Ірина Смірнова,
адвокат, член Комітету захисту прав людини НААУ

Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду для того, аби кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу. Безумовно, як і в будь-якій діяльності, під час здійснення судочинства можуть бути допущені з тих чи інших причин судові помилки. Саме з метою усунення таких помилок та уникнення випадків, коли особу було притягнуто до відповідальності не в міру її вини або засуджено невинуватого, в кримінальному процесі існує інститут перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому необхідно пам’ятати, що важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» — принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. В цій статті пропонуємо розглянути питання провадження за нововиявленими обставинами, з урахуванням практики Верховного Суду.

Верховним Судом під час розгляду справи № 51-517ск18 від 12.05.2020 р. було запропоноване визначення нововиявленим обставинам. А саме, нововиявлені обставини це є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним (Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду справа № 522/14170/17 від 03.02.2020 р.).

Нововиявлені обставини мають стосуватися лише вироку або судових рішень, що постановлені щодо цього вироку, тобто судового рішення по суті кримінального обвинувачення (провадження № 51-2290ск20 від 18.05.2020 р. Верховний Суд). 03.02.2020 р. за результатами розгляду справи № 522/14170/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду прийшла до висновку, що системне, логічне й телеологічне тлумачення норм, що містяться в главі 34 КПК указує на те, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають не всі судові рішення, а лише ті, якими завершується розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів,
2) неправильність перекладу висновку і пояснень експерта,
3) завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ч. 2 ст. 459 КПК України). Законом передбачено, що підозрюваний, обвинувачений не підлягають кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.

Буквальне розуміння наведених положень дає змогу зробити висновок про те, що неправдиві показання свідка чи потерпілого внаслідок помилки, а не кримінально протиправних дій не можуть визнаватись нововиявленою обставиною, що не охоплює всі можливі випадки. За змістом п.1 ч.2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами, зокрема, визнається штучне створення або підроблення доказів, на яких ґрунтується вирок. Належним засобом доказування цих обставин в якості нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти (на цьому наголошував Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 315/793/16-к).

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається (ч. 5 ст. 459 КПК України). Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення (справа № 51-517ск18 від 12.05.2020 р. Верховний Суд).

В своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Під час розгляду провадження № 51-2290ск20 від 18.05.2020 р. Верховний Суд прийшов до висновку, що: «перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним. Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими.

При розгляді зазначеної вище справи Верховний Суд також прийшов до висновку, що обставини неприйняття суддею присяги не відносяться до нововиявлених обставин, які є підставою для перегляду вироку суду. На відміну від перегляду судового вироку в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість вироку, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення вироку суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на прийняття обвинувального вироку, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення».

У справі № 1-9/2004 від 26.02.2020 р. Верховний Суд прийшов до наступних висновків: «тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як: їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку у зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку в законну силу».

Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили в межах строків, передбачених ст. 461 КПК України.

Статтею 462 КПК України передбачені вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, недотримання яких призведе до ч. 3 ст. 429 КПК України.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті (ч. 1 ст. 463 КПК України). Частиною 2 ст. 464 КПК України передбачено, що не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

03.02.2020 року під час розгляду справи № 522/14170/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду прийшла до переконання, що вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження. І таким чином, Верховний Суд робить висновок, що таке формулювання дає судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

За результатами розгляду справи № 496/4533/17 Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду прийшла до висновку: «За змістом ч. 3 ст. 31, ч. 2 ст. 383, ст. 384 КПК обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, має право на розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції судом присяжних, проте таке право не виникає на стадії перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

В справі № 1-7/2010 Верховний Суд звернув увагу, що ухвала суду про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є кінцевою, тому не позбавляє особу права повторно звернутись до належного суду з відповідною заявою з урахуванням вимог глави 34 КПК України (вимоги до заяви та її обґрунтування, порядок та строки звернення). Закріплена в національному законодавстві можливість перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, корелює з принципами судового розгляду, закріпленими в Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цікавим є також положення ч. 2 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де передбачено: «Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи». Таким чином, зазначеним міжнародним актом закріплено більш широкий перелік підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.