Додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення, оскільки її включення не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а також вона не має регулярного характеру
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та індексації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити доплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши її розмір із місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та індексації.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислено її розмір, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), та індексації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення індексації грошового забезпечення при здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 -2023 роки.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахування суми індексації.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає включення цієї додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення.
Суд першої інстанції додатково наголосив, що зазначена додаткова винагорода не має регулярного характеру, виплачується на підставі наказів командирів (начальників), залежить від наявності певних умов, а саме на період дії воєнного стану, пропорційно часу участі в інших заходах в умовах особливого періоду.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20, суд першої інстанції вважав необґрунтованим, оскільки ця постанова стосуються інших обставин, - включення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не було підстав для включення її до складу одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
Водночас розглядаючи позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і виконує функцію підтримання купівельної спроможності рівня грошового забезпечення, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців під час розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.
Оскільки індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалася та виплачувалася грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, суди обох інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування:
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, адвокат Дубок Сергій Миколайович, в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права, він просить скасувати судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували, за відсутності висновку Верховного Суду, пункт 1 розділу XXIII Порядку № 260, та дійшли помилкового висновку про неможливість включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.
За доводами скаржника, зазначена додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, виплата мала постійний характер, а отже, за своєю природою є складовою грошового забезпечення, а тому має бути врахована під час розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення.
Він посилається на правовий висновок Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, де зазначено, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
Скаржник також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20, предметом якої було питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889. Верховний Суд зазначив, що додаткова грошова винагорода на підставі Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, а отже не може вважатися одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20 констатував, що суд першої інстанції, визнавши дії відповідача неправомірними, дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Позиція Верховного Суду:
Спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу було обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Частково задовольняючи заявлений позов, суди першої та апеляційної інстанцій вважали обґрунтованими вимоги позивача про включення до складу його місячного грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення.
Разом із тим суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення, оскільки її включення не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а також вона не має регулярного характеру. Отже, підстав для включення її до складу одноразової грошової допомоги на оздоровлення у відповідача не було, а відтак суди відмовили в цій частині позовних вимог.
У цьому касаційному провадженні судові рішення у цій справі оскаржується позивачем у частині відмовлених позовних вимог про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 розділу XXIII Порядку №260, зокрема у контексті включення, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке.
Після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23 вже висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошової допомоги для оздоровлення на відповідний рік, яка виплачується військовослужбовцю за правилами Порядку № 260.
Відповідаючи на це питання, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23 зазначив, що приписи частини першої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
У підсумку, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Висновок:
За такого правового регулювання Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23 дійшов висновку, що обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.
З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновком суду судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення означених позовних вимог ОСОБА_1 . Наведені у касаційній скарзі доводи такого висновку не спростовують.