Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками дискримінацію українських мігрантів, а саме:

• 1. Приклади ситуацій, завдання.
• 2. Міжнародне правове регулювання протидії дискримінації за ознакою раси та національності.
• 3. Стратегія.
• 4. Аспекти здійснення міжнародних процедур.

У рамках характеристики дискримінації українських мігрантів акцентовано на наступному:

1. Приклади ситуацій, завдання

Приклади ситуацій:

Джессіці Оракпо, нігерійській студентці-медику в Україні, на кордоні сказали, що прикордонники опікуються лише українцями і що ” якщо ти чорний, то маєш іти пішки “.

Чинеє Мбагву, нігерійський лікар, який живе на заході України, розповів, що застряг на кордоні більш ніж на два дні, спостерігаючи, як інших небілих біженців б’ ють палицями.

Асі, студентці-медику з Сомалі, яка навчалася в Києві, коли вона приїхала до Польщі, сказали, що ” проживання в готелі тільки для українців “.

Мустафа, студент з Гвінеї, який навчається в Харкові, розповів, як його розвернули на кордоні, в той час як білим біженцям дозволили в’їхати до Польщі.

Завдання:

• 1) Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію щодо зазначеної дискримінації.
• 2) Якими нормами міжнародного права ще регулюється питання протидії дискримінації за ознакою раси та національності?
• 3) Якщо у зазначеному курсі Ви є адвокатом, напишіть, будь ласка, план дій щодо захисту клієнтів, якби вони звернулися до Вас за правничою допомогою?

2. Міжнародне правове регулювання протидії дискримінації за ознакою раси та національності

Загальна декларація прав людини:

• стаття 2: кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

• стаття 5: ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

• стаття 7: всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод:

• стаття 14: користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

• стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції:

1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ст. 5).

Конвенція про статус біженців:

• стаття 2: договірні Держави застосовуватимуть положення цієї Конвенції до біженців без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої раси, релігії або країни їхнього походження.

Міжнародний пакт про економічні соціальні та культурні права:

• частина 2 статті 2: держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.

• частина 1 статті 11: держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя. Держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.

• частина 1 статті 12: держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права:

• стаття 7: нікого неможе бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню.

• частина 1 статті 9: кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

• стаття 12.

• стаття 13.

• стаття 17.

• стаття 26.

Директива Ради 2000/43/ЄС від 29 червня 2000 року про імплементацію принципу однакового ставлення до осіб незалежно від расового або етнічного походження:

• стаття 1: метою цієї Директиви є встановлення рамок для боротьби з дискримінацією за ознакою расового або етнічного походження з метою впровадження в державах-членах принципу однакового ставлення.
• частина 1 статті 2: для цілей цієї Директиви принцип однакового ставлення означає відсутність прямої або непрямої дискримінації за ознакою расового або етнічного походження.
• стаття 3: сфера застосування.

3. Стратегія

Обов’язково з’ясувати:

1. Перед початком надання правничої допомоги: які саме цілі має сам клієнт (отримання сатисфакції моральної, матеріальної шкоди, визнання незаконними дій, надання розголосу ситуації тощо).
2. Аспекти юрисдикції: на території якої країни знаходилася особа, чиї права було порушено. Громадянином якої країни є потерпілий + додаткові дані (документи про тимчасовий статус, підстави перебування в країні тощо).
3. Чи країна, яка допустила вчинення дискримінаційних дій по відношенню до потерпілого є учасницею міжнародних договорів, угод у сфері протидії дискримінації та чи ратифікувала факультативні/додаткові протоколи щодо моніторингу, звітування та виконання норм міжнародного законодавства, в т.ч. і щодо процедури індивідуальних/колективних скарг.
4. Чи країна, громадянином якої є потерпілий є учасницею міжнародних договорів, угод у сфері протидії дискримінації.

Національні процедури:

З метою: встановлення факту дискримінації, фіксування негативних наслідків, захисту та відновлення порушених прав, отримання сатисфакції моральної та матеріальної шкоди.

Шлях захисту:

1. Негайне звернення до правоохоронних органів з метою припинення порушень які вже мають місце та фіксації ситуації, яка відбувається.
2. Звернення до уповноважених органів (в т. ч. контролюючих) з метою доведення до відома факту дискримінації та необхідності реагування конкретно в частині проявів дискримінації. Наприклад, в Україні – це факт звернення до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини.
3. Звернення до суду з позовом відповідного характеру (на підставі обраних способів захисту) + можливі вимоги про визнання дій дискримінаційними + стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Міжнародні судові процедури:

• Звернення до Європейського суду з прав людини.

Побудова аргументації складається з таких етапів:

1. Ідентифікація неоднакового поводження/ставлення.

