Короткий зміст позову:
У червні 2022 році ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що вона працює на посаді директора з інформаційних технологій АТ «НАК «Нафтогаз України» та має статус одинокої матері (самостійно виховує доньку) і користується гарантіями, передбаченими статтею 184 КЗпП України.
Після запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, в тому числі знаходячись разом з донькою в районі ведення безпосередніх бойових дій, позивач продовжувала у повному обсязі виконувати свої посадові обов`язки, організувала, забезпечила та підтримувала впровадження та здійснення дистанційної роботи для усіх працівників НАК «Нафтогаз України», яка є однією із найбільших компаній в Україні. Під керівництвом позивача було впроваджено та здійснювалася постійна й ефективна підтримка всіх необхідних для стабільного функціонування НАК «Нафтогаз України» інформаційно-технологічних рішень та підтримання інформаційної безпеки.
Незважаючи на це, АТ «НАК «Нафтогаз України» було прийнято необґрунтоване, незаконне та таке, що порушує трудові права позивача, рішення про призупинення дії трудового договору та припинення нарахування та виплати заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат.
Позивач вважає наказ АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року про призупинення дії укладеного з нею трудового договору незаконним та таким, що прийнятий з порушенням статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», стверджуючи, що у НАК «Нафтогаз України» була можливість надавати їй роботу, а у неї була можливість її виконувати.
Також позивач також просила стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 просила: визнати незаконним та скасувати наказ АТ «НАК «Нафтогаз України» № 75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції:
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року: позов ОСОБА_1 задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ АТ «НАК «Нафтогаз України» № 75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»; стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 347 554,97 грн, судовий збір у розмірі 992,40 грн; рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається абсолютної неможливості виконання позивачем роботи з огляду на те, що відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» №37 від 24 лютого 2022 року працівникам було встановлено дистанційну роботу, за умовами якої працівники (в тому числі позивач) могли виконувати свої трудові обов`язки в будь-якому місці за їх вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. З матеріалів справи також не вбачається абсолютної неможливості надання відповідачем роботи позивачу. НАК «Нафтогаз України» не припиняв своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану;
відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» №37 від 24 лютого 2022 року про впровадження дистанційної роботи директорам за напрямами діяльності та керівникам самостійних структурних підрозділів Компанії було наказано забезпечити протягом періоду дистанційної роботи: виконання підпорядкованими працівниками трудових обов`язків на умовах дистанційної роботи у порядку, встановленому статтею 60-2 КЗпП, а у разі виробничої необхідності - їх почерговий вихід на робочі місця; дотримання працівниками, які виходять на робочі місця, карантинних обмежень, зокрема, використання засобів індивідуального захисту (респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно), зберігання безпечної дистанції (не менше ніж 1,5 метра), проведення дезінфекції рук тощо. Позивач обіймає посаду директора з інформаційних технологій, тобто є директором відповідного напрямку і відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» №37 від 24 лютого 2022 року на неї було покладено відповідні обов`язки протягом періоду дистанційної роботи в НАК «Нафтогаз України», тобто і станом на дату прийняття відповідачем спірного наказу. Дистанційна робота виконується працівниками з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, тобто постійно існує потреба в підтриманні функціонування інформаційно-комунікаційних систем;
у службовій записці №17-734/29-22 від 13 квітня 2022 року Директора з управління персоналом та соціальної політики «Групи Нафтогаз», члена правління Бойченко О. В., яка лягла в основу прийняття спірного наказу, зазначено, що відбулось значне скорочення обов`язків директора з інформаційних технологій, що не є тотожним абсолютній неможливості надання роботи. Відповідно до інформації, наданої директором Департаменту інформаційних технологій ОСОБА_2 , станом на 01 квітня 2022 року щодо статусу проектів IT та проектів з IT складовою, із загального портфелю незавершених проектів в кількості 69 проектів виконується 28 проектів, з яких фінансування призупинено по 6 проектах, що свідчить можливість надання відповідачем роботи позивачу;
окремим дорученням голови правління НАК «Нафтогаз України» №17/1-668/28-22 від 02 квітня 2022 року позивача було викликано на робоче місце на 08 год. 30 хв. 04 квітня 2022 року у зв`язку з виробничою необхідністю, що теж підтверджує можливість надання відповідачем роботи позивачу. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що підставою призупинення трудового договору з позивачем є неприбуття позивача на робоче місце о 08 год. 30 хв. 04 квітня 2022 року на виконання окремого доручення голови правління НАК «Нафтогаз України» №17/1-668/28-22 від 02 квітня 2022 року з огляду на те, що невиконання працівником розпорядження керівника при певних умовах може бути підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення відповідно до Глави Х КЗпП України, однак це не є підставою для призупинення дії трудового договору відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;
відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість надання відповідачем роботи саме позивачу за її посадовими обов`язками, станом на час прийняття оспорюваного наказу. Відповідачем не доведено неможливості надання роботи позивачу, адже НАК «Нафтогаз України» здійснює свою господарську діяльність, Департамент інформаційних технологій НАК «Нафтогаз України» працює, працівники цього департаменту виконують свої функції. Судом не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її;
норма статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає призупинення дії трудового договору не само по собі - у зв`язку з військовою агресією проти України, а лише за умови виключення можливості надання та виконання роботи. Отже, у наказі має зазначатися інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки. Фактичними обставинами у наказі вказано лише «У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року. Відповідно до Указу Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року дію воєнного стану в Україні продовжено з 26 березня 2022 року строком на 30 діб», натомість взагалі не вказано про виключення можливості надання відповідачем роботи та виконання роботи позивачем. Наказ НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року не містить мотивів його прийняття, а саме обставин абсолютної неможливості надання роботи позивачу та обставин абсолютної неможливості виконання роботи позивачем, а отже, його не можна вважати обґрунтованим;
відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Згідно зі статтею 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19). Під вимушеним прогулом розуміється час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати;
позивач дійсно перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця, адже оспорюваний наказ визнаний судом незаконним, а видання наказу про призупинення дії трудового договору призвело до невиплати заробітної плати позивачеві. Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки НАК «Нафтогаз України» за вих. № 11-146-Д від 30 травня 2022 року, позивачу у березні 2022 року нарахована заробітна плата в сумі 831 156,04 грн, а в лютому 2022 року - 881 056,80 грн. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який має бути стягнений з відповідача на користь позивача, є наступним: 1 712 212,84 грн (сума заробітної плати за березень та лютий 2022 року): 42 (кількість робочих днів у березні та лютому 2022 року) = 40 766,97 грн (середньоденна заробітна плата); 401 (кількість робочих днів з 14 квітня 2022 року до дня ухвалення рішення) х 40 766,97 грн (середньоденна заробітна плата) = 16 347 554,97 грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу).
