Шановні колеги, дорогі друзі, майбутні адвокати!
Для мене велика честь виступати сьогодні на конференції, присвяченій минулому, сучасності та майбутньому адвокатури. Адвокатура — це не просто професія. Це покликання. Це внутрішня свобода, помножена на відповідальність. Це готовність стояти поруч із людиною саме тоді, коли їй найважче.

Коли ми говоримо про адвоката, ми говоримо про особу, яка перебуває на межі між правом та несправедливістю, між силою та вразливістю, між людиною і державою. Це роль, що вимагає не лише знань, а й характеру, стійкості, сміливості й високого рівня людяності. Наша професія формувалася людьми — їх принципами, етичними орієнтирами, практикою щоденної відповідальності.

Серед тих, хто закладав фундамент цієї професії, є постаті, які назавжди залишаються в її історії. Одним із таких був Йосип Львович Бронз. Він був не лише Головою Ради адвокатів Одеської області, а й прикладом професійної честі. Його відома реакція на спортивні костюми в судових засіданнях уже стала частиною професійного фольклору. Але в цьому була не лише емоція — це була позиція: адвокатська етика — це насамперед повага. Повага до суду. До людей. До професії. До себе.

Сьогодні адвокатура переживає глибокі трансформації. Ми цифровізуємося, оновлюємо стандарти, посилюємо самоврядність і розвиваємо професійну культуру відповідальності. Адвокати Одеської області відіграли важливу роль в оновленні Правил адвокатської етики — документа, що визначає рамки поведінки нашої спільноти та формує довіру до професії.

Окремо хочу підкреслити питання, яке для мене є ключовим і як для адвоката, і як для керівника навчального майданчика адвокатів.
Навчання — це етична категорія.
Професійний розвиток — це складова адвокатської доброчесності.

Це важливо з кількох причин. Людина, яка звертається до адвоката, розраховує на компетентність. Не формальну, а реальну. Світ змінюється швидко. Норми права еволюціонують. Технології створюють нові правові контексти і ризики. Адвокат, який не навчається, знижує свою здатність забезпечувати належний рівень правничої допомоги.

Професійний розвиток адвоката — це елемент гарантій, які Конституція України та Європейська конвенція з прав людини покладають на систему правосуддя. Якісний захист — це не приватна справа адвоката, це інституційна функція держави. І адвокатура реалізує її щодня.

Навчання — це не лише підвищення кваліфікації. Це елемент етики. Це чесність перед клієнтом, який має право на якісний захист. Це внутрішня вимога професії. Це показник зрілості.

У Вищій школі адвокатури ми щодня спостерігаємо, як адвокати адаптуються, оновлюють свої знання, формують нові компетентності. І саме ті, хто здатен вчитися системно, незалежно від досвіду чи стажу, визначають майбутнє професії. Фаховість — це не питання років у професії. Це питання характеру.

Молоде покоління адвокатів підсилює цю тенденцію. Їх цифрова культура, відкритість до нового та висока мотивація формують нову якість професійного середовища. Якщо раніше обговорювались питання зовнішнього вигляду в суді, то сьогодні предметом уваги стають цифрова етика, медіаграмотність, інформаційна безпека, поведінка у відкритому інформаційному просторі. Це відображає реалії сучасного світу.

Особливої ваги ці питання набувають у період воєнного стану.
Попри складні умови, адвокатура продовжує виконувати свої функції. Ми працюємо там, де інколи немає світла, зв’язку, тиші чи безпеки. Але ми не знижуємо стандартів професійності. Ми продовжуємо навчатися.

У 2022 році, доповідаючи у Раді Європи, я сказав:
Україні потрібна зброя. Зброя знань. Знання — це те, що захищає, але не вбиває.
І поставив питання, яке залишається актуальним досі:
чи достатньо у нас із вами цієї зброї?

Сьогодні, у воєнний час, відповідь на це питання визначає не лише якість захисту в судах, а й нашу здатність інтегруватися в європейську систему правосуддя на рівні стандартів, а не декларацій.

Фізичні кордони можуть бути обмежені. Але кордони професійних знань — відкриті. І це демонструє силу української адвокатури.

Перед нами — багато завдань: наставництво, міжнародна співпраця, нові освітні стандарти, підвищення правової культури суспільства. Але всі вони мають одну спільну основу — готовність адвоката навчатися. Саме з цього і народжується наш спільний маніфест.

Бо адвокатура — це не професія окремих людей.
Адвокатура — це спільнота.
І сила цієї спільноти визначається професійністю кожного.

Ми можемо мати різні підходи, різні методи, різний досвід. Це природно.
Але є речі, в яких ми маємо бути однаковими:
порядність,
гідність,
професійність,
готовність навчатися.

Це — наш спільний маніфест.
Маніфест адвокатури, яка прагне бути сильною.
Маніфест адвокатури, яка поважає себе.
Маніфест адвокатури, яка забезпечує захист людини професійністю, а не риторикою.

Майбутнє адвокатури — це частина майбутнього держави.
Бо верховенство права неможливе без сильного адвоката.
Неможливе без незалежного адвоката.
І неможливе без професійного адвоката.

Майбутнє адвокатури формують не закони й не реформи.
Майбутнє адвокатури формують люди, які не зраджують своїй честі.

І я пишаюся тим, що сьогодні стою поруч із тими, хто обирає цей шлях — свідомо, відповідально і послідовно, навіть у період воєнного стану.

Дякую за увагу.