Додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану військовослужбовцю, є тим доходом, який треба враховувати, визначаючи розмір аліментів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 серпня 2025 року у справі № 636/3608/24
Вступ:
Згідно з рішенням суду боржник-військовослужбовець зобов`язаний сплачувати на користь стягувачки аліменти на утримання дитини. Під час виконання цього рішення державний виконавець звернув стягнення на доходи боржника, зокрема, на додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану. Боржник вважав такі дії виконавця неправомірними, бо вказана винагорода належить до одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які не включаються до переліку видів доходів для визначення розміру аліментів. Тому просив суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця з непроведення перерахунку аліментів, зобов`язати його здійснити такий перерахунок і зупинити стягнення на період, поки залишатиметься переплата.
Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні скарги. Зазначили, що додаткова винагорода, яка виплачується військовослужбовцю на період воєнного стану, входить у перелік видів доходів, які слід враховувати, визначаючи розмір аліментів.
Боржник із такими судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що зазначена додаткова винагорода єодноразовим видом грошового забезпечення військовослужбовця, тому не належить до тих доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів.
Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи є додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, тим доходом військовослужбовця, який треба враховувати, визначаючи розмір аліментів. Відповідь на це питання позитивна. Тому судові рішення слід залишити без змін.
Зміст скарги на дії приватного виконавця:
У травні 2024 року боржник звернувся до суду зі скаргою на діяння ВДВС. Просив: (1) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо непроведення перерахунку заборгованості боржника у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_2 відповідно до заяви (вимоги) від 6 травня 2024 року; (2) зобов`язати державного виконавця провести перерахунок розміру заборгованості боржника у ВП № НОМЕР_2 із урахуванням переплати, яка виникла внаслідок необґрунтованого утримання сум аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, отриманої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 8 лютого 2022 року № 168 (далі - постанова № 168) за період з 1 липня 2023 року до 30 квітня 2024 року включно; (3) зобов`язати державного виконавця прийняти рішення, згідно з яким тимчасово зупинити стягнення у ВП № НОМЕР_2 до ліквідації переплати; (4) захистити права та законні інтереси боржника в інший ефективний спосіб, передбачений законом. Обґрунтував скаргу так:
На виконанні ВДВС перебуває виконавчий лист у справі № 617/1550/15-ц про стягнення з боржника на користь стягувачки аліментів у розмірі 1/4 його доходів. 31 січня 2017 року державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Немченко Дмитро Олександрович виніс постанову, згідно з якою звернув стягнення на 1/4 доходів боржника безпосередньо на рахунок стягувачки. Цю постанову надіслав для виконання до військової частини, в якій служить боржник.
Грошове забезпечення з 1 липня 2023 року склало близько 25 144,00 грн щомісячно. Тому розмір стягнутих аліментів не має перевищувати 6 500,00 грн. Однак військова частина утримує щомісячно понад 30 000,00 грн із урахуванням додаткової винагороди.
Додаткова винагорода, яка виплачується на період дії воєнного стану, є одноразовим видом грошового забезпечення військовослужбовця і не включається до переліку видів доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів. Тому дії державного виконавця з нарахування заборгованості зі сплати аліментів із сум додаткової винагороди є незаконними.
Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду:
30 травня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні скарги.
18 вересня 2024 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Суди мотивували їхні рішення так:
Державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та правильно врахував додаткову винагороду на період дії воєнного стану під час при визначення розміру аліментів, оскільки вона у цей період сплачується щомісяця у розмірі, який визначає командир військової частини за місцем перебування боржника на грошовому забезпеченні.
Згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263 (далі - постанова № 1263) до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - постанова № 146), вказана додаткова винагорода включена до переліку видів доходу, які мають бути враховані для визначення розміру аліментів. Тому скарга боржника є безпідставною.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Боржник мотивував касаційну скаргу так:
Передбачена у постанові № 168 додаткова винагорода виплачується на період воєнного стану. Вона належить до одноразових видів грошового забезпечення та не включається до переліку видів доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної постанови для визначення розміру аліментів, внаслідок чого є неоднакове застосування відповідних норм чинного законодавства.
За наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25 січня 2023 року № 44 (застосовний із 1 лютого 2023 року) внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 7 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), згідно з якими визначена постановою № 168 додаткова винагорода належить до одноразових видів грошового забезпечення.
Положення Порядку № 260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 слід застосовувати разом із пунктом 8 постанови № 146, відповідно до якого із військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Позиція Верховного Суду:
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з відмовою судів попередніх інстанцій у задоволенні скарги боржника. За змістом пунктів 1 і 8 Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, зокрема з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру. Тобто Кабінет Міністрів України не відніс зазначену додаткову винагороду до грошового забезпечення, яке не має постійного характеру. Інакше кажучи, така додаткова винагорода є постійною впродовж дії воєнного стану згідно з умовами, визначеними у постанові № 168.
На цей висновок не впливає те, що згідно з Порядком № 260 додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, класифікована як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення. Вказівка у його назві на одноразовість не означає, що додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, всупереч Переліку не має постійного характеру. Впродовж дії воєнного стану вона нараховується та виплачується на регулярній основі відповідно до умов, визначених у постанові № 168. За іншої інтерпретації, якщо погодитися з боржником, він би міг отримати додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану, лише один раз (одноразово) за весь цей період.
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що військова частина на виконання рішення суду про стягнення з боржника аліментів з липня 2023 року правильно відраховувала та перераховувала їх стягувачці з доходів боржника, включно з його додатковою винагородою, яка виплачується на період воєнного стану.
Таким чином, помилковими є твердження боржника у касаційній скарзі про те, що віднесення цієї додаткової винагороди згідно з Порядком № 260 до одноразового виду грошового забезпечення військовослужбовця вказує на неможливість її урахування під час обчислення розміру аліментів. Колегія суддів наголошує, що ця винагорода за змістом пункту 8 Переліку впродовж дії воєнного стану має постійний характер, що підтверджують відомості про щомісячні доходи боржника, які надала військова частина (а. с. 16-17). Тому державний виконавець правильно розрахував розмір аліментів, включивши до бази підрахунку цю винагороду.
Безпідставним є аргумент боржника у касаційній скарзі про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок щодо включення додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, до видів грошового забезпечення, що враховуються для визначення розміру аліментів, сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц і від 26 лютого 2025 року у справі № 361/1506/22. Немає жодних підстав вважати, що парламент і уряд, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, могли з будь-яких причин не охопити аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду військовослужбовця на період воєнного стану.
Висновок:
З огляду на викладене доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Тому колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги боржника.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
З огляду на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, її слід залишити без задоволення, а оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.