Коли дії Дисциплінарної комісії поліції щодо аналізу організації та контролю за несенням служби не свідчать про наявність самостійного дисциплінарного проступку
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.08.2021 № 1928 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.09.2021 № 1381 о/с щодо звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в званні підполковника поліції з 02.09.2021;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог позивач указує на незаконність оскаржуваних наказів, оскільки висновок службового розслідування, на основі якого прийнято оскаржувані накази, ґрунтується лише на інформації щодо складання відносно позивача адміністративних матеріалів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Також позивач посилається на грубе порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.08.2021 № 1928 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.09.2021 № 1381 о/с щодо звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 02.09.2021. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення у розмірі 141 304 грн за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції визнав недопустимими докази, надані відповідачем до суду на підтвердження обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановленого висновком службового розслідування, а тому виснував, що матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Крім того, при ухваленні рішення суд першої інстанції керувався тим, що Приморським районним судом м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення встановлено відсутність в діях позивача складу правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відхилення доказів, наданих відповідачем на підтвердження своїх доводів щодо правомірності прийнятих рішень. Оцінюючи такі докази, апеляційний суд погодився з висновками службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Крім того, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності, сама по собі постанова Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/17274/21 не має преюдиційного значення під час розгляду цієї адміністративної справи, спірним у якій є питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, що у наступному призвело до накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить постанову апеляційного суд скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацу 2 пункту 4 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, в сукупності без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 560/1803/19. У цій частині доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що в порушення наведених норм законодавства відповідач при проведенні службового розслідування вийшов за межі призначеного службового розслідування, а тому здобуті під час такого службового розслідування обставини не можуть слугувати підставою для дисциплінарної відповідальності позивача.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України заявник касаційної скарги вказує про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині не дослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин на підставі недопустимих доказів.
Оцінка Верховного Суду:
Насамперед, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно не взяв до уваги постанову Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/17274/21, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
За встановлених обставин у цій справі, службове розслідування відносно позивача призначено на підставі доповідної записки т.в.о. начальника Управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Одеській області за фактами можливого порушення 29.08.2021 службової дисципліни ОСОБА_1 . Відповідно до висновку службового розслідування предметом службового розслідування були події, що відбулися 29.08.2021 за участю ОСОБА_1 (складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Дисциплінарна комісія вважала, що підполковник поліції ОСОБА_1 своїми діями, пов`язаними з керуванням транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та невиконанням вимог Правил дорожнього руху України, неетичною поведінкою на місці складання адміністративних матеріалів, вчиненні дій, що перешкоджали іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, дискредитував звання поліцейського. Дисциплінарна комісія вважала, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження під час проведення службового розслідування.
Таким чином, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом службового розслідування були ті події, про які йшлося у доповідній записці т.в.о. начальника Управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Одеській області, на підставі якої ініційовано проведення службового розслідування. У підсумку відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження під час його проведення та слугували для висновку Дисциплінарної комісії про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
Здійснення Дисциплінарною комісією аналізу стану організації та контролю за несенням служби особового складу відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області не свідчить про вихід комісії за межі предмету перевірки, а вказує, відповідно до висновку службового розслідування, на те, що такі обставини бралися комісією як такі, що обтяжуються відповідальність ОСОБА_1 , а не як самостійні підстави стверджувати про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.
А тому доводи скаржника, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтвердилися під час касаційного перегляду справи.
Доводи позивача про порушення апеляційним судом норм процесуального права зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо доведеності відповідачем наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою апеляційним судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Висновок:
Підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.