Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками докази і доказування у господарському процесі, а саме:
1. Верховний суд – суд права, а не факту.
2. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції.
3. Рішення суду першої інстанції.
3.1. Що впливає на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду (закон).
3.2. Що має впливати на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду ( практика ЄСПЛ).
4. Стадії вирішення справи судом.
5. Докази ( факти) та доказування (процес).
6. Предмет доказування ( спір, спосіб захисту, сторони спору/процесу).
У рамках характеристики доказів у господарському процесі акцентовано на наступному:
1. Верховний Суд – суд права, а не факту
Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів. Його функція полягає у перевірці правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не у повторному дослідженні доказів чи встановленні фактичних обставин справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій є судами встановлення фактів. Саме вони повинні:
● встановити всі обставини спору;
● оцінити зібрані докази;
● визначити, які правовідносини виникли між сторонами;
● застосувати відповідні норми права.
Судова практика:
● Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 902/1144/22.
● Постанова Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 922/4356/23.
Крім того, Верховний Суд не вправі втручатися в оцінку доказів, якщо:
● не встановлено порушень порядку їх отримання або дослідження;
● оцінка доказів вже була надана судами першої та апеляційної інстанцій.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
2. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції
Апеляційний суд:
● переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами;
● перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції;
● діє в межах доводів та вимог апеляційної скарги;
● досліджує лише ті докази, які стосуються фактів, на які посилаються учасники справи в апеляційній скарзі або відзиві на неї.
Додаткові докази можуть бути прийняті лише у виняткових випадках, якщо сторона доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, які від неї не залежали.
В апеляційній інстанції:
● не приймаються нові позовні вимоги;
● не розглядаються нові підстави позову, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Апеляційний суд може скасувати рішення у разі:
1. Нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2. Недоведеності встановлених судом обставин;
3. Невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.
3. Рішення суду першої інстанції
Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яке:
● ухвалене відповідно до норм матеріального права;
● прийняте з дотриманням норм процесуального права;
● відповідає завданню судочинства;
● враховує правові висновки Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, яке:
● базується на повно та всебічно встановлених обставинах;
● ґрунтується на досліджених доказах;
● містить оцінку всіх аргументів учасників справи.
Суд повинен вирішити:
1. Які факти мали місце;
2. Якими доказами вони підтверджуються;
3. Які інші фактичні дані мають значення;
4. Яку норму права необхідно застосувати.
При цьому суд не може виходити за межі позовних вимог, але повинен надавати їм належну інтерпретацію.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
3.1. Що впливає на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду (закон)
На формування мотивувальної та резолютивної частини впливають:
1. Повне та всебічне з'ясування обставин справи.
Рішення повинно базуватися на обставинах, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.
2. Безпосереднє дослідження доказів.
Суд повинен безпосередньо дослідити:
● письмові та електронні докази;
● речові докази;
● висновки експертів;
● показання свідків;
● пояснення учасників справи.
3. Межі позову.
Суд не має права виходити за межі позовних вимог.
4. Законодавство та усталена судова практика.
Підлягають врахуванню:
● чинне законодавство;
● сформована судова практика у подібних правовідносинах.
Разом з тим правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
3.2. Що має впливати на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду (практика ЄСПЛ)
ЄСПЛ виходить з того, що справедливе рішення — це достатньо мотивоване рішення з урахуванням конкретних обставин справи.
Суд зобов'язаний:
● дослідити основні доводи сторін;
● ретельно розглянути всі змагальні документи;
● показати, що аргументи сторін були почуті.
Належне мотивування:
● демонструє сторонам, що суд почув їх позицію;
● дозволяє оцінити перспективи оскарження;
● забезпечує ефективний апеляційний перегляд;
● гарантує суспільний контроль за правосуддям.
Практика ЄСПЛ
● «Краска проти Швейцарії» (19.04.1993) — аргументи сторін повинні бути ретельно розглянуті судом.
● «Мала проти України» (03.07.2014) — необхідність належного мотивування рішень.
● «Руїз Торіха проти Іспанії» — мотивування захищає особу від сваволі суду.
● «DIYA 97 v. Ukraine» — принцип правової визначеності поширюється як на сторони, так і на суди.
● «ТОВ "Фріда" проти України» — необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.
4. Стадії вирішення справи судом
1) Підготовче провадження:
Його завдання:
● остаточне визначення предмета спору;
● визначення характеру спірних правовідносин;
● встановлення обставин, які підлягають доказуванню;
● збирання доказів.
Судова практика:
● Постанова ВС від 14.01.2025 у справі № 910/12923/23.
2) Розгляд справи по суті:
Це основна стадія судового процесу.
Під час неї:
● встановлюються фактичні обставини;
● досліджуються та оцінюються докази;
● формується предмет доказування;
● застосовуються стандарти доказування.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18.
5. Докази (факти) та доказування (процес)
Доказами є засоби встановлення фактів, що мають значення для справи:
1. Письмові, речові та електронні докази;
2. Висновки експертів;
3. Показання свідків.
До доказів висуваються вимоги:
● належності;
● допустимості;
● достовірності;
● вірогідності.
Судове рішення не є доказом.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21.
Доказування — це процес встановлення фактів, які підтверджують вимоги або заперечення сторін.
Мета доказування — відтворити реальні обставини спору та усунути невизначеність у спірних правовідносинах.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
6. Предмет доказування (спір, спосіб захисту, сторони спору/процесу)
Предмет доказування — це обставини (факти), які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення та підлягають встановленню при ухваленні рішення суду.
Спір і предмет спору:
Поняття «спір про право» має оцінюватися за його сутністю, а не формально. Суд повинен аналізувати фактичні та правові підстави позову, а не лише прохальну частину позовної заяви.
Предмет спору — це матеріально-правовий об'єкт, щодо якого виник конфлікт (кошти, майно, земельна ділянка тощо).
Спосіб захисту:
Предмет позову — це матеріально-правова вимога, тобто спосіб захисту права, якого просить позивач. «Спосіб захисту = предмет позову».
Сторони спору та сторони процесу:
Ці поняття не є тотожними.
Сторони процесу:
● позивач;
● відповідач.
Сторони спору:
● належний позивач;
● належний відповідач, до якого звернена матеріально-правова вимога.
Судова практика:
● Постанова ВС від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.
● Постанова ВС від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.
Судова практика:
● Постанова ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.
Першоджерело https://tinyurl.com/r2dr6z6x