказів. До таких прикладів можна віднести використання аналітичних сервісів

«Суд на долоні», Wincourt та Verdictum PRO для пошуку та аналізу- вання судових рішень, що допомагає сторонам та суду в досліджен- ні релевантної практики. Система «Кассандра», яку використовують для оцінки ризиків повторного вчинення злочину, також є прикла- дом застосування ШІ в кримінальній юстиції, хоча питання про її допустимість як прямого доказу залишається відкритим. Невдалим прикладом можна вважати згадану ухвалу Верховного Суду у спра- ві № 925/200/22, де посилання на інформацію, згенеровану ChatGPT, було визнано зловживанням процесуальними правами [1; 2].

У міжнародній практиці накопичилося більше прикладів як успіш- ного, так і невдалого використання ШІ-доказів. У США аналіз ДНК за допомогою ШІ був допущений у деяких справах після демонстрації надійності та загального визнання відповідної технології. Натомість у справі, розглянутої в Клівленді, докази розпізнавання облич були відхилені через проблеми з прозорістю та надійністю. Також, у справі State of Washington v. Puloka суд відхилив відео, покращене за допо- могою ШІ, оскільки технологія змінювала оригінальне відео, а її на- дійність не була підтверджена судово-медичною спільнотою. Ці при- клади свідчать про те, що допустимість ШІ-доказів часто залежить від ретельної оцінки надійності, прозорості та наукової обґрунтованості відповідної технології [21, 36, 40].

Хоча в Україні досліджується використання ШІ в судовій систе- мі, конкретних прикладів успішного допуску доказів, отриманих за допомогою ШІ, до суду небагато. Відмова Верховного Суду прийня- ти аргументи, засновані на ChatGPT, свідчить про нинішній скеп- тицизм щодо використання ШІ для обґрунтування юридичних ви- мог по суті. Міжнародні приклади, особливо зі США, демонструють

неоднозначність у цьому питанні, де допустимість часто залежить від таких факторів, як прозорість, надійність, валідація та загальне ви- знання у відповідній науковій спільноті. Справи, пов’язані з розпізна- ванням облич, підкреслюють ризики, пов’язані з неточними резуль- татами ШІ, тоді як справи, що стосуються аналізу ДНК, свідчать про більшу готовність до прийняття ШІ, якщо його надійність може бути доведена.

Для забезпечення прозорості та відповідальності під час викори- стання ШІ-доказів у судочинстві необхідно розробити чіткі стандарти та протоколи. Це передбачає розробку політики та процедур вико- ристання ШІ в судовій системі, а також адаптацію наявних стандартів доказування до специфіки ШІ-доказів. Важливим є розробка ефек- тивних методів забезпечення конфіденційності даних і водночас від- критості процесів, пов’язаних із застосуванням ШІ [1, 23, 25].

Одним із шляхів підвищення прозорості є забезпечення можли- вості перевірки алгоритмів ШІ, наприклад, через надання відкрито- го коду або проведення незалежних аудитів. Також слід розглянути можливість сертифікації та ліцензування ШІ-систем, які використову- ють у судочинстві, щоб гарантувати їхню якість і надійність [23].

Питання відповідальності за помилки та зловживання ШІ є над- звичайно важливим. Необхідно чітко визначити, хто несе відпові- дальність за можливі помилки, допущені ШІ — розробник системи, користувач (суддя, експерт) або держава. Слід враховувати ризики алгоритмічної упередженості, яка може призвести до несправедли- вих рішень. Правове регулювання відповідальності розробників ШІ є необхідним для забезпечення безпечного та етичного використан- ня цієї технології в судовій системі [4, 24, 52].

