Ділові відносини в карантин: від конфлікту до співпраці
Оксана Ратушна, юристка та практикуюча сiмейна медіаторка, членкиня ГО «Асоціації правників України», ГО «Асоціація сімейних медіаторів України», со-автор та со-ведуча курсу базових навичок медіатора Прочитавши цю статтю, у якій я вам розповім про дві різні моделі пошуку рішень в реальному кейсі під час карантину, стає зрозумілим, який шлях може бути ефективним для різних ситуацій бізнесу. […]
Новини та події
15.05.2020

Оксана Ратушна,
юристка та практикуюча сiмейна медіаторка,
членкиня ГО «Асоціації правників України»,
ГО «Асоціація сімейних медіаторів України»,
со-автор та со-ведуча курсу базових навичок медіатора

Прочитавши цю статтю, у якій я вам розповім про дві різні моделі пошуку рішень в реальному кейсі під час карантину, стає зрозумілим, який шлях може бути ефективним для різних ситуацій бізнесу. Йтиметься про правовий спосіб пошуку рішень і можливості застосування навичок медіатора в юридичному консультуванні.

Карантин став справжнім випробуванням для малого бізнесу. Усі підприємці зіткнулися з цією обставиною примусово й несподівано усвідомили:
– неможливість функціонувати у звичайному режимі;
– потребу в побудові нових ділових відносин;
– обмежені можливості використовувати простір;
– тривалість і невизначеність на тлі суперечливої інформації;
– підвищену тривожність, почуття страху й актуальність пошуку механізму для справедливих рішень.

Форс-мажор чи переговори

У правовому аспекті карантину першою й, напевно, найбільш обговорюваною темою став форс-мажор. У бізнесі це передбачуваний фактор; як правило, обставинам непереборної сили присвячено цілий розділ у договорах. І його застосування в ситуації, що склалася, здавалося єдиним правильним рішенням. Однак ті підприємці, у яких були договірні відносини в усній формі й «джентльменські угоди», використовувати правові можливості не могли. Єдиним шляхом пошуку нових рішень в ситуації карантину для них стали переговори. Ті ж, у кого договори на руках, сіли їх читати: які саме названо обставини форс-мажором в договорі, як форс-мажор впливає на зобов'язання щодо конкретного договору: тільки звільняє від санкцій (штрафу або пені) чи від самого зобов'язання (можна не виконувати нічого й не платити); яким документом має підтверджуватись форс-мажор, у якому органі його видають і скільки це коштує.

Таким органом в Україні є Торгово-промислова палата. Для отримання підтвердження форс-мажору треба подати пакет документів, які будуть свідчити, що саме ви за конкретним договором не маєте можливості виконувати зобов'язання через карантин. І так щодо кожного договору окреме обґрунтування. На сайті Торгово-промислової палати України зазначено, що суб'єктам малого підприємництва сертифікат про форс-мажорні обставини видається безкоштовно. А всі інші заявники послуги торгово-промислової палати з підтвердження форс-мажору повинні сплатити згідно з встановленими тарифами. Але навіть оплата не гарантує підтвердження форс-мажору з боку ТПП. У разі відмови у видачі сертифіката це можна оскаржити. Однак це час, а договором передбачений строк надання підтверджуючих документів іншій стороні договору. З огляду на це багато хто також розуміє, що найкращою альтернативою буде не пошук правового рішення, а переговори.

Тому, якщо:
1. немає письмового договору, що відображає всі реальні умови взаємодії – не уникнути переговорів.
2. підтвердження форс-мажорних обставин офіційним шляхом витратно або недоцільно за строками – не уникнути переговорів.
3. не хочете тривалого процесу доказування й боротьби позицій – не уникнути переговорів. І це перевірено на власному досвіді.

