Для визначення права на індексацію-різницю вирішальним є останнє нормативне підвищення посадового окладу, а не індивідуальне збільшення грошового забезпечення військовослужбовця
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 440/14429/24
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 включно у фіксованій величині 4463,15 грн у місяць, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн у місяць за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з відрахуванням військового збору та податку з доходів фізичних осіб, сума якого компенсується відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 не в повному обсязі, чим порушено вимоги Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991 «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку № 1078.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати й виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у відповідній редакції), із урахуванням раніше виплаченої суми.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зауважив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що на час розгляду цієї справи відповідач заперечував щодо наявності права у позивача на виплату індексації-різниці грошового забезпечення, питання щодо конкретних розмірів у межах цієї справи відповідачем не досліджувалося, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими, позаяк суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Таким чином, суд попередніх інстанцій дійшли висновку, що порушене право позивача у цій частині, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), слід захистити шляхом визнання протиправною бездіяльності В/ч НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 включно відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги:
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі № 440/14429/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити його позивні вимоги повністю.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосували абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Крім того, на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 та пункт 4 частини другої статті 353 КАС України та вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зауважує, що не оскаржує порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 05.04.2019 по 05.04.2021, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Проте скаржник стверджує, що відповідач, на порушення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не виплатив на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 05.04.2019 по 05.04.2021 у фіксованій величині 4087,92 грн.
У цьому контексті скаржник зазначає, що відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100, тобто 1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.
За доводами позивача, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума належної йому індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (4463,15 грн - 375,23 грн = 4087,92 грн). Таким чином, на його думку, В/ч НОМЕР_1 повинна була виплачувати 4087,92 грн індексації - різниці щомісячно за період з 05.04.2019 по 04.04.2021 включно.
Позиція Верховного Суду:
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не установив обставин, які належить з`ясувати для цілей застосування пункту 5 Порядку № 1078: не дослідив, чи підвищувався дохід позивача в березні 2018 року та не установив розмір підвищення доходу; суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; не дослідив, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
Однак необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та, виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Натомість за обставин цієї справи позивач проходив службу у В/ч НОМЕР_1 з 05.04.2019 по 05.04.2021, тож посадовий оклад позивача у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та був визначений Постановою № 704.
З огляду на наведені обставини варто наголосити, що оскаржувані судові рішення суперечать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.
Отже, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.
Висновок:
Суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли необґрунтованих висновків, не врахували правових позицій Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм пункту 5 Порядку № 1078. Водночас суди помилково визначили характер спірних правовідносин і неправильно застосували норми пункту 5 Порядку № 1078, дійшовши необґрунтованих та передчасних висновків по суті спору.
Указане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не встановили усіх фактичних обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
Натомість суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.
Адже для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, то Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи в означеній частині.
На основі викладеного Суд дійшов висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.