Визначення чітких стандартів і протоколів для розробки, впро- вадження та використання ШІ в судовій системі є першорядним завданням для забезпечення прозорості та відповідальності. Це пе- редбачає визначення відповідальності за помилки, допущені сис- темами ШІ, вивчення механізмів верифікації алгоритмів (можливо, через моделі з відкритим кодом або незалежні аудити) та розгляд необхідності сертифікації або ліцензування інструментів ШІ, що вико- ристовують в юридичному контексті. Усунення ризиків алгоритмічної упередженості та забезпечення етичної розробки та використання ШІ також є критично важливими аспектами для зміцнення довіри та забезпечення відповідальності.

Використання ШІ в судочинстві порушує низку важливих етичних питань, які потребують уважного розгляду. Одним із ключових аспек- тів є захист прав людини та забезпечення справедливого судового розгляду. Під час застосування ШІ необхідно дотримувати фундамен- тальні принципи — верховенство права, недискримінація, неупере- дженість, справедливість і безпека [5, 23].

Важливо уникати упереджень і дискримінації, які можуть бути за- кладені в алгоритми ШІ через упереджені навчальні дані. Необхідно впроваджувати механізми для виявлення та усунення таких упере- джень. Також слід забезпечити можливість оскарження рішень, при- йнятих з використанням ШІ, шляхом збереження людського контро- лю та можливості перегляду таких рішень [1, 4, 33].

Конфіденційність і захист персональних даних є ще одним важ- ливим етичним аспектом. Використання ШІ в судочинстві може пе- редбачати обробку значних обсягів чутливої інформації, тому необ- хідно забезпечити надійний захист цих даних від несанкціонованого доступу та витоків. В Україні питання захисту персональних даних регулює відповідний закон [23, 54].

Нарешті, необхідно знайти баланс між ефективністю, яку може забезпечити ШІ (швидкість, автоматизація), та справедливістю судо- вого розгляду. Важливо враховувати моральні аспекти та етичні пи- тання, які можуть виникати під час прийняття рішень за допомогою ШІ. Слід пам’ятати про брак емпатії в ШІ, що є суттєвою відмінністю від судді-людини [1, 5, 55].

Висновки. Питання про допустимість доказів, отриманих за до- помогою ШІ, в українських судах є складним і багатогранним. Хоча ШІ має значний потенціал для підвищення ефективності судової сис- теми, його використання у сфері доказування стикається з низкою правових, етичних і технологічних викликів. Чинне законодавство України про електронні докази створює певну основу для розгляду ШІ-доказів, проте потребує подальшого розвитку та конкретизації з урахуванням специфіки цієї технології. Міжнародний досвід (зокре- ма, практика США та ЄС) свідчить про обережний підхід до допусти- мості таких доказів, наголошуючи на необхідності забезпечення їх- ньої надійності, прозорості та відсутності упереджень. Застосування загальних принципів допустимості до ШІ-доказів вимагає розробки спеціальних критеріїв оцінки (зокрема, валідацію, тестування та екс- пертну оцінку).

Майбутні перспективи використання ШІ в судочинстві України є значними, але потребують ретельного врахування потенційних ри- зиків. Для забезпечення відповідального та справедливого впрова- дження ШІ в судову практику необхідно розробити комплексні реко- мендації на правовому, етичному та технологічному рівнях.

Правові рекомендації

• Розробити спеціальне законодавство або внести зміни до чинно- го законодавства про електронні докази для чіткого врегулюван- ня статусу та допустимості ШІ-доказів.

• Визначити критерії надійності та достовірності ШІ-доказів (зокре- ма, вимоги до валідації, тестування та прозорості алгоритмів).

• Визначити процедури обов’язкової експертної оцінки ШІ-доказів перед їхнім допуском до судового розгляду.

• Визначити чіткий порядок засвідчення та подання ШІ-доказів до суду з урахуванням їхньої специфіки.

• Розглянути питання відповідальності за помилки та зловживан- ня, пов’язані з використанням ШІ в судочинстві.

Етичні рекомендації

• Розробити етичні кодекси та керівні принципи для використання ШІ в судовій системі, що враховують питання справедливості, не- упередженості та захисту прав людини.