Від зіткнення позицій до переговорів

У кризу 2008–2009 рр. я була начальником юрвідділу бізнесу з контрактом на постачання італійського обладнання.
Тоді національний банк зненацька ввів обмеження на купівлю валюти та її перерахування за межі України. Українська сторона не могла виконувати умов контракту з іноземним заводом і продовжувати платити за графіком. Завдання полягало в тім, аби перестати виконувати зобов'язання з оплати на підставі урядових обмежень і відмовитися від постачання. Для цього обов’язковою умовою було підтвердження про форс-мажор. Незважаючи на обґрунтовану юридичну позицію та кілька раундів зустрічей, нам не вдалося уникнути конфлікту, а отже, судового розгляду. Адже форс-мажор не звільняє від виконання зобов'язання, а тільки від відповідальності за його невиконання в період форс-мажору.

Навіть якщо форс-мажор досить тривалий, сторонам доведеться далі за загальним столом вирішувати долю їхнього контракту й конфлікт. А проводити переговори в конфліктній і спірної ситуації – це особливий навик. Іноді для цього комусь з уповноважених осіб довіряють провести переговори або сторони це роблять самі, а часом вдаються до послуг підготовленого фахівця-медіатора.
У справі з італійським контрактом мені не вистачило навичок юриста й знань певних технік, які дозволяють перейти від зіткнення позицій сторін, що конфліктують, до переговорів за інтересами та знайти справедливе для кожного учасника рішення. Завдяки цьому провальному досвіду я пізніше навчилася медіації й уже сім років застосовую навички медіатора у своїй юридичній практиці.
Найчастіше медіацію ототожнюють із переговорами, а це не зовсім так.

Вирівнюємо баланс інтересів сторін

Медіація в порівнянні з будь-якими переговорами – процес, який має чіткий алгоритм із декількох етапів. У кожного з них є цілі й завдання. Їх медіатор мусить дотримуватися, аби зробити пошук сторонами рішень ефективним. Умовно медіацію можна зобразити так: визначення поля переговорів – робота з інтересами – пошук варіантів рішень. Найбільша відмінність медіації та переговорів – у балансі сил між учасниками. Як правило переговорні техніки спрямовані на посилення власної сили через зменшення сили іншої сторони й переговори ведуться сторонами зі своїх позицій: «я маю рацію», «він мусить», «я хочу, щоб він».
Робота медіатора спрямована, навпаки, на вирівнювання балансу сил в переговорах через роботу з інтересами і потребами кожного учасника, включаючи особисті та психологічні. Саме завдяки цьому в медіації є можливість для пошуку рішення, яке кожна із сторін вважатиме для себе справедливим. І саме тому буде виконувати.

Отож за допомогою навичок медіатора й ведення переговорів за інтересами з'являється в переговорах додаткова цінність: можна отримати більше, ніж очікувала сторона, або витратити менше, домовляючись без суду за допомогою медіатора (якщо ситуація ускладнена конфліктом). Ідеться про будь-який конфлікт, навіть про внутрішній і невиявлений. Наразі це особливо актуально. Бізнес в умовах карантину складається з двох компонентів: кризи та конфлікту. Навіть якщо особистий конфлікт не виявляється, конфлікт інтересів присутній. Наприклад, орендодавець хоче отримувати всю суму оренди, як і раніше, а орендар не хоче платити зовсім. Подивімося на прикладі реального кейса, чим може бути корисний юрист і медіатор.

Визначаємо цінність

«Усі говорять, що нічого не треба робити, нікому нічого не платити, але я хочу знайти для себе рішення й діяти», – з таким запитом прийшов власник малого бізнесу. У нього торгівля побутовими товарами, 19 найманих працівників, торговельне приміщення в оренді й кілька приміщень він сам здає в оренду. Що можна опрацювати з юристом: звільнення від оплати оренди внаслідок карантину; чи могло використовуватися майно через обставини, за які орендар не відповідає; опрацювати відмінності від суттєвого зменшення можливості користуватися майном і пошукати, що може бути підставою просити зменшення орендної плати.

