Добросовісне користування процесуальними правами передбачає обов'язок особи контролювати перебіг судового провадження та своєчасно вчиняти процесуальні дії
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 752/8914/22
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачки майнову шкоду у розмірі 67 143, 73 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У квітні 2021 року він виявив, що його квартира була залита водою. 27 квітня 2021 року комісією у складі працівників ЖЕД - 110 було проведено обстеження квартири з метою виявлення причин і розміру заподіяної йому шкоди. Згідно акту огляду квартири, залиття відбулося внаслідок пошкодження радіатора опалення, який встановлений у квартирі АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище, власником якої є відповідачка. На його вимогу відшкодувати завдані збитки за наслідками залиття відповідачка відмовилась.
У квітні 2022 року повторно відбулося залиття його квартири. Відповідно до акту від 20 квітня 2022 року складеного працівниками ЖЕД - 110, залиття сталося внаслідок пошкодження підводки до радіатора центрального опалення, встановленого в квартирі відповідачки. За наслідками залиття в його квартирі були пошкоджені стеля, стіни та підлога в коридорі, кухні та кімнаті. Відповідачка відшкодовувати завдані йому збитки, посилаючись на відсутність коштів. Кошторис вартості відновлювальних будівельних робіт становить 67 143, 73 грн.
Крім того, за наслідками залиття квартири йому було завдано також моральну шкоду, яка виразилась у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу пошкодження квартири, через що остання стала непридатною для використання без проведення ремонту.
Короткий зміст судових рішень:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 5 000, 00 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року відмовлено з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції за відсутності учасників справи. Апеляційна скарга на судове рішення повинна бути подана у строк до 02 травня 2025 року. Скаржнику було запропоновано подати клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з власної ініціативи.
Копію зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції направлено ОСОБА_3 на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі, 03 листопада 2025 року та 03 грудня 2025 року. Однак, поштові відправлення повернуті на адресу суду в зв`язку із закінченням терміну зберігання, згідно довідок АТ «Укрпошта».
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
10 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційну скаргу було подано 22 липня 2025 року, що було підтверджено і в змісті оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження, а відтак необхідності подавати клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не було.
Звертає увагу суду, що в апеляційній скарзі також було зазначено, що повний текст рішення був складений 22 червня 2025 року, тобто ОСОБА_1 обґрунтовано розраховувано, що суд апеляційної інстанції ознайомиться зі змістом апеляції та матиме технічну можливість перевірити яке саме рішення (скорочене чи повне) було ухвалене у даній справі 02 квітня 2025 року і коли саме було складено повний текст рішення за для визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження.
Вважає, що судом апеляційної інстанції помилково не було взято до уваги наявність скороченого та повного тексту рішення по даній справі, що в свою чергу призвело до порушення вимог процесуального права визначених статтею 354 ЦПК України та ухвалення незаконної та необґрунтованої ухвали. Звертає увагу на те, що це свідчіть про наявність достатніх підстав для касаційного оскарження даної ухвали.
Позиція Верховного Суду:
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач належним чином повідомлявся про необхідність вчинення відповідної процесуальної дії, а судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів з метою належного направлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції ознайомиться зі змістом апеляційної скарги та матиме технічну можливість перевірити яке саме рішення (скорочене чи повне) було ухвалене у даній справі 02 квітня 2025 року і коли саме було складено повний текст рішення для визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження, колегією суддів не береться до уваги, оскільки ним не надано апеляційному суду належних та допустимих доказів, які спростовують факт подання апеляційної скарги не у строк.
Колегія суддів зауважує, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами (див. постанову Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 336/10821/21).
Будь-яких доказів того, що позивач намагався дізнатись про результат розгляду його позовної заяви та отримати копію судового рішення у своїй справі, як і докази поважних причин, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою у матеріалах справи відсутні.
Доказів, які б свідчили про вчинення позивачем усіх можливих та залежних від нього дій після подачі апеляційної скарги, спрямованих на своєчасне усунення недоліків апеляційної скарги, також не надано.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованою та містить відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції, з огляду на наведені апелянтом доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру, а тому наведені підстави для поновлення процесуального строку слід визнати неповажними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Volovik v. Ukraine» («Воловік проти України» № 15123/03, § 53, 55)).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує до того, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.