• Забезпечити обов’язкове навчання суддів та юристів з питань етики ШІ та його застосування в юридичній практиці.

• Впровадити механізми для виявлення та усунення упереджень в алгоритмах ШІ, що використовують у судочинстві.

• Забезпечити максимальну прозорість використання ШІ в судо- вих процесах для всіх учасників.

• Гарантувати захист прав людини та можливість ефективного оскарження рішень, прийнятих з використанням ШІ.

Технологічні рекомендації

• Розробити стандарти для проєктування, розроблення та тесту- вання ШІ-систем, призначених для використання в судочинстві, з особливим акцентом на їхній надійності та безпеці.

• Сприяти науковим дослідженням у сфері поясненного ШІ (англ. Explainable Artificial Intelligence) для підвищення прозорості та зрозумілості роботи алгоритмів.

• Розробити та впровадити інструменти для перевірки автен- тичності та цілісності доказів, отриманих за допомогою ШІ.

• Заохочувати використання відкритих стандартів та можливостей перевірки коду ШІ-систем, що використовують у судочинстві, для забезпечення їхньої надійності та сприяння громадському конт- ролю.

 

Перелік посилань References

31. України. 19.07.2022. URL: https://cip. Communications and Information gov.ua/ua/news/vimogi-do-zakhistu- Protection of Ukraine. URL: https://

informaciyi- v-informaciinikh- cip.gov.ua/ua/news/vimogi-do-zakhis-

31. Claburn, T. (2025). AІ facial recognition could sink murder investigation / The Register: Enterprise Technology News and Analysis. URL: https://www.thereg- ister.com/2025/01/28/ШІ_facial_recognition_murder/ (access date: 30.03.2025).

32. Moini, D. AІ on trial: How courts are litigating the GenAІ boom - Thomson Reuters Institute / Thomson Reuters Institute. URL: https://www. thomsonreuters.com/en-us/posts/ai-in-courts/courts-genai-boom/ (access date: 30.03.2025).

33. Langham, P. Applying daubert and frye to AІ evidence / Maryland State Bar Association. URL: https://www.msba.org/site/site/content/News-and- Publications/News/General-News/Applying_Daubert_and_Frye_to_AІ_ Evidence.aspx (access date: 30.03.2025).

34. Post-PCAST Court Decisions Assessing the Admissibility of Forensic Science Evidence / National Institute of Justice. URL: https://nij.ojp.gov/ program/national-center-forensics/post-pcast-court-decisions-assessing- admissibility-forensic-science-evidence (access date: 30.03.2025).

 

Evidence obtained with the help of AI and its use in court

Vasyl Oryshchufi

The article explores the admissibility of evidence obtained through artificial intelligence (AI) in the judicial practice of Ukraine. It examines the current state of AI use within the judicial system, defines the concept of “AI-generated evidence”, and analyzes the issues and challenges re- lated to its admissibility, particularly regarding the reliability, transpar- ency, and bias of algorithms. The article reviews current Ukrainian legis- lation on electronic evidence and compares it with judicial practices in other jurisdictions (the U.S. and the EU) concerning AI-based evidence. It outlines general principles of evidence admissibility and their appli- cation to AI-generated evidence, providing examples of both success- ful and unsuccessful uses of AI in legal proceedings. Special attention is given to ensuring transparency, accountability, and the ethical aspects of using AI in the justice system. Based on this analysis, the article offers conclusions and recommendations for the legal, ethical, and technolog- ical regulation of AI-generated evidence in Ukraine.

Keywords: artificial intelligence; judicial process; AI-generated evi- dence; evidence admissibility; AI transparency; AI bias; evidence authen- ticity; forensic examination.

 

 Орищук, В. (2025). Докази, отримані за допомогою штучного інтелекту, та їх використання в суді. Криміналістика і судова експертиза. Вип. 70. С. 255—

278. DOI: 10.33994/kndise.2025.70.20.