Для посилення власної позиції та ослаблення позиції другої сторони можна обговорити:

– приміщення (можливість користуватися приміщенням, стабільність орендної плати, збереження приміщення);
– гроші та строки оплати (передоплата, оплата останнього місяця, гарантійного (заставного) платежу, комунальних послуг та експлуатаційних витрат);
– відповідальність (за несвоєчасну оплату, у разі відмови або розірвання договору);
– строки (платежів за договором, дії договору оренди, попередження для відмови або розірвання договору, про дію форс-мажору).

Усе це – важлива складова частина пошуку кращого рішення. Адже знайдені в роботі з медіатором варіанти перевірятимуться на реальність виконання, а домовленості будуть оформлятися письмово. Опрацьовуючи запит власника з медіатором, передусім з’ясували, що для нього важливо. Виявилося, що це люди, зокрема його колектив. Чому важливо – це цінність, яку він збирав по крихтах багато років і хоче її зберегти. Що для нього це означає – запорука продовження роботи торговельного бізнесу після зняття карантину. Оскільки цінністю є відносини з людьми, далі обговорили його інтереси щодо орендодавця і його власних орендарів.
Виникла ще одна тема для обговорення: як бути з тими постачальниками, кому він залишився винен.

Медіаційна консультація тривала дві години. Як наслідок, власник знайшов для себе такі рішення:

1. Виплачувати зарплату всім працівникам 50% першого місяця карантину. І зберегти такі виплати, якщо вдасться домовитися з орендарями та орендодавцем.
2. Половину такого «карантинного» фонду оплати праці виплачувати за рахунок власних коштів, другу половину – пропорційно розділити між своїми орендарями. І сказати про це під час переговорів з орендної плати та пояснити, що для нього є цінністю люди: … і ви – мої орендарі, і вони – мої співробітники. Тож я не можу зменшити просто оренду на 50%, а пропоную вам оплачувати конкретну суму… У такий спосіб орендарі отримали суттєве зменшення орендної плати й розуміння, на що будуть витрачені ці кошти. А орендодавець – живі гроші та щомісячні виплати, щоб підтримати своїх працівників.
3. За оренду торговельного приміщення сформульовано кілька варіантів для переговорів із орендодавцем – із застосуванням відстрочки й розстрочки платежів. Це питання власник хотів розглядати першим, але зовсім не бачив варіантів рішень, крім позицій: або платити, або не платити. Маючи вже рішення щодо своїх орендарів, просування було в бік відкритого діалогу й готовності розповісти, як він вчинив зі своїми орендарями. І запитати свого орендодавця: а яке рішення бачить він? Несподівано ним став варіант повного звільнення від оплати на період карантину.
4. Стосовно заборгованості перед постачальником, яка була зафіксована у валюті, провести переговори щодо курсу перерахунку й тільки потім ухвалювати рішення, як і коли її погасити. Від розгубленості власник перейшов до впевненості та бажання вести переговори й шукати рішення, щоб зберегти відносини на майбутнє. Безумовно далі вже була юридична частина роботи щодо закріплення рішень та домовленостей.

Консенсус: кожен учасник – переможець

За видимою простотою рішень у цьому реальному випадку лежить велика праця: побачити ситуацію з боку, коли ти в її епіцентрі; рішуче діяти й бути готовим самому створювати гнучкі стратегії поведінки. У ситуації конфлікту інтересів і протилежних позицій у наведеній ситуації має місце співпраця без компромісних рішень, адже компроміс – це не завжди краща альтернатива.
У разі компромісу кожній стороні доведеться відмовитися від чогось важливого й значимого для неї. Коли пошук кращих рішень лежить між жорсткими позиціями на рівні роботи з інтересами та потребами кожної сторони – це про консенсус. Це саме та сама ситуація, коли кожен учасник відчуває, що переміг.

Однак я не буду вас ні в чому переконувати. Криза, конфлікт, компроміс або консенсус – тільки вам вирішувати, які складові будуть у конкретному бізнес-коктейлі. Але мені цікаво дізнатися, що ви думаєте про прочитане і як дієте в конфліктних ситуаціях, про які можливості медіації хочете дізнатися й чим ще можу бути корисна.