2. Пошук/вибір компаратора.

3. Визначення та доведення ознаки розрізнення.

4. Оцінка становища “жертви” у порівнянні з компаратором.

5. Перевірка наявності легітимної мети.

6. Перевірка пропорційності:

• чи досягається мета вжитими заходами;
• чи можна було досягти тієї ж мети менш обтяжливим способом;
• чи не була перейдена межа свободи розсуду держави.

Але варто зауважити, що застосування даного алгоритму можливе не завжди.

Міжнародні процедури: Рада Європи:

• Звернення до Комісара Ради Європи з прав людини;
• Звернення до Спеціального представника Генерального секретаря з питань міграції та біженців;
• Звернення до Керівного комітету з питань боротьби з дискримінацією, різноманітності та інклюзії (СDADI) Ради Європи.

Міжнародні процедури: Організація Об’єднаних Націй:

• Звернення до Комітету по правам людини ООН;
• Звернення до Комітету ООН з ліквідації всіх форм расової дискримінації;
• Звернення до Комітету з економічних, соціальних і культурних прав ООН;
• Звернення до Робочої групи експертів ООН з питань осіб африканського походження.

4. Аспекти здійснення міжнародних процедур

На прикладі звернення до Комітету з економічних, соціальних та культурних прав ООН:

Комітет з економічних, соціальних та культурних прав (КЕСКП) складається з 18 незалежних експертів, які спостерігають за виконанням державами-учасницями Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Пакт передбачає економічні, соціальні та культурні права, такі як права на достатнє харчування, достатню оселю, освіту, здоров’я, соціальне забезпечення, на воду та санітарні послуги, а також на працю.

Комітет може приймати та розглядати індивідуальні повідомлення, або скарги, від осіб чи груп осіб, які заявляють про те, що вони стали жертвами порушення положень Пакту з боку держави (відповідно до Факультативного протоколу до МПЕСКП).

Для того, щоб Комітет мав право приймати індивідуальні скарги, держава, яка є стороною Пакту, має визнати компетенцію Комітету шляхом ратифікації Факультативного протоколу.

5. Власна думка

Всі ситуації з завдання потребують деталізації та встановлення конкретних обставин по кожному по кожному факту окремо.

І все ж з описаних ситуацій можна зробити висновок про наявність ознак афрофобії, дискримінації за ознакою раси та національності. При чому, в описаних випадках ми не говоримо тільки про якийсь один вид дискримінації.

На думку лектора, це все буде сукупність певних видів дискримінації: афрофобії і дискримінації за ознакою національності у різних варіаціях.

Наслідки до яких може призвести така дискримінація:

• 1) серйозний психологічний вплив і моральна шкода яку зазнають люди під час дискримінації,
• 2) порушення особистих немайнових прав. Таких як, до прикладу, свобода пересування або користування тими чи іншими соціальними послугами обслуговування як наприклад доступ до готелю тощо;
• 3) порушення особистих майнових прав. Тому, може бути заявлено в тому числі і сатисфакцію матеріальної шкоди: зокрема, несанкціоноване утримання особи на кордоні може мати наслідком для особи втрату коштів, адже, особа буде вимушена шукати інший транспорт якщо її знімуть, до прикладу, з автобусу і треба буде організовувати транспорт доїзд до наступного місця призначення.

Важливо визначити які способи захисту застосовувати у конкретній справі.

Адже дискримінація – це дуже делікатна тема і не всі люди вони хочуть виносити це на широкий загал і виходити з цією темою, до прикладу, на рівень звернення до міждержавних організацій. Іноді одного звернення до правоохоронних, уповноважених (контролюючих) органів для людини може бути достатньо.

І вже враховуючи обрані способи захисту ми бачимо: чи застосовуватимемо міжнародні процедури чи ні. Або, можливо, ми їх будемо застосовувати згодом.

Необхідно з’ясувати громадянство клієнта а також статус країни на території якої було вчинено дискримінацію.

І якщо ми говоримо про випадки які трапляються з біженцями, іноземцями, то обов’язково варто враховувати:

• статус країни – походження особи;
• статус країни на території якої трапився випадок дискримінації;
• статус країни на якій тимчасово перебуває особа (є резидентом або має інший статус, визначений законодавством та посвідчений відповідними документами).

Звісно, це все вже більше тема територіальної юрисдикції, але вона важлива бо якщо ми говоримо про міжнародне правове регулювання дискримінації, то всі акти якими регулюється протидія дискримінації мають свою дію: у часі, у просторі, за колом осіб.

Тому, це якраз та історія коли ми чітко маємо розуміти який саме міжнародний документ можемо застосувати для ефективного захисту клієнта.

Першоджерело - https://tinyurl.com/m2kr9574