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року: стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, участі адвоката у судових засіданнях, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000 грн;
щодо вимоги представника позивача про ухвалення додаткового рішення стосовно зазначення точної грошової суми, яка присуджена до стягнення з відповідача в частині стягнення заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору за один місяць, щодо якої рішення суду допущено до негайного виконання, то таку вимогу суд визнає безпідставною та відмовляє у її задоволенні з огляду на положення статті 270 ЦПК України, яка містить вичерпний перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року: апеляційні скарги АТ «НАК «Нафтогаз України», ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року залишені без змін.
Касаційна скарга:
10 травня 2024 року АТ «НАК «Нафтогаз України» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Моісеєвим Ю. О., на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року, в якій просило: скасувати оскаржені рішення; ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування: статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», викладений у постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22; статті 184 КЗпП України, викладений у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 520/2226/19;
у частині першій статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції від 15 березня 2022 року, що була чинною станом на дату винесення оскаржуваного наказу НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року), законодавцем було визначено умову для реалізації роботодавцем права на призупинення дії трудового договору з працівником «у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи». Стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набула нової редакції з 19 липня 2022 року у зв`язку із внесенням змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». У такій редакції норма частини першої цієї статті визначала призупинення дії трудового договору як тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. У період виникнення спірних правовідносин законодавством було визначено право роботодавця на тимчасове призупинення забезпечення працівника роботою і право працівника на тимчасове призупинення виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Обов`язковість поєднання умов щодо неможливості надання роботи та її виконання на час видання оспорюваного наказу не була передбачена законом. У статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відсутня норма про те, що для призупинення дії трудового договору повинна бути наявна абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи;
для призупинення дії трудового договору з позивачем не вимагалася наявність абсолютної неможливості надання та виконання роботи, а достатнім був сам факт неможливості надання та виконання роботи. Хибним є висновок судів про те, що законодавець передбачив одночасне настання неможливості надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником. За змістом норм закону, який діяв на час видання оспорюваного наказу, призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативою однієї із сторін, про що вони мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Як роботодавець, так і працівник, кожен окремо, міг призупинити дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією. Таким чином, зазначення судами основної підстави для задоволення позову, відсутності абсолютної неможливості у роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її, як умову для призупинення трудового договору з працівником, не відповідає змісту закону;
у роботодавця не було можливості надати роботу позивачці, що підтверджуються службовими записками директора з управління персоналом та соціальної політики «Групи Нафтогаз» №17-734/29-22 від 13 квітня 2022 року та № 17-761/29-22 від 14 квітня 2022 року, які стали підставою для винесення наказу №75. Обставини що підтверджують неможливість надання роботи викладені також у рішенні засідання правління НАК «Нафтогаз України» від 13 квітня 2022 року, яке оформлене протоколом №116. Тому НАК «Нафтогаз України» мало право згідно статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинити дію трудового договору з позивачем;
у матеріалах справи відсутній документ, в якому підтверджується відсутність батька у вихованні дитини, тому висновки судів про наявність у позивача статусу одинокої матері є передчасними.
Позиція Верховного Суду:
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 вказувала, що після запровадження в Україні правового режиму воєнного стану вона продовжувала виконувати свої посадові обов`язки у НАК «Нафтогаз України». Проте відповідач прийняв рішення про призупинення дії трудового договору та припинення виплати заробітної плати. Позивач вважає, що наказ НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору незаконним, оскільки у відповідача була можливість надавати їй роботу, а у позивача була можливість її виконувати;
суди встановили, що відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається абсолютної неможливості виконання позивачем роботи з огляду на те, що відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» №37 від 24 лютого 2022 року працівникам було встановлено дистанційну роботу, за умовами якої працівники (в тому числі позивач) могли виконувати свої трудові обов`язки в будь-якому місці за їх вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;
суди встановили, що НАК «Нафтогаз України» не припиняв своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану;
суди врахували, що відповідач не довів неможливості надання роботи позивачу, адже НАК «Нафтогаз України» здійснює свою господарську діяльність, Департамент інформаційних технологій НАК «Нафтогаз України» працює, працівники цього департаменту виконують свої функції. Суди не встановили, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її;
суди обґрунтовано вважали, що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи;
тому суди зробили правильний висновок про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»;
при стягненні середнього заробітку суди правильно застосували положення статті 235 КЗпП України за аналогією до правовідносин у зв`язку із призупиненням дії трудового договору. У випадку незаконності призупинення дії трудового договору обов`язок виплатити працівнику середній заробіток за період призупинення покладається на роботодавця;
суди врахували, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору.
Висновок:
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову. Тому оскаржені судові рішення належить залишити без змін.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, Об`єднана палата вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.