Лектор докладно проаналізував разом з учасниками державну санкційну політику, а саме:

1. Походження «Санкцій».

2. Класифікація санкцій.

3. Механізм затвердження санкцій.

4. Підстави застосування санкцій.

5. Оскарження.Практика Суду справедливості ЄС.

6. Оскарження. Практика ЄСПЛ.

7. Санкція у виді стягнення активів в дохід держави.

У рамках характеристики державної санкційної політики  акцентовано на наступному:

1. Походження «санкцій»

Санкція (від лат. sanctio – непорушна постанова; найсуворіший припис) — це:

●      заходи, які застосовуються до порушника і мають несприятливі наслідки;

●      у міждержавних відносинах — заходи впливу до країни, яка порушила міжнародне зобов’язання чи норми міжнародного права;

●      примус до зміни поведінки (у сфері прав людини, боротьби з тероризмом, фінансування воєнних конфліктів, порушень міжнародного права).

Історичний розвиток:

●      V ст. до н.е. — Афіни;

●      VI–XII ст. — «репресалії»;

●      міжвоєнний період — економічні санкції як альтернатива силі (В. Вільсон);

●      1945 р. — санкції як інструмент ООН;

●      новий етап — у зв’язку з агресією РФ проти України.

В Україні санкційна політика формується з 2014 року (ЗУ «Про санкції»).

2. Класифікація санкцій

За об’єктом:

●      секторальні;

●      персональні.

Законом визначено 32 види санкцій, але перелік не є вичерпним.

3. Механізм затвердження санкцій

Ініціатори:

●      Верховна Рада України;

●      Президент України;

●      Кабінет Міністрів України;

●      Національний банк України;

●      СБУ.

Механізм:

1)     Секторальні санкції: РНБО → Президент України → ВРУ.

2)     Персональні санкції: РНБО → Президент України.

3)     Стягнення активів: Мін’юст → ВАКС.

Введення в дію рішення РНБО потребує указу Президента; Президент має дискрецію оцінювати доцільність, законність і обґрунтованість (постанова ВП ВС № 9901/405/19 від 13.01.2021).

4. Підстави застосування санкцій

Санкції застосовуються з метою:

●      захисту національних інтересів, безпеки, суверенітету і територіальної цілісності;

●      протидії терористичній діяльності;

●      запобігання порушенням і відновлення прав.

Підстави:

1. дії, що створюють реальні/потенційні загрози (безпеці, суверенітету, правам, економіці тощо);
2. резолюції ГА ООН та РБ ООН;
3. рішення і регламенти Ради ЄС;
4. факти порушення Загальної декларації прав людини та Статуту ООН.

Для окремих санкцій (зокрема стягнення активів):

●      встановлення ВАКС, що дії особи створили суттєву загрозу або сприяли таким діям.

5. Оскарження. Практика Суду справедливості ЄС

Підходи:

●      судовий перегляд охоплює оцінку фактів, обставин і доказів (Bank Melli Iran v Council, T-390/08);

●      дискреція Ради не виключає перевірку достовірності доказів (Badica v Council, 2017).

Підстави для оскарження:

1. Неналежне обґрунтування;
2. Помилка в оцінці;
3. Порушення принципу пропорційності та основних прав.

Практика:

●      обов’язок органу довести обґрунтованість санкцій;

●      докази мають бути конкретні, точні, узгоджені;

●      допускаються публічні джерела;

●      санкції мають бути пропорційними, тимчасовими, оборотними.

6. Оскарження. Практика ЄСПЛ

Підхід:

●      особа має право оскаржувати підставність санкцій;

●      суд повинен мати «повну юрисдикцію» і оцінювати обґрунтованість (Al-Dulimi v Switzerland, 2016).

Справа «ТОВ М.С.Л. проти України» (16.10.2025):

●      порушення ст. 1 Протоколу №1 та ст. 13 ЄКПЛ;

●      відсутність індивідуалізованого обґрунтування;

●      відсутність ефективного судового контролю;

●      рішення РНБО та укази не містили пояснення причин;

●      Верховний Суд обмежився процедурною перевіркою;

●      позбавлено можливості ефективного оскарження.

7. Санкція у виді стягнення активів в дохід держави

Процедура:

●      Мін’юст подає позов до ВАКС;

●      ВАКС (1 інстанція) — розгляд колегією з 3 суддів протягом 30 днів;

●      рішення: задоволення або відмова;

●      апеляція — 5 днів.

Апеляція:

●      Апеляційна палата ВАКС — 15 днів;

●      можливі рішення: залишення без змін / зміна / скасування;

●      рішення набирає чинності негайно і не підлягає касації.

Легітимна мета (АП ВАКС, 03.02.2023, № 991/6606/22):

●      контроль за активами осіб, що становлять загрозу;

●      припинення підтримки агресії РФ;

●      відшкодування збитків за рахунок конфіскованих активів.

Практична мета (ВАКС, 27.05.2024, № 991/3912/24):

●      зменшення можливості фінансування держави-агресора;

●      компенсація наслідків збройної агресії за рахунок активів.

Першоджерело  https://tinyurl.com/3zzbevcx